14. Поняття та джерела права міжнародних договорів

Право международных договоров - отрасль международного права, принципы и нормы которой определяют порядок заключения, действия и прекращения международных договоров.

Основу джерел галузі складають:

- Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р., яка розглядає різноманітні питання права міжнародних договорів і є основним джерелом галузі.

- Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо до¬говорів 1978 р., яка регламентує різні аспекти правонаступництва щодо багатосторонніх договорів, у тому числі установчих документів між¬народних організацій і договорів, прийнятих в рамках міжнародних організацій.

- Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р., яка застосовується до договорів між державами та міжнарод¬ними організаціями, а також до договорів, що є установчими актами міжнародних організацій, і до договорів, прийнятих в рамках міжнарод¬них організацій. Конвенція досі не набрала чинності, але її положення діють як звичаєві норми.

15. Понятие и виды международных договоров. Наименование и структура международных договоров.

Стаття 2 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. визначає договір як міжнародну угоду, укладену між держава¬ми в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування.

Хоча Віденська конвенція не застосовується до міжнародних угод, укладених між державами та іншими суб'єктами міжнародного права або між іншими суботами міжнародного права, а також до міжнародних угод, укладених не у письмовій формі, ст. З Конвенції чітко встановлює, що це не впливає на юридичну силу таких угод та застосування до них правил, встановлених Конвенцією.

В залежності від кількості учасників, міжнародні договори по¬діляються на двосторонні та багатосторонні. Останні, у свою чергу, поділяються за сферою дії на загальні (універсальні) та регіональні. За ступенем відкритості договори можуть бути відкритими та за¬критими. Учасником відкритих договорів можна стати незалежно від того, чи є на це згода з боку інших суб'єктів, що приймають участь в договорі. Закритими є договори, участь в яких залежить від згоди їх учасників. За об'єктом міжнародні договори можуть поділятися на політичні, економічні, науково-технічні і т.п. Залежно від того, які органи представляють державу під час укладання міжнародного дого¬вору, розрізняють договори міждержавні (укладені від імені держави), міжурядові (укладені від імені уряду) та міжвідомчі (укладені від імені органів виконавчої влади). За формою міжнародні договори можуть бути письмові та усні (так звані «джентльменські угоди»). За строком дЙ договори поділяються на строкові (укладаються на визначений строк) та безстрокові (укладаються на невизначений строк, без зазначення строку або з зазначенням їх безстроковості).

Форма, найменування та структура міжнародного договору

Договори можуть укладатися у письмовій та усній формі. Доміну-ючою у практиці є письмова форма. Договори, укладені в усній формі прийнято іменувати «джентльменськими угодами». Хоча Віденські кон-венції 1969 р. та 1986 р. стосуються лише договорів, укладених в пись-мовій формі, вони визнають юридичну силу усних угод та припускають застосування до них будь-яких норм, викладених в конвенціях.

Істотне практичне значення має проблема мови договорів, зважа¬ючи на те, що кожна мова відображає особливості відповідної правової системи. За загальним правилом, двосторонні договори укладаються на мовах обох сторін. Багатосторонні договори зазвичай укладаються на декількох мовах. Універсальні конвенції,укладені під егідою ООН,скла-даються на шести офіційних мовах організації - англійській, арабській,

іспанській, китайській, російській і французькій. Коли автентичність тексту договору було встановлено двома або кількома мовами, його текст кожною мовою має однакову силу, якщо договором не перед¬бачено або учасники не домовились, що в разі розходження між цими текстами переважну силу матиме якийсь один певний текст. *

Міжнародний договір може мати різні найменування, викорис¬тання яких визначається практикою і не впливає на юридичну при¬роду договору. Однакові за формою і змістом акти в одних випадках іменуються договорами, в інших - конвенціями, пактами, угодами, хартіями, протоколами, деклараціями, меморандумами, трактатами, комюніке, конкордатами тощо.

Конвенция — (лат. conventio — договор, соглашение) — разновидность международного договора, в котором прописанные нормы являются юридически-обязующими для сторон, подписавших эту конвенцию.Конвенцию следует отличать от декларации, последняя носит декларативный характер и не является юридически-обязующим документом. Среди двусторонних договоров конвенциями обычно называют договоры по консульским, почтовым, транспортным и др. вопросам. Важно, что конвенция, как правило, регулирует весь комплекс вопросов, связанных с соответствующей темой.

КОММЮНИКЕ - официальное сообщение высших органов государственной власти, органов внешних сношений, представителей различных государств или международных организаций о положении в какой-либо области межгосударственных отношений, ходе или результатах переговоров, ведущихся военных действиях.

Соглашение — это правовой акт социального партнерства, устанавливающий общие принципы, условия регулирования отношений между сторонами, его заключившими, в рамках тех или и иных вопросов предусмотренных соглашением.

В наше время в международном праве хартия это правовой акт, не имеющий обязательной силы, по смыслу почти всегда являющийся декларацией и формулирующий общие принципы и цели каких-либо международных договорённостей.

Пакт (от лат. pactum «договор, соглашение») — одно из наименований различного рода международных договоров, имеющих большое политическое значение, например, «Международный пакт о гражданских и политических правах» (1966)

Протоко́л— Документ, фиксирующий достигнутые договоренности (определяющие порядок проведения того или иного процесса или цели процесса), примерный синоним: соглашение, договоренность. Например: Киотский протокол, протокол передачи данных.

Акт (документация) — документ, составленный несколькими лицами и подтверждающий установленные факты или события.

Уста́в — свод правил, регулирующих организацию и порядок деятельности в какой-либо определённой сфере отношений или какого-либо органа, организации.

Договір складається з певних частин, які утворюють єдину, впо-рядковану структуру. Такими частинами є: найменування або титул; преамбула (вказує мотиви укладення договору, його цілі та принципи); основна частина (статті договору, які визначають предмет договору, права та обов'язки сторін); заключні положення (порядок набрання до¬говором чинності, терміні дії і умови припинення); додатки. Наявність всіх цих компонентів не є обов'язковою, і відсутність одного з них не впливає на юридичну силу договору.