Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Politologiya_x1.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
909.31 Кб
Скачать

Мінісерство освіти та науки України

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ будівництва та архітектури

Кафедра філософії, політології, психології та права

В.В. Сазонов, А.В. Крижантовський, С.В. Кучанська

ПОЛІТОЛОГІЯ

Частина 1

(Історико-методологічні основи політичної науки)

Курс лекцій

для студентів всіх форм навчання

Одеса – 2007 р.

Вступ

Процес переходу України до демократичних форм державного будівництва ставить перед її народом завдання оволодіння основами сучасної політичної науки, нормами цивілізованої взаємодії громадян у єдиній державі та в міжнародних відношеннях. Історії розвитку цивілізацій свідчать, що без глибоких змін у політичної свідомості громадян неможливі прогресивні суспільні перетворення.

З 1989 року політологія введена у якості навчальної дисципліни у програмі вищих навчальних закладів України. Кредитно-модульний курс лекцій з «Політології» складений в умовах методологічного плюралізму, світоглядного суверенітету особи, прагнення до творчого пізнання різноманітних процесів розвитку суспільства, порівняльного аналізу різних підходів до понять та практики політичного життя.

Викладення матеріалу відповідає програмі з політології та вимог Міністерства освіти та науки в напрямі Болонського процесу.

Досвід формування державності України показує, що низький рівень політичної освіти та політичної соціалізації значної частини громадян є проблемою на шляху руху до демократично-правового суспільства.

Мета курсу лекцій “Політологія” – допомога студентам всіх форм навчання ознайомитись з основами сучасної політичної науки, формувати у них політичну культуру.

Тема 1. Політологія як наука

    1. Предмет політології.

1.2. Основні парадигми, категорії, методи і функції політології

Вступ

Важливішою сферою діяльності людей є політика. Тому інтерес до політики, суті та змісту політичних відношень зі сторони суб'єктів політичного життя просліджується на протязі усієї історії людства, розвитку державності багатьох народів.

Допомогти людям будувати свої колективні взаємовідносини на принципах демократії, раціональності та гуманізму і призвана політична наука. Що ж представляє собою наука про політику?

Політологія як наука має свій предмет, об’єкт, методи, категорії, закономірності, інститути, кафедри, наукові та науково-публіцистичні видання, механізм відтворення кадрів.

1.1. Предмет політології

Термін «політологія» (грец. політика – державні або суспільні справи, логос – слово, знання, вчення) означає знання про політику, політичне життя, навчання про політику.

Історично першою формою уявлення політики була її релігійно-міфологічна трактовка. Судячи зі збережених джерел, в II-I тисячолітті до н.е. в усіх давніх народів панували уявлення про божественне, надлюдське походження влади і суспільно-політичного порядку.

Десь із середини I тисячоліття посилюється процес раціоналізації політичних поглядів. Виникають політичні категорії і визначення, а потім і політичні концепції, які несуть філософсько-етичну форму. Процес початку теоретичних винаходів політики позв'язаний насамперед з творчістю видатних політичних мислителів давнини: Конфуція, Платона, Аристотеля та ін. Для них характерне поняття політичної науки як науки про загальне процвітання людини та країни, про найкраще державне становище. Її об'єктами, як вважав Аристотель, є прекрасне й справедливе, які доступні лише розумно вчиненому суспільстві (країні). Політична наука призвана навчити людей гарно і справедливо разом жити у суспільстві, спілкуватися в єдиній країні.

Аристотель заклав основи політичної науки як окремої дисципліни. Тому інколи його називають батьком цієї науки. Але цей відомий мислитель Античності ще не виділяє предмет політичної науки у його теперішньому розумінні, не проводить диференціацію між нею, етикою і філософією.

Це вдається лише в XIV сторіччі Н.Макіавеллі. Він назавжди звільнив політичну науку від релігійно-етичної форми, вподобав політичні процеси які є, природним факторам, поставив у центр політичних досліджень проблему державної влади, а також політичну думку рішенню дійсних політичних задач. Цим самим був зроблений великий крок у створенні політичної науки.

Виникнення політичної науки – тривалий процес, що має визначні стадії. Політична наука пройшла три стадії розвитку – філософську, емпіричну, і стадію розвитку емпіричного стану.

Філософський період її розвитку тривав десь із часів Аристотеля до громадянської війни в Америці 1861-1865р.р.

Історичними віхами емпіричного ступеню розвитку виступають громадянська війна в Америці та друга світова війна.

Стадія розвитку емпіричного стану політичної науки почалась після другої світової війни і продовжується до наших часів. Вона відрізняється критичним переусвідомленням усіх накопичених емпіричних теоретичних знань про політику і їх подальшим поглибленням.

І хоча вищенаведена конкретна періодизація ступенів розвитку політичної науки дещо страждає американоцентризмом, в цілому можна говорити про довгий багатоступеневий характер розвитку політичної науки.

В другій половині XIX сторіччя проходить становлення політичної науки як самостійної і незалежної академічної дисципліни. У 1857р. в Колумбійському коледжі США Ф.Ліберем створюється кафедра “Історія і політична наука”. У 1880р. в цьому ж коледжі організується і перша школа політичної науки. В 1903р. створена Американська асоціація політичних наук.

Паралельно йде процес зростання політичної науки в самостійну наукову і навчальну дисципліну в Європі. Тут на протязі багатьох років (сторіч) політична наука розвивалася головним чином в дисциплінарних рамках філософії і теорії країн і права, юридичних наук. Важливий вклад у становлення теперішньої політичної науки внесли такі європейські вчені, як М.Вебер, Р.Міхельс, А.Токвіль, О.Конт, Г.Спенсер, Л.Гумплович, А.Боднар.

