5.3 Антиінфляційні державні заходи

Негативні соціальні й економічні наслідки інфляції змушують уряду різних країн проводити певну економічну політику. Передусім економісти намагаються вирахувати, краще — адаптуватися інфляцію чи ліквідувати її шляхом радикальних заходів. У різних країнах це запитання вирішується по-різному, з урахуванням всього комплексу специфічних обставин. Наприклад, до й Англії державному рівні поставлено завдання боротьби з інфляцією, тоді як інших країнах розробляють комплекс адаптаційних заходів (індексація тощо.). Якщо оцінити характер антиінфляційної політики, можна виділити у ній два підходу, одна з яких розробляють сучаснікейнсианци, а інший є дітищем економістів неокласичної школи. У межах першого (кейнсианського) підходу передбачається активна бюджетна політика — маневрування державними витратами та податками з метою на платоспроможний попит.У разі інфляції, при надмірному попиті держава обмежує свої витрати і підвищує податки. Через війну, з допомогою скорочення попиту, знижуються темпи інфляції. Але водночас скорочується і зростання виробництва, що може спричинити до застою і навіть кризових явищ економіки, до розширення безробіття. Для розширення попиту, за умов спаду, теж проводиться бюджетна політика. Для стимуляції попиту знижуються податки, проводяться програми державних капіталовкладень та інших витрат. Насамперед, низькі податки встановлюються щодо одержувачів середніх і невисоких доходів, які зазвичай негайно реалізують вигоду. Вважається, в такий спосіб розширюється попит на споживчі товари та. Проте стимулювання попиту бюджетними коштами, як засвідчило досвід багатьох країн 60-ті і 70-ті рр., може посилювати інфляцію. До того ж великі бюджетні дефіцити обмежують урядові можливості маневрувати податками, і видатками. У сучасній ринковій економіці неможливо усунути всі чинники інфляції (бюджетний дефіцит, монополії, диспропорції в народному господарстві, інфляційні очікування населення Криму і підприємців, перекидання інфляції по зовнішньоекономічним каналам та інших.), тому її вважають інфляційної. Отже, очевидно, що цілком ліквідувати інфляцію, нереально. Саме тому багато хто держави прагнуть недопущення руйнівних її масштабів, зробити помірної, контрольованій, натомість, щоб намагатися усунути її. Нині вважається, що найдоцільніше поєднувати довгострокову й короткочасну політики. Ось приблизний комплекс заходів антиінфляційної політики. Довгострокова політика включає у собі кілька завдань. До того ж погашення інфляційних очікувань населення, які нагнітають поточний попит. І тому уряд повинен проводити чітку послідовну антиінфляційну політику й завоювати, в такий спосіб, довіру населення. Він повинен сприяти своїми заходами (стимулювання виробництва, антимонопольні заходи, лібералізація цін, і т.п.) ефективному функціонуванню ринку, що вплине зміна споживчої психології. Друге завдання – вживання заходів з скорочення бюджетного дефіциту (оскільки його фінансування у вигляді позик у за Центральний банк веде інфляцію) рахунок підвищення податків та зниження витрат.

Ще одне завдання – проведення заходів у області грошового звернення, зокрема, встановлення жорстких лімітів на щорічний приріст грошової маси, що дозволяє контролювати рівень інфляції.

Послаблення впливу зовнішніх чинників як і є одним із завдань довгострокової політики. Зокрема, завдання у цьому, аби знизити інфляційний вплив на економіку переливів іноземного капіталу (за позитивного сальдо платіжного балансу) як короткострокових кредитів і позик уряду там на фінансування бюджетного дефіциту.

Короткострокова сама політика спрямовано тимчасового зниження темпів інфляції. Тут необхідне розширення сукупного пропозиції без збільшення сукупного попиту досягається наданням державою пільг підприємствам, який випускає додатково до основного виробництву побічні товари та. Держава приватизувати частину свого власності отже збільшити щорічні надходження до державного бюджету і полегшити сам розв'язання проблеми його дефіциту, і навіть понизити інфляційний попит з допомогою продажу великої кількості акцій нових приватних підприємств. Сприяє зростанню пропозиції масований імпорт споживчих товарів.

Певне вплив у темпах інфляції надає зменшення поточного попиту за незмінної пропозиції. Це можна досягнути рахунок підвищення відсоткові ставки за депозитними вкладами, стимулюючим вищу норму заощадження.

Отже ,методи боротьби з інфляцією можна представити у наступній таблиці :

Причина інфляції	Заходи щодо н усунення
Дефіцит бюджету	Контроль над діями уряду шодо витрат бюджету
Кредити комерційним банкам	Зменшення цих кредитів. Розмежування маси грошей Національного банку та комерційних банків (Державний бюджет обслуговується державними банками. Грошова маса комерційних банків не враховується - за досвідом Німеччини)
Переведення підприємствами доларової маси в національну валюту. Купівля іноземної валюти НБ	Введення конвертованої валюти і фіксація курсу гривні. Те сааме
Заощадження населенням свого надбання в іноземній валюті. Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності у долларах	Заборона обігу в межах держави іноземної валюти. Те ааме

Причина інфляції	Заходи щодо її усунення
Бартерний обмін Видача позики урядові	Поступова заборона бартерного обміну Контроль за витратами уряду Введення державних позик
Відплив за кордон: зберігання грошей в іноземній валюті в іноземних банках; завезення підприємцями іноземних товарів; купівля за кордоном товарів, які може виготовляти Україна	Контроль з боку держави за контрактами і заборона зберігання грошей в іноземних банках. Захист свого ринку від іноземних товарів. Організація державних міжгалузевих замовлень у межах промислової політики держави
Затримка з виплатою зарплати та інших обов'язкових платежів	Своєчасне подання урядом бюджету на розгляд Верховної Ради. Затвердження Верховною Радою бюджету до 1 січня наступного року. Контроль за діями уряду щодо витрат бюджету. Розширення поля оподаткування; прийняття і введення вдію закону про декларацію доходів та оподаткування громадян
Несвоєчасна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності	Оптимізація співвідношення між експортом та імпортом окремо для кожної країни. Проведення урядом політики Протекціонізму
Швидкість та приріст обігу грошей	Контроль за швидкістю обігу грошей у комерційних банках
Зниження виробництва	Державна стратегія розвитку промисловості. Захист власного ринку
Інфляція третього типу внаслідок неринкової поведінки підприємців	Державний контроль за цінами