Тема 8. Договори про надання послуг. Транспортні

ДОГОВОРИ, ДОГОВОРИ ЗБЕРІГАННЯ ТА СТРАХУВАННЯ

Список літератури

1. Брагинский М. И. Договор хранения / М. И. Брагинский. – М. : Статут, 1999.

2. Брагинский М. И. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении

работ и оказании услуг / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М., 2002.

3. Брагинский М. И. Договор хранения / М. И. Брагинский. – М. : Статут, 1999.

4. Витрянский В. В. Договор перевозки / В. В. Витрянский. – М., 2001.

5. Кодекс Торговельного мореплавства України : затверджений Верховною

Радою України 04.05.1994 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 2. –

Ст. 5.

6. Підопригора О. А. Цивільне право. ІІ частина / О. А. Підопригора, Д. В. Боб-

рова. – К. : Вентурі, 1996.

7. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. –

№ 25. – Ст. 274.

8. Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним

транспортом України : затверджені наказом Міністерства транспорту та

зв’язку України від 27 грудня 2006 р. № 1196 // Офіційний вісник України від

20.04.2007. – 2007 – № 26. – 51. – Ст. 1065 (з наступними змінами та допов-

неннями).

9. Про залізничний транспорт : Закон України // Відомості Верховної Ради Укра-

їни. – 1996. – № 40 (з наступними змінами і доповненнями).

10. Про автомобільний транспорт : Закон України від 05.04.2001.

11. Про транспорт : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. –

№ 51 (з наступними змінами і доповненнями).

12. Про страхування : Закон України // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 205. – 7 лис-

топада. 13. Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг :

Закон України від 12.07.2001 № 1775-111 // Відомості Верховної Ради Украї-

ни. – 2002. – № 1. – Ст. 1 (з наступними змінами і доповненнями).

14. Статут залізниць України : затверджений постановою Кабінету Міністрів

України від 06.04.1998.

15. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР : затверджений постано-

вою Ради Міністрів СРСР від 15.10.1955 № 1801.

16. Статут автомобільного транспорту УРСР : затверджений постановою Ради

Міністрів УРСР від 27.06.1969.

17. Цибуленко З. И. Обязательства хранения в советском гражданском праве /

З. И. Цибуленко. – Саратов, 1980.

18. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради

України. – 2003 (з наступними змінами і доповненнями).

19. Цивільне право України : підручник : у 2 кн. / О. В. Дзера (керівник авт. кол.),

Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін. ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К. :

Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 1. – 720 с.

20. Цивільне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / за заг. ред.

Я. М. Шевченко. – Т. 1. Загальна частина. – К. : Ін Юре, 2003. – 520 с.

Задача 1

Донецька залізниця звернулась до місцевого господарського суду

з позовом до ВАТ “Вантажтранс” (далі – ВАТ) про стягнення плати за

користування вагонами, оскільки протягом місяця залізниця подавала

вагони під завантаження і розвантаження на під’їзні колії, власником

яких є ВАТ. У судовому засіданні було встановлено, що фактично

ВАТ у вказаний період будь-яких вантажів не отримувало і не відван-

тажувало, а вагони використовувалися його контрагентами.

Місцевий господарський суд позов задовольнив, мотивуючи тим,

що ВАТ як власник під’їзних колій повинно вносити плату за корис-

тування вагонами.

Апеляційний господарський суд рішення скасував і постановив у

позові відмовити, мотивуючи це тим, що власник під’їзних колій має

сплачувати залізниці плату за користування вагонами для власних по-

треб, тобто тоді, коли він є вантажовласником. Постанову було оска-

ржено в касаційному порядку.

Яке рішення повинна винести касаційна інстанція? Чи змінилося

б рішення суду, якби між залізницею, власником під’їзних колій і кон-

трагентом (безпосереднім користувачем вагонів) було укладено дого-

вір, згідно з яким обов’язок щодо внесення плати за користування ва-

гонами покладався б безпосередньо на контрагента?

Задача 2

Адвокат, прямуючи за дорученням клієнта на засідання суду до

м. Сімферополя, звернувся до каси залізничного вокзалу за квитком.

Касир у продажу квитка відмовила, повідомивши, що на жоден з най-

ближчих потягів у кримському напрямку квитків немає. Тоді адвокат

придбав білет на літак, але рейс було затримано у зв’язку з несприят-

ливими метеорологічними умовами. Адвокат із запізненням прибув до

м. Сімферополя і тому не зміг бути присутнім на судовому засіданні.

Відповідно до умов договору з клієнтом він втратив право на винаго-

роду в розмірі 1 000 грн.

Адвокат подав судовий позов до авіакомпанії та залізниці з вимо-

гою відшкодувати завдані збитки в розмірі неотриманої винагороди

(1 000 грн.), різниці між вартістю залізничного та авіаквитка (200 грн.),

а також моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. Свої вимоги до авіаком-

панії він обґрунтував неналежним (несвоєчасним) виконанням нею зо-

бов’язань, а до залізниці – неправомірною відмовою в продажу квитка.

У судове засідання було надано довідку про те, що в одному з потягів,

квиток на який мав намір придбати адвокат, були вільні місця.

Чи є підстави для задоволення вимог адвоката?

