13. Правопреемство относительно международных договоров, госуд собственности, госуд обязанностей и госуд архивов.

Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів

Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо між¬народних договорів 1978 р. під міжнародним договором розуміє лише угоди, укладені у письмовій формі між державами. Відносно усних до¬говорів і договорів між державами й іншими суб'єктами міжнародного права діють звичаєві норми міжнародного права. Віденська конвенція 1978 р. встановлює наступні правила правонаступництва щодо між¬народних договорів:

а) у разі створення в результаті деколонізації нової незалежної дер-жави діє принцип tabula rasa («чистої дошки»): нова держава не зв'язана договорами, укладеними колишніми державами-метрополіями, і не зобов'язана зберігати чинність будь-якого договору або ставати його учасницею в силу виключно того факту, що в момент правонаступництва держав цей договір був чинним щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав. Нова незалежна держава може шляхом повідомлення про правонаступництво встановити свій статус як учасника будь-якого багатостороннього договору, що у момент пра-вонаступництва держав був чинним щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав.

Якщо до моменту правонаступництва держава-попередниця під¬писала багатосторонній договір під умовою ратифікації, прийняття або затвердження і при цьому висловила намір поширити дію цього договору на територію, що є об'єктом правонаступництва держав, то правонаступник може стати учасником договору, ратифікувавши, прийнявши або схваливши його (окрім випадків несумісності участі правонаступника з об'єктами і цілями договору).

б) якщо частина території держави стає частиною території іншої

держави, то відносно цієї території:

- договори держави-попередниці втрачають силу;

-договори держави-правонаступниці набувають сили,крім випад¬ків, коли застосування цих договорів було 6 несумісним з їх об'єктами і цілями.

Двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чин¬ним щодо території, що є об'єктом правонаступництва держав, вва- жається чинним і для держаки правонаступник якщо нове держава домовилася про це з контрагентом або це витікає з їх поведінки.

в) при об'єднанні двох або декількох держав права і обов'язки ЗІ її договорами переходять до правонаступника, якщо сторони не встановили інше і якщо це не суперечить об'єктам і цілям договору;

г) при відокремленні частини території договори попередника зберігають чинність для правонаступника.

Про правонаступництво договорів робляться письмові повідо¬млення депозитарію договору і/або Його учасникам.

Міжнародно-правове регулювання правонаступиицтва держав щодо державної власності, державних архівів, державних боргів

Однією з найважливіших проблем правонаступиицтва щодо дер¬жавної власності є проблема компенсації за власність, що переходить до держави-наступниці. У Віденській конвенції 1983 р. передбача¬ється, що в принципі такий перехід власності повинен відбуватися без компенсації, якщо інше не узгоджено зацікавленими державами або не передано на вирішення відповідного міжнародного органу. Держава-попередниця зобов'язана вжити всі заходи для запобігання пошкодження або знищення власності, що переходить до держави-наступниці. Правонаступництво не стосується власності» яка знахо¬диться на території держави-попередниці і належить третій державі згідно з внутрішнім правом держави-попередниці.

За домовленістю зацікавлених держав або за рішенням відповідно¬го міжнародного органу може встановлюватися компенсація за перехід архівів держави-попередниці до держави-наступниці; в іншому випадку перехід відбувається без компенсації.У такому ж порядку вирішується питання про дату переходу архівів.

Згідно з Віденською конвенцією 1983 р. від держави-попередниці вимагається,щоб вона приймала всі заходи з запобігання пошкодженню або знищенню архівів,які переходять до держави-наступниці.

Перехід власності,архівів і боргів при правонаступник ні регулю¬ється, за загальним правилом,угодами між державою-попередницею ідержавою-наступницею. За відсутності таких угод Конвенцією 1983 р. встановлені наступні правила:

а) при передачі частині території держави іншій державі до право-

наступника переходять:

- все нерухоме майно, що знаходиться на відповідній території, а також рухоме майно, пов'язане з діяльністю держави на даній тери-торії;

- частина архівів, яка відноситься до відповідної території і необ¬хідна для її нормального управління;

- державний борг (у справедливій частці);

б) при створенні нової незалежної держави на території держави-

попередниці до держави-правонаступниці переходять:

- нерухоме майно, що знаходиться на її території, а також нерухо¬мість, що належить державі-попередниціі що знаходиться за кордоном. До правонаступника переходить також рухоме майно, що знаходиться на відповідній території держави-попередниці;

- архіви, що стосуються її території, а також частина інших архівів, необхідних для нормального управління. Державні борги до право-наступника не переходять;

в) при об'єднанні декількох держав в одну до правонаступника

переходять: вся власність держав-попередниць, їх архіви та борги;

г) при відокремленні частини території від держави до правонас-

тупника переходять;

- нерухоме майно, що знаходиться на даній території, а також все пов'язане з нею рухоме майно і частина іншого рухомого майна (у справедливій частці);

- частина архівів, що стосується відповідної території, а також інші архіви, необхідні для нормального управління нею;

- державний борг (у справедливій частці);

д) при розділенні держави, коли частини території утворюють дві

або декілька держав-правонаступниць, до правонаступників пере-

ходять:

- нерухоме майно, що знаходиться на їх території, а також рухома власність, що відноситься до неї;

- частина архівів, що стосується даної території, а також інші ар¬хіви що мають безпосереднє відношення до неї;

- державний борг (у справедливій частці).

Сучасне міжнародне право виходить з того, що правонаступництво держав не зачіпає принцип непорушності державних кордонів. Ст. 11 Віденськоїконвенції 1978 р. закріпила норму міжнародного звичаєвого права, відповідно до якої правонаступництво держав не стосується кордонів, встановлених договорами, і договірних прав та обов'язків стосовно їхніх режимів.

Також необхідно відзначити, що положення про правонаступни¬цтво щодо державної власності не застосовуються до ядерної зброї, яка належить державі-попередниці; Згідно з Угодою про нерозповсю-дження ядерної зброї 1968 p., кожна з ядерних держав зобов язується не передавати «кому б то не було» ядерну зброю або інші ядерні вибухові пристрої, а неядерна держава зв'язана зустрічним зобов'язанням «не приймати передачі від кого б то не було» ядерної зброї або ядерних вибухових пристроїв, що виключає будь-яке правонаступництво від¬носно ядерної зброї.