5.2. Громадсько - політичні організації та рухи

Невід'ємним елементом будь-якого демократичного суспільства є різноманітні об'єднання громадян. Їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.

Свідчення про об'єднання людей зі спільними поглядами на природу, суспільство, літературу, мистецтво можна знайти вже у стародавніх суспільствах.

У різних народів виникають різноманітні громадські об'єднання, що певною мірою впливають на суспільно-політичний розвиток. До таких можна віднести численні філософські школи Стародавньої Греції, Середньовічні лицарські Ордени, літературні й художні об'єднання епохи Відродження, різноманітні таємні організації (наприклад, масонські ложи або товариства декабристів) і політичні клуби Нового часу. Паралельно відбувалося осмислення сутності громадських об'єднань, їх місця і ролі у суспільстві.

Громадські організації - це масові об'єднання громадян, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою. Найбільш поширеними різновидами громадських організацій у сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; ветеранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації, наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні товариства; творчі спілки; різноманітні земляцтва, фонди, асоціації, товариства т. ін. Характерною їх ознакою є документальне оформлення мети і завдань, організаційно-структурне забезпечення, що, власне, й відрізняє їх від громадських рухів.

Громадські рухи теж мають масовий характер і створюються з певною метою. Однак на відміну від громадських організацій це структурно неоформлені масові об'єднання громадян і організацій різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність котрих, як правило, має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань, після чого вони або розпадаються, або консолідуються в нові політичні партії чи громадські організації.

Основними різновидами громадських рухів нині є:

• політичні рухи (Народний рух України);

• масові демократичні (рухи за демократичні перетворення, спрямовані на захист прав і свобод людини, антифашистські й антидиктаторські, проти расової та національної дискримінації та ін.), соціальні (локальні) рухи;

• так звані "нові соціальні рухи", що набули поширення в останні десятиліття (антивоєнний, екологічний, неофеміністський, антитерорестичний та ін.).

Одні з названих рухів висувають у своїй діяльності порівняно вузькі завдання, інші порушують питання загальнонаціонального і загальнолюдського характеру. В цілому такі рухи шукають і часто знаходять нові форми взаємовідносин громадян з державою.

Щоб розібратись у широкому спектрі громадських об'єднань рухів, які виникають найчастіше поза офіційними державними структурами і не вкладаються в жодні схеми, треба окремо зупинитись на їх типології.

Щодо цього існують різні критерії:

1. За родом діяльності - конструктивно орієнтовані, пізнавальне опозиційні, аматорські, національні та ін.

2. За поставленими цілями - соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й неполітизовані.

3. За інтересами - економічними, професійними, суспільно-політичними та ін.

4. За правовим статусом - легальні й нелегальні;

5. За соціально-класовими ознаками - наприклад, робітничий, фермерський рухи;

Основні громадські організації та рухи в Україні.

Серед багатьох сучасних громадських організацій України, сьогодні поширеними є: Українське козацтво, Організація ветеранів України, Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка.

Згідно зі статутом Українське козацтво (УК) – міжнародна добровільна, незалежна, добродійна всеукраїнська національно-патріотична і оборонно-спортивна громадська організація України та Українського козацтва діаспори.

Українське козацтво об’єднує козаків, нащадків усіх гілок, напрямків і течій Українського козацтва незалежно від місця їхнього поселення та проживання, громадян України; українців інших країн.

Метою діяльності Українського козацтва є забезпечення духовного і матеріального добробуту , морального і фізичного здоров’я українського народу, сприяння розбудові України як суверенної держави, держави самостійної та незалежної, демократичної і правової, відродження української, за своєю суттю козацької нації, українських козацьких звичаїв і традицій, української національної ідеї, зміст політико-економічних і культурно-історичних здобутків українського народу, розвиток і впровадження української мови.

