8. Методи навчання

• лекційні заняття;

• семінарські заняття;

• самостійна підготовка;

• індивідуальні та групові консультації.

9. Методи контролю

• усне опитування;

• письмові роботи (індивідуальні самостійні роботи, реферати та ін.);

• розв’язання практичних задач;

• вирішення тестових завдань;

• колоквіум;

• контрольні роботи;

• залік.

9.1. Зразок тесту для перевірки знань студентів варіант № ___

1. Назвіть основну концепцію обґрунтування сфери соціально-забезпечувальних відносин:

1. концепція договірної природи виникнення цих відносин;

2. концепція колективних форм розподілу;

3. концепція соціального забезпечення;

4. концепція соціального захисту;

5. концепція соціального ризику;

6. концепція специфічного суб’єктного складу цих відносин.

2. Предметом права соціального забезпечення є:

1. відносини по перерозподілу бюджетних коштів на соціальні виплати;

2. відносини між державними органами і застрахованими особами;

3. процедурні відносини у сфері соціального забезпечення;

4. відносини щодо перерахування коштів з державного бюджету цільовим фондам;

5. відносини по наданню засобів індивідуального захисту;

6. відносини по сплаті податків.

3. Основними інститутами Загальної частини права соціального забезпечення є:

1. інститут державних соціальних стандартів і соціальних гарантій;

2. інститут соціально-забезпечувальних відносин;

3. гарантії права на соціальне забезпечення;

4. норми права соціального забезпечення;

5. інститут пенсійного забезпечення;

6. інститут надання державних соціальних допомог.

4. Основними інститутами Спеціальної частини права соціального забезпечення є:

1. інститут соціально-забезпечувальних відносин;

2. інститут державних соціальних стандартів і соціальних гарантій;

3. інститут загальнообов’язкового державного соціального страхування;

4. норми права соціального забезпечення;

5. інститут процедурних відносин;

6. інститут страхових пенсій.

5. Зумовлена характером соціально-забезпечувальних та пов’язаних з ними відносин внутрішня структура галузі права, яка виражається у розподілі всіх норм за правовими інститутами – це:

1. завдання права соціального забезпечення;

2. предмет права соціального забезпечення;

3. метод права соціального забезпечення;

4. система права соціального забезпечення;

5. сукупність відносин соціального забезпечення;

6. поділ права соціального забезпечення на Загальну і Особливу частину.

6. Суть принципу залежності права на соціальне забезпечення від соціального ризику полягає:

1. підставою виникнення у особи права на соціальне забезпечення є соціальний ризик;

2. соціальний ризик є підставою для створення правових норм;

3. соціальні ризики лежать в основі визначення сфери правового регулювання соціального забезпечення;

4. соціальні ризики, як об’єктивні явища є принципом права соціального забезпечення;

5. соціальні ризики є підставою для надання соціального забезпечення;

6. соціальні ризики є підставою для виникнення правовідносин у сфері соціального забезпечення.

7. Назвіть особливість джерел права соціального забезпечення.

1. важлива роль конституційних положень для джерел права соціального забезпечення;

2. розвиненість правової бази для надання різних видів соціального забезпечення;

3. наявність законодавства, яке визначає засадничі ідеї для видів соціального забезпечення;

4. важлива роль законів серед джерел права соціального забезпечення;

5. цільова спрямованість для джерел права соціального забезпечення;

6. участь застрахованих осіб у нормотворчій діяльності.

8. Які серед перерахованих міжнародно-правових актів є джерелом права соціального забезпечення?

1. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини;

2. Конвенція про правову допомогу з цивільних, сімейних і кримінальних справ;

3. Європейська соціальна хартія;

4. Декларація про створення Співдружності Незалежних держав;

5. Віденська конвенція про правонаступництво держав у відкладенні договорів;

6. Декларація про права розумово відсталих осіб.

9. Щомісячні грошові виплати із Державного бюджету чи Пенсійного фонду, що призначаються довічно, з метою компенсації заробітку, втраченого у зв’язку з припиненням роботи чи служби, особам, які мають встановлену законом тривалість вислуги років, – це:

1. страхова допомога;

2. спеціальна пенсія;

3. пенсія за вислугу років;

4. пенсія за віком;

5. соціальна допомога;

6. соціальна пенсія.

10. Діяльність державних органів чи уповноважених державою установ щодо надання громадянам соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг та матеріальної допомоги з метою їх соціальної адаптації та реабілітації – це:

1. соціальна реабілітація інвалідів;

2. соціальна допомога;

3. санаторно-курортне лікування;

4. забезпечення протезно-ортопедичними виробами;

5. соціальне обслуговування;

6. інформаційні послуги безробітним.

