1.Поняття малозабезпечена сім’я, державна і соціальна політика щодо допомоги малозабезпеченим сім’ям.

Перш ніж аналізувати проблеми і недоліки соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям в Україні, варто зазначити які саме сім’ї вважаються малозабезпеченими. Також дізнаємось, що являє собою соціальна допомога таким сім’ям. Для цього звернемося до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.2000р. №1768-ІІІ з останніми поправками і змінами внесеними у 2015р. [1, ст.1-5].

Отже, згідно статті 1 цього закону, малозабезпечена сім’я - це сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї;

В свою чергу, прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" [2, ст. 1].

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї - це обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Прожитковий мінімум в Україні на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2015 р. складає 1176 грн. [3. ст. 7].

Статтею 9 вищезазначеного закону установлено, що у 2015 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб - 21 відсоток, для дітей - 85 відсотків, для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.

Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у 2015 році не може бути більше ніж 75 відсотків від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї.

У 2015 році здійснюється виплата державної соціальної допомоги, передбаченої пунктом  1-1 статті 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

З огляду на зазначене, рівні забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у 2015 році становитимуть:

	з січня	з грудня
для працездатних осіб  (21 % ПМ для працездатних осіб)	255,78	289,38
для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів (100%)	949,00	1 074
для дітей віком (85%):
до 6 років	877,20	991,95
від 6 до 18 років	1 093,10	1 236,75
від 18 до 23 років (за умови навчання)	1 035,30	1 171,30
Доплата на дітей віком від:
3 до 13 років	250
13 до 18 років	500

Отже, сім’ї, сукупні доходи яких становлять нижче 1176грн в місяць на одну особу вважаються малозабезпеченими і потребують державної соціальної допомоги.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям, що постійно проживають на території України, у грошовій формі.

Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям визначається як різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) та середньомісячним сукупним доходом сім’ї.

Наприклад, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї становить 600грн, то розмір соціальної допомоги становитиме 1176-600=576грн.Розрахунок ведеться на кожного члена сім’ї, в залежності від категорії до якої він відноситься.

Про незадовільний стан соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям в Україні наводить Мальчик М. В. у своїй дисертації «Субсидування та кредитування соціальних трансфертів (за статусом малозабезпеченості)».

Причиною малозабезпеченості багатьох сімей, автор також вважає формування багатоукладної ринкової економіки, внаслідок якої виник специфічний контингент ринково неактивних членів суспільства, які через низький рівень доходів потребують державної соціальної допомоги.

Автор висловлює думку про необхідність реформування системи соціальних послуг малозабезпеченим верствам населення згідно з європейськими стандартами і пропонує введення системи соціальних трансфертів, яка давно і широко розповсюджена закордоном.

Соціальні трансферти (англ, transfer - передача) - виплати держави населенню з державного або місцевих бюджетів, державних позабюджетних фондів, коштів громадських організацій. Трансферти включають в себе: всі види пенсій (по старості, інвалідності, з нагоди втрати годувальника, за вислугу років, соціальні пенсії); всі види стипендій учням вузів, середніх спеціальних навчальних закладів; всі види допомог (по соціальному страхуванню, допомоги на дітей , з безробіття і т. д.); компенсаційні виплати та пільги, а також грошову допомогу у формі оплати вартості путівок в санаторії, будинки відпочинку.

Крім того, населенню надаються трансферти в натуральній формі у вигляді товарів і послуг безкоштовно або за пільговими цінами. До них відносяться послуги у сфері освіти, культури, спорту, соціального забезпечення, житлово-комунального господарства та інші.

Мальчик М. В. доводить, що добре розвинена і продумана система соціальних трансфертів крім соціальної допомоги, позитивно впливає на економіку країни, адже допомагає розподіляти бюджетні кошти.

Соціальні трансферти окрім грошової допомоги пропонують ряд послуг і пільг у сферах освіти і медицини. Це надзвичайно важливо, адже особливо гостра проблема соціальної допомоги постає у малозабезпечених сімей з дітьми. Найбільший ризик збідніти мають сьогодні саме сім’ї з дітьми, які становлять 73,8% бідного населення, причому ризик прямо пропорційний кількості дітей: так, якщо рівень бідності серед сімей з однією дитиною становить 29,5%, то з п’ятьма і більше він зростає до 88,7% [5, с.12]. Реальні фінансові можливості щодо забезпечення дітей навчанням і вихованням не дозволяють молодим подружжям збільшувати сім’ю. Таким сім’ям послуги і пільги у сфері освіти просто необхідні.

Аналогічно постає проблема з житлом. Для молодих сімей питання придбання житла є однією з найгостріших проблем, адже більшість родин неспроможні за рахунок власних накопичень купити його за цінами ринку нерухомості. Серед 2 млн. молодих сімей, що стоять на квартирному обліку, шанс отримати власне житло в державному фонді та кооперативах щорічно має 1,5% бажаючих, оскільки частка житла, спорудженого за рахунок бюджетних коштів, зменшилась за останнє десятиріччя з 22% до 1,5%. Вирішення проблеми житлового будівництва лише за рахунок бюджетних асигнувань нереальне. Як свідчить передовий досвід, кредитування виступає найбільш ефективною формою державного фінансування неплатоспроможності на ринку нерухомості.

Нажаль, автор дисертації приходить до висновку, що наша держава не проводить активної політики у напрямку соціальних трансфертів і стан соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям в Україні незадовільний.\