6 Збори за забруднення навколишнього середовища

    Збори за забруднення [18] складаються із:

•  плати за викиди забруднювальних речовин в атмосферу;

•  за скиди забруднюючих речовин в водні об’єкти;

•  за захоронення (розміщення) шкідливих речовин або відходів.

    Для енергетичних установок при спаленні органічного палива найбільш поширені такі шкідливі речовини:

•  летка зола та донна зола (шлак);

•  оксиди сірки SO_x , у перерахунку на діоксид сірки або сірчистий ангідрид SO₂ ;

•  оксиди азоту NO_x , у перерахунку на діоксид азоту NO₂ ;

•  сполуки ванадію, у перерахунку на п’ятиоксид ванадію.

    По кожній шкідливій речовини збори залежать від валового викиду (масової кількості викиду) за проміжок часу Р, з урахуванням заходів спрямованих на зниження викидів, і

норматива збору за забруднення навколишнього природного середовища

,

де  – збори за викиди j-ї речовини, грн.;

 - валовий викид j-ї речовини за проміжок часу звітності Р, т;

- норматив збору за забруднення навколишнього природного середовища j-ю                  

забруднюючою речовиною, грн./т  (табл. 26, 27, 28) [19,20].

    В цілому збори за забруднення навколишнього природного середовища дорівнюють сумі зборів по кожній шкідливій речовині із загальної їх кількості n

 ,

де К_т – корегуючий коефіцієнт, що враховує територіальні, соціально-екологічні особливості місця розташування джерела викидів.

    Коефіцієнт розраховується за формулою

К_т = К_насК_{ф    ,}

де значення К_нас враховує чисельність жителів в населеному пункті поблизу розташування джерела викидів (табл. 29), коефіцієнт К_ф – народно-господарське значення населеного пункту (табл. 30).

    Розрахунок зборів за захоронення або розміщення забруднювальних речовин (відходів)  виконується за формулою аналогічною (   ):

,

де n – загальна кількість видів відходів;

К_м – коефіцієнт урахування розташування місця (зони) розміщення відходів;

К_о – корегуючий коефіцієнт, якій враховує обладнання місця розміщення відходів.

 

    На відмінність від попередніх методів сучасні розрахункові методи визначення валових викидів базуються на використанні показника емісії, якій характеризує масову кількість забруднювальної речовини, віднесену до одиниці енергії, що виділяється під час згоряння палива [21] . Нижче наведені розрахункові формули та необхідні додаткові дані, які прийняти із [21]. Допоміжні дані дозволяють враховувати тип палива, технологію спалювання та очистки газів.

    В розрахунках використовують два показника емісії: узагальнений та специфічний. Перший є середньою питомою величиною викиду для певної категорії енергетичних установок з притаманними для цій групи певного палива, загальних певних особливостей спалювання палива та заходів по зниженню викидів. Специфічний показник емісії є питомою величиною викиду, яка визначається для конкретної установки з урахуванням індивідуальних характеристик палива, конкретних характеристик процесу спалювання та заходів щодо зниження викиду забруднювальної речовини.

    При наявності обох показників емісії необхідно використовувати специфічний.

1.  Викиди в атмосферу  

    Валовий викид j-ї забруднювальної речовини Е_j , що надходить в атмосферу з димовими газами енергетичної установки за проміжок часу Р, розраховується як сума валових викидів цієї речовини під час спалювання різних видів палива, у тому числі під час їх одночасного спільного спалювання:

де     - валовий викид j-ї забруднювальної речовини під час спалювання i-го палива за проміжок часу p,т;

- показник емісії j-ї забруднювальної речовини для і-го палива, г/Гдж;

- витрати і-го палива за проміжок часу Р, т;

- нижча робота теплоти згоряння і-го палива, МДж/кг.