5.2 Наслідки інфляції.

1) прискорена матеріалізація коштів;

2) прихована державна конфіскація коштів через податки;

3) перерозподіл доходів населення і багатства;

4) відставання цін державних підприємств від ринкових;

5) зворотна пропорційність темпу інфляції і підвищення рівня безробіття;

6) падіння реального відсотка;

7) нестабільність економічної інформації.

Розглянемо кожна з наслідків докладніше:

Наслідком незбалансованої інфляції є прискорена матеріалізація коштів.

Населення й корпорації прагнуть матеріалізувати свої швидко знецінені грошові запаси. Люди скуповують антикваріат, коштовності, техніку й т. буд. Фірми розробляють плани з активізації використання грошових ресурсів. Стимулюється слабко продуманий, поспішний і надмірний темп накопичення матеріальних запасів про запас. Дефіцит наростає паралельно з «затоваренням» складських приміщень підприємств і закупівельних організацій,захламлением квартир населення.

Наступне наслідок - прихована державна конфіскація коштів через податки. Про небезпеку як і прихованої державної конфіскації коштів писав ще Дж.Койне в 30-х роках ХХ століття. В міру зростання інфляції прогресивне оподаткування автоматично дедалі більше зараховує різні соціальні групи й ті види бізнесу в дедалі більше заможні чи дохідні. У цьому не береться до уваги: реально або тільки номінально зріс дохід. Це дозволяє уряду збирати зростання суму податків навіть без прийняття нові податкові законів і ставок. Як наслідок - погіршення відносини бізнесу та населення до уряду.

Ще однією наслідком може бути  перерозподіл доходів населення і багатства. Будь-який внутрішньодержавний займ, за умов інфляції, при поверненні через період за номіналом заповнюється повністю, а як реально повертається набагато менше. Це відбувається у зв'язку з, що з часом національнаволюта поступово знецінюється.

Повністю позбутися подібного негативного ефекту не можна силу непередбачуваності і незбалансованості інфляції. Отже, при інфляції, невигідно давати позичає надовго як по фіксованою ставці, а найчастіше навіть із наростаючою. Якщо ж давати позичає під дуже високий відсоток наростання, такі позички навряд хто візьме за тією ж причини - непередбачуваність інфляції. Чим несподіванішим, швидше стосовно друг до друга зростають ціни, краще кого й більше й інших.

Четверте наслідок -  відставання цін державних підприємств від ринкових. У приватний сектор ринкової економіки ціни витрат виробництва та товарів переглядаються частіше і швидше, ніж у державному (регульованим) секторі. Під час інфляції держпідприємства змушені обгрунтовувати кожне підвищення, отримувати цього дозвіл всіх вищих організацій. Процес довгий і неефективний, й за умов щомісячного різкого, несподіваного і стрибкоподібного зростання навіть технічно важко можна здійснити. У результаті наростає дисбаланс приватного і суспільного секторів. Цей ефект особливо небезпечний, оскільки держава втрачає свій економічний потенціал на ринок.

П'ятим за рахунком наслідком ми виділили зворотний пропорційність темпу інфляції й досяг рівня безробіття.

Реальна грошова відсоткову ставку зменшується на величину щорічного відсотка зростання. Тож якщо 1990 р. темп інфляції США був 4%, то власники грошей до 1970-му отримали реальний прибуток на валюту для цієї ж 4% нижче.

Зростання інфляції практично завжди узгоджується з високої, хоч і неповної зайнятістю та очі великою обсягом національного виробництва. І навпаки, зниження інфляції збігається за часом зі спадом виробництва та зростанням безробіття. Приклад: Польща навесні 1990 р. Тут часткова стабілізація підвищення цін супроводжувалася триваючим спадом виробництва та значним зростанням безробіття (лише весну 1990 р. безробіття зросло вдвічі - з 200 тис. до 400 тис. людина).

Чергове наслідок інфляції - нестабільність економічної інформації.

Ціни - це головний індикатор ринкової економіки. Цінова інформація - головна бізнесу. Недостатність й соціальна нестабільність економічної інформації заважають складання бізнес - планів. У результаті інфляції ціни постійно змінюються, продавці та покупці товарів дедалі більше помиляються у виборі оптимальної ціни. Падає упевненість у майбутніх доходах, населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу.

Головними соціально-економічними наслідками інфляції є такі :

Першими жертвами інфляції стають споживачі, які страждають від неминучого падіння рівня життя. Це відбувається в різних формах.

Інфляція перерозподіляє прибуток, зменшуючи його в одержувачів фіксованого прибутку і збільшуючи в інших груп населення.Інфляція також погіршує становище землевласників, що отримують фіксовану ренту. Меншою мірою жертвами інфляції стають "білі комірці", частина службовців державного сектору, прибуток яких визначається фіксованою тарифною сіткою, а також ті, що живуть на фіксований прибуток за соціальним забезпеченням та інші трансфертні прибутки сім'ї.Також від інфляції страждають і деякі наймані робітники. Ті, хто працюють у нерентабельних галузях промисловості і позбавлені підтримки сильних профспілок, намагаються опинитися в такій ситуації, коли зростання рівня цін випередить зростання їх грошового прибутку.Виграш від інфляції можуть отримати керівники фірм, інші одержувачі прибутку.

Інфляція може також розчарувати власників заощаджень. Зі зростанням цін реальна вартість чи купівельна спроможність заощаджень, відкладених на "чорний день", зменшується. Під час інфляції знижується реальна вартість термінових вкладів у банку страхових полісів, щорічної ренти та інших паперових активів з фіксованою вартістю, яких колись вистачало, щоб упоратися з важкими непередбаченими обставинами чи забезпечити спокійний вихід на пенсію. Особливо відчутно вона впливає на розвиток виробництва, торгівлю, кредитну, валютну і грошову системи, державні фінанси і платіжний баланс країни.

Інфляція спричинює посилення хаотичності і диспропорційності розвитку суспільного виробництва. Позичкові капітали спрямовуються переважно в галузі зі швидким зростанням цін і вилучаються з інших галузей, де може настати застій і занепад виробництва. Часті коливання і стрибки цін посилюють економічний ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капіталовкладень і припинення науково-технічного прогресу. До технічного регресу призводить також те, що в період інфляції ціна робочої сили часто зростає повільніше, ніж ціна засобів виробництва, і застосування ручної праці виявляється вигіднішим, ніж техніки. Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зумовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів виробництва. Нерідко виникає затоварення на цих ринках за абсолютного скорочення особистого споживання.