3 Розрахунок капітальних вкладень в будівництво тес

    Капітальні вкладення в будівництво електростанції складаються із вартості обладнання, будівельної частини, витрат на проектування, монтаж і налагодження обладнання. Приблизну оцінку капітальних вкладень можна виконати по укрупненим показникам  за формулою:

Ктес = Ру  ,

    де    Ктес – повні капітальні вкладення в будівництво ТЕС;

           - питомі капітальні вкладення на одиницю електричної потужності;

       Ру    - встановлена електрична потужність ТЕС.

    Аналогічна формула використовується при розрахунку капітальних вкладень в будівництво котельні, але встановлена потужність приймається по тепловій потужності, а питомі капітальні вкладення – на одиницю теплової потужності.

Всі об’єкти ТЕС поділяють на чотири групи за впливом на капітальні вкладення:

•  об’єкти, питому вартість котрих визначає тільки потужність станції і котрі не залежать від типу головного обладнання;

•  об’єкти, питома вартість котрих залежить від типу головних агрегатів і яка не пов’язана з потужністю станції;

•  об’єкти, питома вартість котрих визначається як типом основних агрегатів, так і повною потужністю станції;

•  об’єкти, питома вартість котрих залежить від прийнятої схеми постачання електроенергії споживачам.

    До першої групи включають всі об’єкти ТЕС, окрім головного корпусу, ХВО, підвищуючих трансформаторів з головним розподільчім пристроєм (ГРП), а також витрати на проектування, підготовку кадрів, витрати на планування і освоєння площадки під будівництво і так далі.

    До другої групи включають турбіни, генератори, котли з допоміжним обладнанням (виключно димові труби, котрі відносять до першої групи), будівельну частина головного корпусу в межах блоку.

    Приблизний розподіл капіталовкладень по елементам цієї групи:

•  тепломеханічне обладнання .  .  .  .  .  .  .  65 – 72% ;

•  електротехнічне обладнання   .  .  .  .  .  .   8 – 10% ;

•  будівельні конструкції та

спеціальні будівельні роботи

(ізоляція і обмурівка)          .  .  .  .  .  .  .  .  20 –10%.

    Методи розрахунку собівартості енергетичного обладнання на стадії проектування умовно можна поділити на дві групи: аналогові та методи прямого рахунку (калькуляція). Розрахунок собівартості в формі калькуляції для обладнання ТЕС потребує багато часу та велику кількість необхідної технічної і економічної документації. Використання цього методу в курсовому або дипломному проектуванні доцільне виключно для розрахунків собівартості окремих невеликих вузлів або деталей.

    Більш поширені методи приблизного рахунку, серед котрих мають перевагу аналогові. Аналоговими ці методи названі тому, що для розрахунку собівартості виготовлення агрегату або вузла нової розробки попередньо приймається базовий варіант, аналогічний варіанту, який проектується і по котрому відомі техніко-економічні показники. Оцінка собівартості здійснюється по базовому варіанту з урахуванням відповідних корегувань.

    Корегування може бути найпростішим, наприклад, по зміні маси машини або агрегату – “ваговий” метод. Собівартість нової машини (агрегату) визначають за формулою:

С = Со (G / Go)  ,

    або

С = Сo’ (G’ / Go’) + Cп.и   ,

    де  С – повна собівартість машини (апарата), грн. ;

          Со – повна собівартість машини (апарата) базового варіанта, грн. ;

          G, Go – маса, відповідно, нової машини і машини аналогу, т ;

          G’, Go’ – без врахування купованих виробів і комплектуючих вузлів, т ;

          Сп.и – загальна вартість купованих виробів і комплектуючих вузлів, грн.

    В окремих випадках аналогічне корегування виконується по зміні потужності, продуктивності, поверхні нагріву, якомусь другому показнику.

    Метод надзвичайно простий, але в більшості випадків відрізняється низькою точністю результатів корегування. Приклад використання метода: розрахунок повних капітальних вкладень в будівництво енергоблока по значенням питомих капіталовкладень і електричної потужності установки.

    Більшу точність забезпечує метод “базової точки” застосований Арсеньєвим Ю.Д. в економічних розрахунках в енергетиці [2,3 ] . Ним запропонована формула, яка відбиває залежність зміни вартості агрегату від зміни його потужності, або виробності (насоси, компресори):

     ,.

де   - капітальні вкладення в базовий агрегат;

        -  Капітальні вкладення в агрегат, якій проектується;

       - потужність (виробність) базового агрегату;

       - потужність (виробність) агрегату, якій проектується;

        -  зниження питомої вартості при підвищенні потужності (виробності)  в 2 рази,

      =10…30 %;  для агрегатів малої потужності приймаються  більші значення. Для агрегатів граничної потужності коефіцієнт  =0 %.

    Згідно з формулою з підвищенням одиничної потужності (виробності) агрегату питомі капітальні вкладення (вартість) зменшуються.

    Формула Арсеньєва Ю.Д. придатна  для розрахунків більшості тепломеханічного обладнання.

    Ще більшу точність забезпечує метод повузлової аналогії. В основу метода закладен розподіл обладнання блока, або окремої машини (апарата) на укрупнені конструктивні вузли, собівартість котрих оцінюється по відомій собівартості схожих вузлів енергоблока-аналога, або машини-аналога. Оцінка собівартості окремого вузла може бути виконана методом “вагової” аналогії. Недоліком метода повузлової аналогії, стосовно використання до енергетичного обладнання, є необхідність вибору базового варіанту на такі ж  параметри, що і у  енергоблока, якій  проектується. В іншому разі похибка оцінки може бути досить значна.

    Ще більш точним є метод подетально-вузлової аналогії. Суть метода в більш глибокої , в порівнянні з наведеним вище методом, деструктурізації конструктивних елементів (перехід від оцінки собівартості вузлів до оцінки собівартості їх складових), врахування ступеню їх оригінальності, більш сумлінном виборі аналогів конструктивних елементів, а при їх відсутності прямими розрахунками  собівартості окремих деталей. Перелік (номенклатура) окремих деталей та вузлів складається конкретно по кожній задачі, яка вирішується.

    Собівартість енергоблока, або машини розраховується як сума собівартості всіх складових вузлів і деталей:

С = Су,i + Сд,j  ,

 де   Су,і , k -  відповідно, собівартість i- го вузла, яка розрахована методом повузлової аналогії і

                       кількість таких виділених вузлів;

       Сд,j , n  - відповідно, собівартість j- ої  деталі, яка знайдена методом аналогії або прямим

                       розрахунком, і кількість таких деталей в елементах обладнання енергоблока.

    Докладний склад прямої калькуляції вузла і його складових такий:

•  матеріальні витрати (сировина і матеріали; покупні полуфабрікати, полуфабрікати свого виробництва; транспортно-заготівельні витрати; відходи, які повертаються і вартість яких віднімається);

•  основна заробітна плата робітникам виробництва;

•  відчислення на соціальне страхування;

•  витрати на утримування та експлуатацію обладнання;

•  цехові витрати;

•  знос інструменту і оснастки;

•  позавиробничі витрати.

    В калькуляції собівартості енергетичного обладнання матеріальні витрати наїбільш суттєві, вони дорівнюють 60 – 80 %.

    При визначенні вартості аналогів енергетичного обладнання можна рекомендувати використовувати [4, 5], данні довідників , також окремі економічні показники, які наводять автори в технічних періодичних виданнях (табл. 1-6) [6-9].

    Співвідношення між ціною виробу та собівартістю його виготовлення Залежить від багатьох факторів.