Задача 3

Петренко придбала квиток у плацкартний вагон потягу Харків –

Ужгород. У вагоні вона з’ясувала, що її місце зайнято іншим пасажи-

ром, який мав квиток на це ж місце. Петренко попросила кондуктора

звільнити її місце або надати інше. У зв’язку з відсутністю вільних

місць у цьому вагоні пасажирці було запропоновано зайняти місце в

загальному вагоні або доплатити різницю вартості квитка і перейти до

купейного вагону. Петренко зайняла місце у купейному вагоні, а до-

платити різницю у вартості квитків відмовилася, пославшись на те, що

у видачі двох квитків на одне і теж місце винна залізниця.

Вирішіть спір.

Задача 4

Коли 10.05.2006 Соколов прийшов на заняття до басейну, вияви-

лося, що гардероб не працює. Оскільки до роздягальні у верхньому

одязі входити заборонено, Соколов залишив своє пальто і шапку в не-

працюючому гардеробі, як це зробили інші відвідувачі.

Після занять Соколов виявив, що його одягу немає. Він звернувся

до директора басейну з вимогою відшкодувати вартість вкрадених ре-

чей. Директор відповів, що Соколов сам винен, оскільки прийшов в

дорогому одязі і залишив його без нагляду. Щодо непрацюючого гар-

деробу, то адміністрація басейну за його роботу відповідальності не__ несе, бо він обслуговується співробітниками заводу “Південкабель”.

На підтвердження директор заводу пред’явив акт про хворобу робіт-

ниці гардеробу.

Соколов звернувся з позовом до суду про відшкодування вартості

втрачених речей басейном і заводом солідарно.

Яке рішення має винести суд?

Задача 5

Іванов, поклавши валізу до автоматичної камери схову вокзалу,

набрав шифр, цифри якого відповідали року його народження. При ві-

дкритті камери 05.03.2006 виявилося, що його валізу вкрадено. Іванов

звернувся до адміністрації вокзалу із заявою з приводу крадіжки валі-

зи з камери схову. Начальник вокзалу відповів, що згідно з чинним за-

конодавством адміністрація вокзалу не зобов’язана відшкодовувати

вартість вкрадених речей із автоматичної камери схову в разі справ-

ності замикаючого пристрою. До того ж Іванов сам порушив правила

користування автоматичною камерою схову, використавши як шифр

цифри, що відповідали року його народження, чим створив сприятли-

ву ситуацію для відкриття камери шляхом підбору цифр шифру.

Вирішіть спір.

Задача 6

TOB “Агротехніка” (далі – TOB) здало у серпні 2006 р. на збері-

гання до хлібоприймального пункту (далі – ХПП) 100 т пшениці дру-

гого сорту строком на 3 місяці.

У жовтні керівник TOB звернувся до ХПП з вимогою видати 50 т

пшениці для розрахунків за придбане пальне і техніку. Директор ХПП

відмовив у видачі зерна до закінчення строку, встановленого в дого-

ворі зберігання. Він зазначив, що пшениця перейшла у власність ХПП

на строк дії договору. По закінченні строку договору ХПП запропону-

вало TOB замість пшениці другого сорту пшеницю вищого сорту, але

в меншій кількості. TOB звернулося до суду.

Яке рішення має винести суд?

Задача 7

Іванов уклав з Миколаєнком договір, за яким зобов’язався прид-

бати для нього будівельні матеріали. Коли будівельні матеріали були

придбані, Миколаєнко відмовився їх прийняти і відшкодувати їх вар-

тість Іванову, посилаючись на те, що матеріали придбано за завище-

ними цінами. Іванов вимагав оплати матеріалів, вказавши, що в дові-

реності Миколаєнка, посвідченій нотаріально, не було вказівки щодо

ціни, за якою передбачалося придбання будівельних матеріалів, а було лише зазначено, що Іванову “доручається придбати будівельні матері-

али за діючими цінами”. Крім того, у зв’язку із затримкою прийняття

будівельних матеріалів Іванов поніс додаткові витрати щодо їх збері-

гання, які він вимагав відшкодувати. Миколаєнко проти позову запе-

речував і посилався на те, що при укладенні договору він назвав суму,

яку Іванов не повинен був перевищувати.

Сторони звернулися до юридичної консультації.

Яке роз’яснення їм слід дати?

Задача 9

Коваленко отримав у спадщину бетономішалку. Оскільки остан-

ня не була йому потрібна, він вирішив передати її Потапову в управ-

ління, уклавши з останнім договір строком на 1 рік. Відповідно до до-

говору Потапов повинен був здавати бетономішалку в короткостроко-

ву оренду (на 1–2 місяці). Під час дії договору Потапов продав бето-

номішалку Васильєву, вважаючи себе довірчим власником (ч. 2 ст.

1029 ЦК України). Коваленко звернувся з віндикаційним позовом

до Васильєва про витребування бетономішалки, а до Потапова – про

відшкодування збитків за договором управління майном.

У судовому засіданні Потапов пояснив, що як довірчий власник

він мав право розпоряджатися майном на свій розсуд, бо укладеним

договором управління майном не передбачалися обмеження його

прав. До того ж бетономішалку продано дуже вигідно, а тому розра-

хунки з Коваленком мають складатися з вартості бетономішалки за

вирахуванням плати щодо управління нею.

Вирішіть спір.