11. За цільовим призначенням процедурні правовідносини соціального забезпечення можна класифікувати на:

1. правовідносини, пов’язані із встановленням юридичних фактів;

2. процедурні правовідносини у соціальному страхуванні;

3. правовідносини між фізичними особами і державними органами з приводу надання певного виду державної допомоги;

4. процедурні правовідносини щодо збору страхових внесків;

5. процедурні правовідносини щодо захисту порушеного права на соціальне забезпечення;

6. правовідносини, спрямовані на констатацію юридичного фактичного складу та призначення конкретного виду соціального забезпечення.

12. Суб’єктами, які надають соціальне забезпечення, є:

1. платники страхових внесків;

2. суб’єкти, які підтверджують наявність юридичного фактичного складу, що є підставою виникнення права на соціальне забезпечення;

3. спеціалізовані державні підприємства та установи;

4. суб’єкти, які забезпечують реалізацію належного особі права на соціальне забезпечення;

5. суб’єкти, які підтверджують наявність спеціального стажу роботи;

6. соціальні страхові фонди.

13. Загальними суб’єктами, які отримують соціальне забезпечення, є:

1. ветерани військової служби;

2. особи, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3. учасники бойових дій;

4. безробітні;

5. ветерани праці;

6. малозабезпечені.

14. Які ознаки характеризують соціальні ризики:

1. спосіб витрачання грошових засобів на соціальне забезпечення;

2. коло суб’єктів;

3. наявність чи відсутність страхового стажу;

4. їх настання не залежить від волі особи та не є наслідком дій останньої;

5. закріплення їх у законодавстві саме як обставин, внаслідок настання яких особа може потребувати допомоги держави чи суспільства не є обов’язковим;

6. система органів, які надають соціальне забезпечення.

15. За тривалістю у часі непрацездатність поділяється на:

1. потенційну;

2. стійку;

3. короткострокову;

4. довгострокову;

5. тимчасову;

6. до 18 років.

16. У залежності від ступеня втрати здоров’я законодавством передбачено встановлення:

1. однієї групи інвалідності з врахуванням клініко-функціональних факторів для кожної особи;

2. однієї групи інвалідності з врахуванням соціально-педагогічних факторів для кожної особи;

3. трьох груп інвалідності;

4. однієї групи інвалідності з врахуванням соціально-побутових факторів для кожної особи;

5. однієї групи інвалідності з врахуванням професійних факторів для кожної особи;

6. однієї групи інвалідності з врахуванням компенсаторно-адаптаційних можливостей організму.

17. Основним документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність особи є:

1. довідка санаторно-курортного лікування;

2. довідка з МСЕК;

3. листок непрацездатності;

4. довідка стаціонару протезно-ортопедичного підприємства Міністерства праці та соціальної політики України;

5. рішення про встановлення групи інвалідності;

6. скерування на обстеження, видане фельдшером.

18. Які ознаки характеризують організаційно-правові форми соціального забезпечення:

1. система органів, які надають соціальне забезпечення;

2. спосіб витрачання грошових засобів на соціальне забезпечення;

3. види забезпечення, що надаються в межах відповідної організаційно-правової форми;

4. коло суб’єктів, які сприяють в отриманні соціального забезпечення з відповідного фінансового джерела;

5. наявність чи відсутність страхового стажу;

6. непрацездатність особи.

19. Назвіть види соціального страхування залежно від джерел утворення соціальних страхових фондів та з огляду на їх правове становище...

1. добровільне страхування життя і здоров’я;

2. соціальне забезпечення осіб, які потерпіли внаслідок техногенної катастрофи;

3. державне загальнообов’язкове соціальне страхування;

4. соціальне забезпечення осіб, які втратили годувальника;

5. страхування у зв’язку із припиненням підприємницької діяльності з підстав, що не залежать від волі особи;

6. недержавне соціальне страхування.

20. Назвіть суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування:

1. представники соціальних фондів;

2. страхувальники;

3. громадяни, іноземці та особи без громадянства;

4. нотаріуси та адвокати

5. застраховані особи;

6. особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

21. Назвіть особливості за якими загальнообов’язкове державне соціальне страхування відрізняється від цивільно-правового договору страхування:

1. добровільність;

2. за ухилення від участі у цьому виді страхування встановлена відповідальність;

3. можливість зміни умов участі у цьому виді страхування угодою сторін;

4. підстави та розміри страхових виплат визначаються угодою сторін;

5. підстави та розміри страхових виплат визначаються страховиком;

6. розміри і порядок сплати страхових внесків визначаються законом.

22. Заповніть прогалину «_______________ є таке захворювання внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно, або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших чинників, пов’язаних з роботою».

1. загальне захворювання;

2. нещасний випадок на виробництві;

3. трудове каліцтво;

4. професійне захворювання;

5. хронічне захворювання;

6. професійна травма.

23. Назвіть неправильно вказані категорії осіб, які сплачують внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності:

1. роботодавці – юридичні особи;

2. безробітні;

3. військовослужбовці;

4. роботодавці – фізичні особи;

5. особи, які забезпечують себе роботою самостійно, якщо вони беруть добровільну участь у цьому виді страхування;

6. працівники.

