93.Криміналістична характеристика вимагання

Стаття 189. Вимагання

1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вимагання в останні роки стало одним з найбільш поши­рених злочинів.

У криміналістичній характеристиці вимагань, насамперед, варто вирізнити узагальнену інформацію про:

• суб'єкт злочину;

• жертву злочину;

• способи вчинення вимагання;

• обставини та слідову картину;

• предмет злочинного посягання.

Вимагачів, за соціальним статусом, можна поділити на такі категорії:

• кримінальні елементи, члени злочинних угруповань, тобто особи, що вчиняють вимагання у вигляді промислу і роз­глядають цей вид злочинної діяльності як засіб існування - ви-магачі-професіонали (члени організованих злочинних угрупо­вань);

• зовні законослухняні громадяни - працівники комерцій­них та охоронних структур, банків, АТ (вартові, експедитори, інколи й керівники вказаних структур); студенти вишів, учні технікумів, коледжів та училищ; робітники підприємств; пред­ставники спортивних товариств (тренери, інструктори); пра­цівники правоохоронних органів.

Вимагання часто:

- вчиняється організованою злочинною групою,

- може супроводжуватися захопленням заручників.

Організовані злочинні угруповання мають специфічну структуру, яка полягає в тому, що вона найчастіше складається з декількох відносно самостійних підгруп - «бойових загонів», діяльність яких координують організатор і наближені до нього активні члени злочинного угруповання.

Вони розробляють плани злочинних акцій (оцінюють мате­ріальний стан потерпілого, визначають суму, яку слід із нього зажадати, і порядок її передання, здійснюють добір виконавців виходячи з можливого опору з боку потерпілого та ін.), розпо­діляють злочинний прибуток, координують злочинну діяль­ність учасників, виробляють правила поводження учасників групи і стежать за їхнім виконанням, установлюють потрібні зв'язки.

Зазвичай вони пі в яких злочинних акціях безпосередньої участі не беруть, у випадку провалу рядові вимагачі, тобто ви­конавці, їх не виказують, а якщо лідери відомі правоохоронним органам, то не дають проти них ніяких показань. Через це ліде­ри та основне ядро групи залишаються непокараними і продов­жують злочинну діяльність.

Функціональні ролі учасників «бойових загонів» розподіля­ються так:

• бригадир - суб'єкт, який реалізує план, розроблений орга­нізатором (визначає, хто має піти на контакт із наміченою жерт­вою, якого роду погрози слід висловити і здійснити);

• навідники - особи, що поставляють вимагачам інформацію про гадані об'єкти вимагання. Наприклад, про прибутки під­приємця, вдалі угоди або, навпаки, їхній зрив тощо. Серед них можуть бути підприємці, які такою інформацією прагнуть від­купитися від вимагачів і водночас завдати шкоди діяльності конкурента; «завербовані» організаторами працівники об'єкта вимагання, наприклад, працівники банку, а також укорінені в комерційні структури члени злочинних груп. У деяких випад­ках організатори одержували потрібну їм інформацію, викорис­товуючи свої зв'язки в органах влади, де реєструються приватні підприємці, видаються ліцензії, а також через працівників по­даткових служб і правоохоронних органів;

• «розвідники» - особи, які здійснюють збір інформації про можливий об'єкт вимагання: фінансовий стан; компроментуючі дані - про різноманітні незаконні угоди, приховання прибутків від оподатковування, слабкості та пороки (наркоманія, пия­цтво, нерозбірливість у статевих стосунках, гомосексуалізм тощо), про спосіб життя (хто є близькими друзями, яким мар­шрутом їздить па роботу і додому, який розпорядок дня та ін.);

• «бойовики» - особи, які безпосередньо виконують акт ви­магання, для них характерні гарна фізична підготовка, агресив­ність, знання психології «супротивника»;

• особи, які забезпечують доставку групи на місце вчинення злочину;

• особи, які забезпечують спостереження й охорону «бойо­виків» під час учинення злочинної акції.

В організовані злочинні групи об'єднуються перевірені, на­дійні люди, ті, хто добре знають один одного по спільному про­живанні у мікрорайоні, заняттям спортом (характерно для «бо­йовиків») або на підставі бізнесу чи злочинних зв'язків (органі­затори та лідери).

Жертви вимагання також можуть бути розділені на декіль­ка груп:

• законослухняні громадяни, частіше ті, які зайняті комер­ційною діяльністю, інколи державні службовці, чиї функції пов'язані з управлінням майном, розподілом квот на експорт­но-імпортні операції, виділенням земель, орендою приміщень і под.;

• особи, діяльність яких має протиправний характер: хабар­ники, учасники незаконних і сумнівних угод, організатори фі­нансових «пірамід», посередники в обготівкуванні і «відмиван­ні» грошей та ін.

Предметом вимагання можуть бути:

• майно,

• гроші,

• цінності,

• право на майно,

• вимога вчинити інші дії майнового характеру. Засоби вимагання:

• погроза фізичним насильством чи знищенням майна;

- погроза розповсюдити ганебні відомості чи іншу небажану інформацію щодо потерпілого чи його близьких родичів або людей, яка може заподіяти істотну шкоду їхнім правам і закон­ним інтересам.

