- •МІнісерство освіти та науки України
- •Тема 1. Політична система суспільства
- •Сутність і структура політичної системи
- •Функції і типологія політичних систем
- •1.3. Політична система України
- •Висновки
- •Політична система суспільства
- •Класифікація політичних систем
- •Зміни до Конституції України 2004 р.
- •Універсал національної єдності
- •Плану дій для забезпечення національної єдності:
- •Тема 2. Держава у політичної системі суспільства
- •. Сутність, форми, структура та функції держави
- •Головні риси правової та соціальної держави
- •Висновки
- •Основні форми держав
- •Конституція України
- •Характерні риси республіканської форми правління
- •Основні риси правової держави
- •Тема 3. Громадянське суспільство
- •3.2. Ознаки та умови функціонування громадянського суспільства
- •Взаємодія громадянського суспільства і держави
- •Висновки
- •Тема 4. Політичні режими
- •Сутність та типи політичних режимів
- •Ознаки демократичного політичного режиму
- •4.3. Політичний режим сучасної України.
- •Висновки
- •Політичні режими
- •Тема 5. Політичні партії, громадські організації та партійні системи
- •5.1. Політичні партії та партійні системи
- •1). За наявністю у політичних партіях достатньо чіткої ідеології:
- •2). За ставленням до домінуючого у сучасному світі типу приватновласницьких суспільно-економічних відносин (тобто за ступенем сприйняття або неприйняття цього типу в цілому):
- •3). Якщо керуватися класовим підходом до оцінки соціальної спрямованості партійних програм, то політичні партії можна класифікувати на:
- •4). Залежно від специфіки офіційної та фактичної соціально-політичної ідеології:
- •5). За ставленням до релігії та свободи совісті:
- •6). За цивілізаційними ознаками:
- •7). За особливостями тлумачення оптимальних форм державного будівництва та інституційно-правового закріплення міжнародних інтеграційних процесів розрізняються партії, що виступають:
- •4. За обмеженнями національно-етнічного характеру на членство в партії або за фактичною перевагою серед членів партії представників певних етнічних груп населення виділяються партії, що представляють:
- •5. За територіальними межами фактичної діяльності політичні партії можна Темаяти на:
- •1. За своєю природою:
- •Взагалі ж у становищі українських партій чимало спільного:
- •5.2. Громадсько - політичні організації та рухи
- •Соціально-політичний устрій та політичне призначення, функції партії
- •Ознаки політичної партії
1). За наявністю у політичних партіях достатньо чіткої ідеології:
ідейно-політичні (з офіційною ідеологією);
прагматичні (згуртовані навколо певної тактичної, не стратегічної за своїм характером мети), якими є, зокрема, досить поширені у світі партії виборців, а також політичні угрупування, що формально інституціоналізувалися у вигляді партій, але об'єднують своїх членів лише навколо певних суто ситуативних, тимчасових цілей (наприклад, у пострадянських країнах – “партії ошуканих вкладників у трасти”);
партії харизматичних лідерів, що не пропонують будь-якої відносно стабільної та логічно побудованої ідеології.
2). За ставленням до домінуючого у сучасному світі типу приватновласницьких суспільно-економічних відносин (тобто за ступенем сприйняття або неприйняття цього типу в цілому):
ультраліві партії;
ліві;
лівоцентристські;
центристські;
правоцентристські;
ультраправі (або при менш детальній класифікації – лише ліві, центристські та праві) політичні партії.
При цьому “найлівішими” вважаються ті партії, що виступають за застосування “радикальних” (і навіть одіозних) способів та методів боротьби з капіталізмом, а “найправішими” – ті, що готові вдаватися до жорстких (і жорстоких) способів та методів його захисту.
Однак треба зауважити, що у деяких конкретно-історичних обставинах (зокрема, у СРСР у період “пізнього Горбачова”) виникають, на перший погляд, такі парадоксальні ситуації, коли ця “універсалістська” схема поділу на лівих і правих “перевертається з ніг на голову”, і сили, традиційно оцінювані як ліві, тимчасово починають вважатися правими, і навпаки. При усвідомленні факту зміни застосовуваного критерію класифікації усе стає на свої місця. Показником “лівізни” та “правизни” може бути ставлення не до загальносвітових процесів, а до необхідності зміни соціально-економічного ладу в своїй країні. Саме за такого теоретичного підходу в державах, де проводяться ті чи інші соціалістичні експерименти, праві (за традиційними мірками) ліберали та консерватори починають ситуативно оцінюватися як “ліві”, а ліві – як праві консерватори, що протистоять впровадженню ліберально-капіталістичних принципів.
3). Якщо керуватися класовим підходом до оцінки соціальної спрямованості партійних програм, то політичні партії можна класифікувати на:
комуністичні та соціалістичні (революційно-соціалістичні та соціал-реформістські);
буржуазні (національно-буржуазні, що відстоюють перспективу розвинутого капіталістичного суспільства в своїй країні, більш-менш рівноправного з іншими національними суспільствами, та компрадорсько-буржуазні, зорієнтовані на існування та захист держави й суспільства, повністю залежних від інтересів і політики закордонної буржуазії);
феодальні (до речі, в деяких теоретичних підходах клас комуністичної державної номенклатури оцінюється як соціалістичне або комуністичне дворянство, тобто як своєрідний клас феодалів).
4). Залежно від специфіки офіційної та фактичної соціально-політичної ідеології:
анархічні;
комуністичні;
соціалістичні;
ліберальні;
консервативні;
традиціоналістські;
фашистські тощо.