- •МІнісерство освіти та науки України
- •Тема 1. Політична система суспільства
- •Сутність і структура політичної системи
- •Функції і типологія політичних систем
- •1.3. Політична система України
- •Висновки
- •Політична система суспільства
- •Класифікація політичних систем
- •Зміни до Конституції України 2004 р.
- •Універсал національної єдності
- •Плану дій для забезпечення національної єдності:
- •Тема 2. Держава у політичної системі суспільства
- •. Сутність, форми, структура та функції держави
- •Головні риси правової та соціальної держави
- •Висновки
- •Основні форми держав
- •Конституція України
- •Характерні риси республіканської форми правління
- •Основні риси правової держави
- •Тема 3. Громадянське суспільство
- •3.2. Ознаки та умови функціонування громадянського суспільства
- •Взаємодія громадянського суспільства і держави
- •Висновки
- •Тема 4. Політичні режими
- •Сутність та типи політичних режимів
- •Ознаки демократичного політичного режиму
- •4.3. Політичний режим сучасної України.
- •Висновки
- •Політичні режими
- •Тема 5. Політичні партії, громадські організації та партійні системи
- •5.1. Політичні партії та партійні системи
- •1). За наявністю у політичних партіях достатньо чіткої ідеології:
- •2). За ставленням до домінуючого у сучасному світі типу приватновласницьких суспільно-економічних відносин (тобто за ступенем сприйняття або неприйняття цього типу в цілому):
- •3). Якщо керуватися класовим підходом до оцінки соціальної спрямованості партійних програм, то політичні партії можна класифікувати на:
- •4). Залежно від специфіки офіційної та фактичної соціально-політичної ідеології:
- •5). За ставленням до релігії та свободи совісті:
- •6). За цивілізаційними ознаками:
- •7). За особливостями тлумачення оптимальних форм державного будівництва та інституційно-правового закріплення міжнародних інтеграційних процесів розрізняються партії, що виступають:
- •4. За обмеженнями національно-етнічного характеру на членство в партії або за фактичною перевагою серед членів партії представників певних етнічних груп населення виділяються партії, що представляють:
- •5. За територіальними межами фактичної діяльності політичні партії можна Темаяти на:
- •1. За своєю природою:
- •Взагалі ж у становищі українських партій чимало спільного:
- •5.2. Громадсько - політичні організації та рухи
- •Соціально-політичний устрій та політичне призначення, функції партії
- •Ознаки політичної партії
Взаємодія громадянського суспільства і держави
|
Громадянське суспільство |
Політичний режим |
Політичне суспільство (держава) |
|
| |
|
| |
|
| |
|
|
Громадянське суспільство свою політичну сутність виражає тим, що воно створює державу, делегує їй низку відповідних політичних повноважень і обмежень і, таким чином, відокремлює себе від держави. В сфері громадянського суспільства залишаються природні права людини, що не делеговані державі, право вибору діяльності, приватне життя та сфера свободи волі і духовності.
До сфери політичного суспільства (держави) відносяться встановлені закони, реалізація державної політики, публічне життя і суспільні обов'язки. Ці дві сфери людського буття не тільки не заперечують одна одну, а, навпаки, не можуть існувати одна без одної. Без державного регулювання громадянське суспільство знову могло, б повернутися до стану "війни всіх проти всіх", тобто, до стану дикості, а без громадянського суспільства держава перетворюється в монстра, який подавляє і знищує саму людську природну сутність.
Тому держава і громадянське суспільство - це дві органічні складові збалансованої соціальної цілісності, що знаходяться в нерозривній діалектичній єдності і постійній опозиції одне одному. Якщо баланс взаємодії цих: сторін суспільної єдності порушується, то це означає, що суспільство вступає в кризу.
Громадянське суспільство - система самоорганізуюча, саморозвиваюча. Однак досвід різних країн свідчить, що воно функціонує ефективніше коли для цього створюється певні умови:
І) фактичне володіння власністю кожним громадянином, одної сім’ї або колективне правої розпоряджатися власністю на свій розсуд;
2) створення необхідних законів, сформування демократичних структур, суворе дотримування державою загально прийнятих норм та процедур;
3) створення в рамках конституції противаги державі у вигляді незалежних громадянських організацій масових демократичних суспільних рухів, засобів масової інформації;
4) наявність в суспільстві розвинутої, різноманітної соціальної структури, яка висвічує різноманітність інтересів суцільних угрупувань;
5) досить високий рівень соціального інтелектуального психологічного розвитку "особистості" членів суспільства, здібності до повної самодіяльності.
Якщо через призму сучасної концепції громадянського суспільства розглянути реалії сучасного соціального розвитку України, то можна визнати, що вона стоїть саме на цьому шляху.
Конституційне визначення і закріплення пріоритету прав і свобод людини і громадянина;
право приватної власності як основи особистої свободи і незалежності людини;
недоторканість приватного життя людини та інші конституційні положення свідчать про те, що Україна чітко визначила принципи свого суспільного перевлаштування на шляху до громадянського суспільства.
Але від конституційного декларування намірів до реального втілення в життя принципів громадянського суспільства досить велика дистанція. Про це свідчить хоча би той факт, що від наукового обґрунтування концепції громадянського суспільства передовими мислителями людства до її реального втілення в життя пройшли сторіччя.
Звичайно, наявний світовий досвід становлення громадянського суспільства допоможе Україні подолати цей шлях у більш короткий термін. Одночасно, необхідно враховувати, що на шляху до громадянського суспільства постають і свої власні проблеми.
Серед проблем загальносуспільного характеру, що постають перед Україною, в якості основних можна виділити дві, від вирішення котрих буде залежати і розв'язання інших.
По-перше, це проблема подолання тоталітарної спадщини в усіх сферах суспільного життя: в політиці, в економіці та в суспільній свідомості. Центральною ланкою в процесі подолання тоталітаризму являється розбудова основ правової держави і законодавче відокремлення державного і приватного життя людей.
По-друге, це проблема реформування економіки і подолання відчуження громадян від власності.
Монопольна власність держави на владу і засоби виробництва за роки радянської влади зробили все суспільство і кожного окремо відчуженими, коли ніхто нічим особисто не володіє і, відповідно, ніхто не може бути особисто вільним, а без вільних людей не може бути громадянського суспільства.
Розв'язання цих двох ключових проблем є двоєдиним процесом, бо без вільного власника неможливо розбудувати правову державу так само, як без захисту правової держави неможливо реформувати економіку з планово-розподільчої у вільну ринкову. Відсутність, або навіть недосконалість, політико-правового (державного) забезпечення реформування економіки призводить до її криміналізації.
Тому відокремлення проблем громадянського суспільства і проблем розбудови правової держави, як і проблем подолання тоталітаризму та реформування економіки є умовним і має за мету тільки актуалізувати кожну з проблем в теоретико-пізнавальному аспекті.