Основні завдання УК:

• відновлення та розвиток на звичаєвих засадах Українського козацтва діяльності та поведінки українського народу, козацької господарської діяльності, створення козацьких січей, паланок і поселень як осередків відродження і розвитку традиційних козацьких форм самоврядування (в межах чинного законодавства України);

• сприяння підготовці молоді до військової служби, військовому вишколу українських козаків, сприяння розбудові Збройних Сил України та інших збройних формувань;

• забезпечення культурного обміну, тісного співробітництва з козацькими громадами в діаспорі;

• підготовка та патріотичне виховання нового покоління в дусі українського козацького лицарства, української національної ідеї, відданості українському народові;

• відродження українських козацьких церков та монастирів, захист курганів і козацьких могил;

• активне сприяння виявленню і покаранню правовими органами розкрадачів майна українського народу ( в межах норм чинного законодавства);

• сприяння та проведення заходів щодо охорони і захисту довкілля, становлення ефективних енерго - ресурсозберігаючих та екологічних форм землекористування і промислового виробництва;

• створення науково-технічного та організаційно-методичного потенціалу в різних галузях і напрямках козацької діяльності;

• розробка фінансування, реалізація та координація з органами влади, управління і державних установ проектів і програм, які відповідають інтересам УК, його членів і засновників господарств, товариств, підприємств тощо;

• розвиток туризму та спорту (в т.ч. військово-прикладних і технічних видів);

• захист законних інтересів УК та його членів у державних органах і громадських організаціях;

• піклування про безпеку УК та його членів.

Важливу роль в українському суспільно-політичному житті відіграє Організація ветеранів України. Це добровільна Всеукраїнська громадська організація, яка об’єднує ветеранів Великої Вітчизняної війни (учасників бойових дій, інвалідів війни, учасників війни), ветеранів праці, ветеранів військової служби, що проживають в Україні. Діє Організація ветеранів на засадах самоврядування у відповідності з Конституцією України, чинним законодавством та вимогами власного Статуту.

Завданнями Організації ветеранів України є:

• надання практичної допомоги пенсіонерам, насамперед інвалідам війни, праці, Збройних Сил, органів правопорядку, учасникам бойових дій, вдовам загиблих воїнів, реабілітованим, одиноким престарілим громадянам у вирішенні життєвих проблем;

• залучення пенсіонерів до посильної трудової діяльності;

• забезпечення всебічного спілкування ветеранів, підтримка їхнього морального стану, організація культурного дозвілля;

• сприяння розвитку всебічних зв’язків з ветеранськими організаціями суверенних держав, зарубіжних країн.

Відчутний внесок у творення незалежної української держави сьогодні робить наймасовіша громадська організація - Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка.

Діючи в правовому полі держави, Товариство основні зусилля спрямовує на:

• утвердження української мови як державної в усіх ділянках суспільного життя;

• формування національної свідомості громадян України;

• поширення знань серед населення;

• збереження й розвиток національних мов, культури і традицій українського та інших народів України;

• утвердження в суспільстві принципів гуманізму, взаєморозуміння та співробітництва;

• розбудову та зміцнення незалежної демократично української держави, сприяння державному й економічному її зростанню;

• створення сприятливих умов для національно-культурного розвитку українського населення за межами України, піднесення авторитету й значення української мови та культури в інших країнах.

Висновки

Об'єктивний процес суспільного розвитку і його демократизація об'єктивно обумовлюють зростання ролі політичних партій, громадських організацій та рухів. Вони необхідні для демократії, для політичного волевиявлення найширших народних мас і усіх соціальних груп.

Політичні партії, громадські організації та рухи є тим посередником між владою і суспільством, котрий реалізує між ними живий і зацікавлений діалог. Оскільки суспільство диференційоване, то йому властива різноманітність політичних інтересів різних соціальних груп. А це, в свою чергу, обумовлює політичний плюралізм і реальну багатопартійність суспільних систем. Будь-яка спроба встановити однопартійність в суспільному житті означає ліквідацію партійності взагалі а для суспільства - встановлення тоталітарного режиму.

Сучасна партійна система України визначається як перехідна від дрібнопартійності до більш стабільної і ефективної системи поляризованого плюралізму з лівоправоцентристською опозицією, що об'єднує національно-демократичні та загальнодемократичні партії, котрі представляють інтереси найбільш стабільних і впливових соціальних груп.

В Україні є тенденція на перехід до двох-трьох партійну систему.

Схема №1