53. Судова реформа 1922 в усрр.

- комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення діяльності органів правосуддя, здійснений в УСРР у ході реалізації проголошеного з початком нової економічної політики курсу на т. з. революційну законність. Стрижневою основою реформи було Положення про судоустрій УСРР, затв. ВУЦВК 16.ХІІ 1922. Згідно з Положенням замість двох паралельних систем — народних судів і революційних трибуналів — створювалася єдина трирівнева система суд. установ: народний суд, губернський суд, Найвищий Суд УСРР (див. у ст. Верховний Суд України) та його колегії. 22.III 1922 було скасовано Всеукраїнську надзвичайну комісію, а утворене натомість Державне політичне управління УСРР офіційно вже не мало суд. функцій і в процес, відношенні було лише органом дізнання. Водночас пост. ВУЦВК від 17.УІІ 1922 було започатковано систему т. з. надзвичайних сесій, на яких в особливому порядку розглядалися справи про контрреволюційні та деякі ін. злочини. Ці сесії діяли при губ. ревтрибуналах (до 1.ХІ 1922 — при їх військ, відділеннях), а після затвердження Положення про судоустрій — при губ. судах. Для розгляду ін. категорій справ згідно з Положенням тимчасово зберігалися спец, суди: військові трибунали, військово-транспортні трибунали, особливі трудові сесії нарсудів, земельні комісії, арбітражні комісії. Складовою частиною С. р. в УСРР 1922 було заснування органів прокуратури (Положення про прокур. нагляд, затв. ВУЦВК 28.VI 1922) і адвокатури (Положення про адвокатуру, затв. ВУЦВК 2.Х 1922), заборона місц. управлінським структурам втручатися в суд. справи (пост. ВУЦВК «Про взаємовідносини судових і адміністративних органів влади» від 9.УІІІ 1922), організація короткострокових юрид. курсів для підготовки кадрів до роботи в нових умовах (пост. РНК УСРР від 26.XII 1922). Згодом було прийнято: постанови ВУЦВК «Про особисту недоторканність прокурорів, суддів і слідчих» від 3.1 1923 і від 21.1 1924 та «Про розвантаження і поліпшення місць позбавлення волі» від 15.VIII 1923; Положення «Про кабінети науково-судової експертизи» (затв. РНК УСРР 10.VI 1923); деякі ін. нормат.-прав. акти, спрямовані на поглиблення реформи.

54. Утворення радянської прокуратури в усрр.

Третій етап розвитку прокуратури в Україні починається з лютого 1919 р., коли Декрет Ради Народних Комісарів України від 19 лютого 1919 р. скасував усі судові установи, у тому числі і прокурорський нагляд, який діяв на території України до встановлення радянської влади. Тимчасовим Положенням про Народні Суди та революційні трибунали Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) передбачалося, що вся влада на території УСРР належить: а) народним судам і радам (з'їздам) народних суддів; б) революційним трибуналам. При революційних трибуналах було створено народні слідчі; колегії обвинувачів; колегії правозахисників; трибунальні виконавці. 28 червня 1922 року постановою ВУЦВК утворено Державну прокуратуру Української СРР. У першому законодавчому акті про прокурорський нагляд "Положення про прокурорський нагляд в УСРР", затвердженому ВУЦВК 28 червня 1922 р.2, закріплено, що прокуратура засновується в інтересах правильної постановки боротьби зі злочинністю і здійснення нагляду за дотриманням законів. Прокуратура УСРР входила до складу Народного Комісаріату юстиції як окремий відділ, що підпорядковувався безпосередньо Народному Комісару юстиції. Першим прокурором Республіки і комісаром юстиції було призначено М.О. Скрипника. З травня 1925 року введено назву "Генеральний прокурор". Нарком юстиції, він же Генеральний прокурор УСРР, призначався постановою ВУЦВК. Прокуратура УСРР здійснювала нагляд за законністю дій усіх народних комісаріатів, а також адміністративний і судовий нагляд. Судовий нагляд передбачав нагляд за діяльністю всіх органів слідства і дізнання, участь у розпорядчих засіданнях судів, підтримання обвинувачення у кримінальному процесі й участь у цивільному процесі. Крім цього, прокуратура здійснювала нагляд за законністю виконання вироків і тримання ув'язнених під вартою, а також за правильністю тримання в місцях ув'язнення. Прокуратура УСРР створювалася на принципах централізації та незалежності від місцевих органів влади. Прокурор УСРР призначав і звільняв прокурорів губерній. При військових і транспортних революційних трибуналах були введені посади військових і транспортних прокурорів, які підпорядковувалися помічникові прокурора Верховного Трибуналу, а після реформи 1922 р. - Верховному Суду республіки. Призначались і звільнялись вони Прокурором УСРР. Після утворення Союзу РСР у грудні 1922 року і прийняття Конституції Союзу РСР, затвердженої II з'їздом Рад СРСР у січні 1924 р., було створено Верховний Суд СРСР і Прокуратуру Верховного Суду СРСР. У листопаді 1923 р. на посаду прокурора Верховного Суду СРСР Президія ЦВК СРСР призначила П.А. Красікова.