1.5 Монетаристська теорія інфляції
У монетаристській літературі проблема інфляції теж займає одна з центральних місць. Тут причинна залежність між зміною грошей та підвищення рівня цін сприймається як основна економічна закономірність.
Загалом вигляд монетаристської концепція інфляції то, можна представити так:
Найважливішою і єдиною причиною інфляційного процесу монетаристи вважають швидке зростання національної грошової маси проти зростанням продукту. Прислухаючись до їхніх теорії, в довгостроковій перспективі гроші повністю нейтральні і ефект грошових імпульсів (прискорення чи уповільнення темпів зростання грошей) відбивається тільки у динаміці рівня цін, не надаючи істотного на обсяги виробництва, інвестицій, зайнятості робочої сили й т.д. Проте впродовж більш коротких періодів (один економічний цикл) зміна грошової маси може надати деяке впливом геть стан виробництва та зайнятості, але ефект буде недовгим: через певний час темпи зростання реальних показників виробництва повернеться до вихідному рівню. Тим самим було відхиляється кейнсианська ідея про можливість постійно підтримувати темпи економічного зростання, жертвуючи певним підвищенням темпів інфляції. Важлива роль монетаристської моделі належить і інфляційним очікуванням, створених з урахуванням помилок у масштабах попередніх пророцтвах цін.
Теорія адаптивних очікувань
Розглянемо теорію адаптивних очікувань, запропоновану монетаристами. Вона побудовано основі природного безробіття, під яким на увазі стільки робочої сили ринку праці, у якому нічого очікувати відчуватися ні її нестачі, ні надлишку. Ця теорія поділяє криву Філіпса на короткострокову і тривалу. Де перша майже збігаються з кейнсіанської, переміщення за нею пояснюється з урахуванням наступного принципу: коли справжній рівень інфляції вище, ніж очікуваний, безробіття впаде, і навпаки. Довгострокова ж крива Філіпса має вигляд вертикальної прямий з ординатою у точці природного безробіття. Вона пояснюється теорією адаптаційних очікувань: господарюючі агенти формують свої очікування щодо витрат за основі простого перекладу тенденцій зміни інфляції і пов'язаних із нею процесів у минулому у майбутнє. Через війну монетаристи дійшли висновку, що кожен даний рівень інфляції узгоджується з природним рівнем безробіття.
Проте рівень узагальнення теорії адаптивних очікувань ряд економістів вважав недостатнім.
Механізм економіки інфляційних очікувань
Люди, зіштовхуючись із підвищенням ціни товари та протягом тривалого часу й втрачаючи сподіватися їх зниження, починають купувати товарів понад своїх поточних потреб. Водночас вони вимагають підвищення номінальною заробітної плати цим підштовхують поточний споживчий попит до розширення. Виробники встановлюють дедалі більше високі ціни на всі своєї продукції, очікуючи, що у незабаром сировину, матеріали і комплектуючі вироби ще більше подорожчають. Починається втеча від грошей. Приклад з російської економіки (січень -квітень 1992 р.) за умов високих темпів інфляції кожен виробник боявся, що його постачальник сильно підніме ціни на всі своєї продукції. Тому, заздалегідь схотівши убезпечити, він багаторазово завищував ціну на власну продукцію. Через війну ціни (після їх лібералізації) підскочили як до рівня незадоволеного раніше платоспроможного попиту, а й у величину інфляційних очікувань.
Отже, очевидно, що розширення внаслідок інфляційних очікувань поточного попиту стимулює подальше зростання цін. Одночасно скорочуються заощадження і зменшуються кредитні ресурси, що стримує зростання виробничих інвестицій і, отже, пропозицію товарів та послуг. Економічна ситуація ,яка характеризується повільним збільшенням сукупного пропозиції з швидким зростанням сукупного попиту. Результат — загальне підвищення. (до речі , схожу ситуацію можна спостерігати і на Україні)
Проте рівень узагальнення теорії адаптивних очікувань ряд економістів вважав недостатнім.
Взаємодія різних точок зору, теорій сьогодні призвело до формування центристської позиції: господарські агенти очікують кілька уповільненій реакції ціни залучені чинники виробництва щодо що відбуваються змін - у попиті, виникає через існування товарно-матеріальних запасів, витрат за прейскуранти і дефіциту інформації. Прибічники цього електического підходу вважають короткострокові процеси аномаліями, виникаючими через затримку, яку бачать іманентної і обов'язкової, залежної за тривалістю від поінформованості господарських агентів.