На початку XX століття процес виділення політичної науки в Європі в самостійну науку і академічну дисципліну в цілому завершився. Активізація і інтенсифікація політичних досліджень допомогло створенню в 1949 році під егідою ЮНЕСКО Міжнародної Асоціації політичної науки (МАПН), ціль якої – сприяти розвитку політичної науки у всьому світі, розширенню контактів та обмін інформацією між її членами.

В країнах бувшого СРСР довгий час політична наука трактувалась як лженаука, буржуазна наука і т.п. Окремі політичні дослідження здійснювалися в рамках ідеологізованих дисциплін (історичного матеріалізму, наукового комунізму, історії КПРС, теорії країни і права і т.п.). Марксизм, надаючи політиці першорядного значення в побудові соціалізму дуже недооцінив її ролі в загальному процесі людства. До того ж сутність політики розумілась просто – політика трактувалась як надбудова поверх економічним базисом, як засіб реалізації класових інтересів, як сфера боротьби класів за владу, вимираючої в процесі знищення класових різниць в майбутньому. При такій трактовці соціальне значення політичної науки невелике і воно обрікалося на “засипання” разом з країною (державною владою). Не потрібна була наука про політику тоталітарному устрою, не сумісному зі свободою думки і не допускавшему знайомства широких мас із світовим соціально-політичним досвідом, з досягненням демократії і свободи.

Початок 90-х років пов'язанний з процесом переходу держав бувшого СРСР від командної економіки до ринкового господарства і від тоталітарної політичної системи до правової держави. Політичній науці почало більше надаватися часу. Політологія, як наука про політику, почала викладатися у вищих навчальних закладах СНД з 1989 року. В Україні політичною наукою стали займатися багато вчених – В.Д.Бабкін, Д.Г.Видрин, В.Карасьов, Ф.М.Кирилюк, А.П.Черидницький, В.М.Піча, Н.М.Хома, М.Ф.Юрій та ін.

Незважаючи на складне становлення державності України, політична наука постійно займає як і потрібно їй місце в системі суспільствознавства, показує все більш помітний вплив на політичні процеси формування правової держави.

Американська енциклопедія дає наступне визначення політичній науці: політологія – це наука про характер і функції держави, під впливом яких вона здійснює владу.

Польський вчений А.Боднар визначає політологію як науку про політику в її субстанціональному, інституціональному і функціональному вираженні, а також про “технології” політичного процесу.

В основі політичного процесу знаходиться взаємодія різноманітних соціальних і політичних сил.

Одне із сталих у вітчизняній літературі визначень політичної науки наступне: політологія – це цілісна, логічно обумовлена сукупність знань про сутність форм, закономірності функціонування і розвитку політики.

У більш широкому вигляді це сукупність знань про політичну владу, політичних інтересів, відношень, і уявлення про їх місце і роль у житті суспільства. Це також наука про процеси формування, функціонування і розподілу політичної влади, боротьба за владу та прийняття участі в ній, вплив на її діяльність різних органів та структур, міждержавних аспектів відносин.

Як видно, політологія охоплює повністю всі грані політичного життя людства, тому є підстави вважати, що політологія це наука про політичне життя суспільства.

Політологія – це самостійна наука. Вона має свій об'єкт і безпосередній об'єкт дослідження.

Об'єкт політології – політичне життя суспільства у самих різнобічних його проявах.

Предмет політології – політична влада, що реалізується в політичних системах та в інших формах політичних відносин.

Сферою політичних відносин виступає сукупність всіх об'єктів політичної діяльності.

В предмет політології також входять закономірності, категорії і методи політичної науки.

Політологія як наука функціонує як цілісна система теоретичного (фундаментального) і прикладного (практичного) знання про політику.

Політологія знаходиться у тісній взаємодії з іншими соціально-гуманітарними науками.

З науки про державу та право політологія використовує все, що стосується формальних організаційних структур державної влади, правових аспектів політичної організації і її діяльності. Можна одразу сказати, що без даних юридичної науки політологічний аналіз неможливий.

З економічних тверджень політологія бере факти для виявлення економічних основ розвитку політичних процесів, показу зв'язків між сферою економіки і організаційно-керівною сферою політики. Без знання особливостей відносин у тому чи іншому суспільстві неможливо зрозуміти особливості політичних відносин.

З соціології політологія отримує дані про функціонування суспільства як цілісного, соціальних груп, які входять в його систему, про особистість класових, національних, загальнолюдських інтересів.

Тісно взаємопов'язана політологія з психологією. Аналізуючи діяльність людини в політичній сфері, політологія користується категоріями, що розробляються психологією: “особистість”, “установка”, “мотивація” та ін. Головну роль для аналізу політичного життя суспільства відіграє соціальна психологія, що вивчає поведінку малих соціальних груп, механізми соціального придбання мотивацій, переконань, установок, форми контактів і т.п.

Також тісні зв'язки існують у політологів з історичною наукою. Знання історії тієї чи іншої держави, її соціальних і політичних інститутів, політичної боротьби дозволяє зрозуміти специфіку сучасних політичних відносин.

Філософське діалектичне обміркування сучасного світу, його законів, рушійних сил і суперечностей є важливою методологічною основою для аналізу політичних процесів.

Великі перспективи і нові можливості для політології лежать на шляхах її взаємодії з такими галузями наукового знання, як логіка, естетика, мовознавство.

Перелік проблем, що вивчаються політологією, був викладений у резолюції групи експертів ЮНЕСКО у 1948 році. В нього ввійшли такі теми:

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]