Погрози, що їх висловлюють вимагачі, різноманітні за харак­тером і пов'язані¹, головним чином, із застосуванням насиль­ства (95% випадків): від побоїв до вбивства потерпілих та їхніх близьких, зґвалтувань, викрадення, взяття в заручники.

При цьому виконання погроз, пов'язаних із насильством, має жорстокий характер: потерпілих б'ють, приковують наручни­ками до бампера автомашини, що рухається, підвішують униз головою, надівають на голову поліетиленові пакети, припіка­ють паяльною лампою, праскою та ін.

Вимагачі погрожують потерпілим знищенням майна: підпа­лом дверей квартири або офісу, спаленням дачі або торгового об'єкта, вибухом автомобіля, знищенням товару, а також розголошенням ганебних для потерпілих та їхніх близьких ві­домостей (дані з особистого життя, їхньої діяльності у сфері бізнесу).

Способи вчинення вимагання - дуже різноманітні, інколи витончені, незвичні.

Намітивши жертву злочину, вимагателі висувають їй свої вимоги. Це може бути:

- пропозиція «взяти під охорону» належний жертві об'єкт із виплатою вимагачам щомісячної винагороди;

- пропозиція фіктивно зарахувати на посаду;

- вимога передати пакет акцій, доручення на розпорядження рахунком у банку і т. ін.

За відмови жертва одержує «попередження»:

- підпалюють належний потерпілому чи його близьким тор­говий або інший матеріальний і вартісний об'єкт,

• за допомогою вибухівки знищують автомобіль жертви;

• вчиняють безпосереднє побиття жертви і т. ін.;

- зрештою, можуть захопити заручників - безпосередньо по­терпілого чи кого-небудь з його близьких, поєднавши це з їх ка­туванням і навіть убивством для залякування потенційних жертв.

Найбільш поширеними способами вчинення вимагання (за­лежно від способу впливу злочинців на потерпілого) є:

• погрози психологічного характеру (демонстрація морду­вань, знарядь і результатів насильства - від побоїв до вбивства;

• пряме передання коштів, цінних паперів на пред'явника або майна потерпілого;

• переведення коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;

• переоформлення на ім'я зазначених вимагачами осіб і пе­редання їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем із правом його продажу, заповітів, дар­чих, договорів купівлі-продажу, генеральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;

• оформлення на користь вимагачів строкових розписок або анулювання боргових розписок, отриманих потерпілим від тре­тіх осіб;

• переадресування на ім'я зазначених вимагачами осіб цін­них паперів, наприклад, векселів (індосамент);

• оплата нав'язаних послуг, виконуваних організаціями, що їх контролюють вимагачі, у сумі, що явно перевищує обсяг ви­конаних робіт;

• вимога на постачання сировини, матеріалів або встанов­лення каналів збуту готової продукції, виробленої потерпіли­ми, на умовах вимагачів;

• прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання ними зарплати без виконання роботи;

• здача в оренду приміщення за невисоку плату;

• злочинці можуть втягнути майбутню жертву в азартну гру, фінансувати її ризиковану угоду, а потім, висунувши завідомо неможливі для виконання умови повернення боргу, зажадати від жертви передання майна, прав на майно, поєднуючи це з погрозами фізичної розправи чи розголошенням ганебних відо­мостей.

Найбільш витончені способи вчинення цього виду злочину є характерними для діяльності організованих злочинних груп, коли вимагають величезні суми грошей або значні цінності, потерпілих викрадають, а їхніх близьких беруть в заручники, зав'язують корумповані зв'язки з працівниками правоохорон­них органів, органів влади та управління.

Специфіка вимагання визначає і коло типових обставин, які підлягають установленню в ході розслідування злочину:

• за суб'єктом - хто вчинив злочин, його співучасники (ор­ганізатор, виконавці, пособники), чи вчинялися ним (ними) ра­ніше крадіжки або вимагання, як характеризується особистість вимагателів;

• за суб'єктивною стороною - наявність попередньої змови, належність до організованої групи, яка систематично вчиняє умисні злочини проти власності;

• за об'єктом злочину - хто став жертвою, у чому полягали вимоги вимагателів, чи були вони виконані, чи не тягли вони за собою порушення жертвою закону; розмір і характер заподіяної шкоди, шкоди здоров'ю жертви чи його близьким; у чому вира­зилося посягання, обмеження особистих і майнових прав жертви в результаті вимагання;

• за об'єктивною стороною - спосіб вимагання: характер і зміст погроз, форма і ступінь їх реалізації; зміст злочинних ви­мог, умови їх задоволення; чи мало місце захоплення заручни­ків, кого саме, де і як довго вони були заручниками, чи піддава­лися насильству, якому і як, як були звільнені.

У процесі розслідування конкретної кримінальної справи ці обставини уточнюються, деталізуються.