24. Вкажіть на допомоги, що надаються Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:

1. одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

2. страхова виплата потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведені його на іншу нижчеоплачувану роботу;

3. страхова виплата потерпілому під час його професійної реабілітації;

4. допомога по вагітності та пологам;

5. державна допомога при народженні дитини;

6. матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.

25. Назвіть суб’єктів яким допомога по тимчасовій непрацездатності надається у розмірі 100% середньомісячного заробітку(доходу) незалежно від страхового стажу:

1. ветеранам війни та особам на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

2. особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»;

3. працівникам правоохоронних органів;

4. співробітникам підрозділів пожежної безпеки;

5. посадовим особам органів прокуратури;

6. неповнолітнім працівникам.

26. Під якими номерами правильно названі обставини коли допомога по тимчасовій непрацездатності не призначається:

1. коли тимчасова непрацездатність виникла під час проведення надурочних робіт;

2. коли особа зазнала ризику тимчасової непрацездатності перебуваючи у відрядженні;

3. якщо особа працює на умовах неповного або скороченого робочого часу;

4. якщо застрахована особа є працівником суду або ж органів прокуратури;

5. за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

6. у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляція хвороби.

27. Які з нижчеперелічених допомог виплачуються Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття:

1. допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;

2. пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації створення додаткових робочих місць;

3. матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

4. допомога при народженні дитини;

5. щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності;

6. державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям.

28. Добровільно можуть застраховуватися в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття:

1. фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності;

2. особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу:

3. працюючі пенсіонери;

4. іноземці, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами нашої держави;

5. інваліди, незалежно від причини і групи інвалідності;

6. особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами.

29. Страховим випадком у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є:

1. необхідність перекваліфікації;

2. участь у громадських роботах;

3. банкрутство підприємства;

4. часткове безробіття;

5. тимчасова непрацездатність;

6. відсторонення від роботи з незалежних від працівника причини;

30. Яким буде розмір допомоги по безробіттю, якщо страховий стаж безробітного перевищує 10 років:

1. 50% середньої заробітної плати (доходу);

2. 60% середньої заробітної плати (доходу);

3. 70% середньої заробітної плати (доходу);

4. 80% середньої заробітної плати (доходу);

5. 10-кратний розмір прожиткового мінімуму;

6. 15-кратний розмір прожиткового мінімуму.

31. Яким повинен бути страховий стаж безробітного щоб допомога по безробіттю йому було призначено у розмірі 70% від середньої заробітної плати (доходу):

1. від 5 до 10 років;

2. від 2 до 6 років;

3. від 6 до 8 років;

4. від 4 до 8 років;

5. понад 8 років;

6. понад 10 років.

32. На який строк скорочується тривалість виплати допомоги по безробіттю у випадку відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи:

1. на строк не більше ніж до 30 календарних днів;

2. на строк не менше ніж на 40 календарних днів;

3. на строк не менше ніж на 50 календарних днів;

4. на строк не більше ніж до 60 календарних днів;

5. на строк не менше ніж на 80 календарних днів;

6. на строк не більше ніж до 90 календарних днів.

33. Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» не можуть бути визнані безробітними громадяни:

1. які звільнені з роботи за прогул;

2. які закінчили вищий навчальний заклад;

3. віком до 23 років, якщо вони навчаються на очній формі навчання;

4. віком до 16 років, які працювали і були вивільнені у зв’язку з реорганізацією підприємства;

5. віком до 18 років, які були вивільнені у зв’язку з скороченням штату;

6. випускники загальноосвітніх шкіл у разі відмови їх від проходження професійної підготовки.

34. Вкажіть випадки коли Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України може відмовити у призначені страхових виплат:

1. якщо мали місце навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2. якщо страхового випадку зазнала особа, що працює на умовах трудового договору;

3. якщо страхового випадку зазнала особа, яка добровільно застрахована у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

4. якщо нещасного випадку зазнав працівник прокуратури;

5. у випадку подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

6. якщо потерпілий від нещасного випадку на виробництві був переведений на легшу роботу.

35. Яким нормативно-правовим актом регулюється порядок визначення страхових тарифів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання?

1. Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності»;

2. Закон «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності»;

3. Закон «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування»;

4. Інструкцією «Про порядок пересування, обліку та витрачання страхових коштів фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні»;

5. Порядком визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

36. За яких умов Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому:

1. навмисні дії членів сім’ї потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2. відсутність документів про сплату застрахованою особою внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, що зумовили втрату працездатності;

3. вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку;

4. визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом;

5. подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

6. вчинення потерпілим цивільного правопорушення.

37. Визнаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:

1. у період прямування на роботу пішки;

2. у період прямування на роботу на громадському транспорті;

3. перебування на робочому місці протягом надурочного часу;

4. у період відпустки;

5. під час відрядження;

6. перебування на території підприємства поза робочим часом.