Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
IDPU.doc
Скачиваний:
99
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
710.14 Кб
Скачать

77. Розвиток радянського права в 30-ті роки.

У травні 1929 р. до Конституції УСРР були внесені зміни з метою привести її у відповідність з першою Конституцією СРСР (1924 р.). Зміна орієнтирів у соціальній політиці, викликана проголошеною партією тезою про перемогу соціалізму в основному, вимагала відповідного правового оформлення, що й було втілено в Конституції СРСР 1936 р. Цей документ став черговим прообразом для Конституції УРСР 1937 р. Відповідно до Конституцій 1919 і 1929 рр. найвищими органами влади в Україні були: Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет рад (ВУЦВК) Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету Рада Народних Комісарів УСРР. Формування радянського права в Україні було невіддільно пов’язано з поширенням радянської влади і будівництвом в Україні її державного апарату. Головні завдання права були визначені Програмою Комуністичної партії, а Декрети II Всеросійського з’їзду Рад та наступні нормативно-правові акти, прийняті органами влади РСФРР і СРСР, стали першоджерелами права. Визначальною особливістю формування радянської правової системи в Україні було те, що складалась вона на основі системи права більшовицької Росії. Інакше кажучи, це була рецепція у примітивній формі – застосування права однієї держави в умовах іншої. Коли така рецепція не забезпечувала регулювання тих чи інших суспільних відносин, як джерело права застосовувалась “революційна правосвідомість”. Ліквідація приватної власності на основні засоби виробництва стала однією з головних ознак, що визначали перехід суспільства від капіталізму до соціалізму. Основою радянського цивільного права стала соціалістична власність, яка створювалась шляхом експропріації приватної власності, націоналізації землі, фабрик, заводів, транспорту. Правова система кінця 20-х – початку 30-х pp. покликана була зміцнювати командно-адміністративну систему, сприяти її централізації, забезпечувати потреби форсованої індустріалізації та насильницької колективізації. Виконувати ці завдання доводилось у досить демократичному конституційному полі, що визначалось Конституціями СРСР 1924 р. та 1936 р. (в Україні – Конституції 1929 р. та 1937 p.). Ці конституційні акти гарантували права і свободи особи, передбачали відкритість судових процесів, підтверджували права звинувачуваних на захист. У дійсності зазначені демократичні норми не діяли, а були лише ширмою, яка прикривала систему, яка спиралась на циркуляри, інструкції, закриті постанови, що робили можливими надзвичайні заходи в економіці й суспільному житті. Згортання, а потім і ліквідація непу, призвели до суттєвих змін у цивільно-правовому регулюванні суспільних відносин. Головним завданням цивільного права були охорона соціалістичної власності. Проведення політики суцільної колективізації обумовило суттєві зміни в колгоспно-земельному праві. Застосування надзвичайних заходів у ході реалізації такої політики передбачало підведення під неї відповідної правової бази. Як правило, це були постанови чи інструкції законодавчої влади СРСР, частіше – виконавчої (РНК) і партійної (ЦК ВКП(б) і його політбюро), які дублювались у республіках, в т.ч. в Україні, чи просто доводились до місця виконання. Кримінальне право 30-х pp. ХХ ст. характеризувалось жорстокими видами покарань, а кримінально-процесуальне законодавство – фактичною ліквідацією всіх демократичних принципів. Нормативні акти свідчили про повний перехід до надзвичайного порядку судочинства і складали правову базу масових репресій. У післявоєнні роки державно-правове будівництво в Україні зумовлювалося новими обставинами, що склалися для всього Радянського Союзу в зовнішній і внутрішній сферах. Верховна Рада внесла ряд змін і доповнень до Конституції УРСР (1937 p.), що стосувались роботи органів державної влади та окремих галузей права.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]