5 Плата за воду

    Головний споживач технічної води на ТЕС – конденсатори парових турбін. Якщо прийняти витрати технічної води на конденсатори за 100%, то інші споживачі використовують від 4% до 7%. Це дозволяє оцінити загальні витрати технічної води на ТЕС попередньо визначив  витрати води на конденсатори. При відсутності даних, витрати води розраховують з достатньою точністю використовуючи значення кратності охолодження конденсатора (відношення витрати охолодної води до витрати пари в конденсатор). В сучасних турбоагрегатах значення кратності охолодження дорівнює (40 ... 60) кг води на 1 кг пари. Середнє значення в розрахунках рекомендується приймати рівним 55 кг/кг.

    Якщо відома витрата пари на турбіну, то витрати технічної води на енергоблок розраховується як

G_т.в = (1,04 ... 1,07) D₀ _л m

     де G_т.в – витрати технічної води, т/год;

           D₀ – витрати пари на турбіну, т/год;

           _л – питома витрата пари в конденсатор;

           m – кратність охолодження конденсатора, кг/кг.

    Коефіцієнт (1,04 ... 1,07) враховує додаткові витрати води на допоміжних споживачів.

    Треба зазначити, що для теплофікаційних турбін витрата пари на турбіну досягає максимального значення при відключених відборах пари на зовнішніх споживачів теплоти. При такому режимі досягається і максимальна електрична потужність турбіни. Тому номінальна витрата технічної води на турбоустановку розраховується для цього чисто конденсаційного режиму. В табл. 22 наведені дані по витратам технічної води пари на конденсацію пари для деяких турбін при номінальній потужності [15].

      Розподіл витрати води між споживачами електричної станції наведен в таблиці 23 [15] .

      В системах технічного водопостачання для охолодження конденсаторів потужних турбін найчастіше використовуються поверхневі води річок, водоймищ-охолодників (ставів-охолодників). Для поповнення утрат води в технологічних схемах теплових і атомних електростанцій, котелень використовують також підземні води.

    Плата за водокористування поверхневими водами розраховується за формулою

И_т.в = Ц_т.в G_т.в ,

де И_т.в – плата за воду, грн. ;

    Ц_т.в – норматив збору за використання поверхневих вод , грн./т (грн./м³) ;

    G_т.в – витрати води на електростанції, т .

    Наведені в табл. 24 нормативи за використання поверхневих вод не враховують пільги до плати за технічну воду, яку застосовують для охолодження конденсаторів. Але тому що ця вода повертається  в джерело водопостачання, тариф на споживання технічної води для ТЕС і АЕС складає частину  від сплати по нормативам збору. З самого початку введення зборів за спеціальне використання води (починаючи з 1994 року) в електроенергетиці застосовуються пільгові коефіцієнти до нормативу (табл. 25,  [16] ).

    Треба зазначити, що нормативи зборів за водокористування значно змінюються в часі; тому необхідно постійно відслідковувати ці зміни. (табл. 26),  [16].

    Нормативи збору за спеціальне використання підземних вод в межах всіх регіонів України дорівнюють (12,6 ... 25,2) копійок / м³ [17] . Зокрема для Одеської області цей норматив дорівнює 17,64  копійок / м³ , Миколаївський – 21,16 копійок / м³ , Херсонській – 15,12 копійок / м³ , Вінницькій – 16,12 копійок / м³ .

    Витрати води на компенсацію утрат води і пари на ТЕС або АЕС орієнтовно можна приймати як (1,2 ... 1,4)% від сумарної витрати пари на всі турбіни станції.

Таблиця 25 - Пільговий коефіцієнт до нормативу плати

за спеціальне водокористування

Рік	1994	1995	1996	1997-2007
Пільговий коефіцієнт	0,2	0,3	0,4	0,5

                                          

Таблиця 26 - Норматив плати за використання

поверхневих вод на ТЕС (осереднений)

Рік	1996	1997	1998	1999	2000	2001-2007
Норматив плати, коп./м3	0,03	1,8	1,8	1,8	2,52	4,79