Корпоративне право – ядро підприємницького права

Підприємницьке право в нашій країні сьогодні не відроджується, а тільки лише зароджується. До Жовтневої революції 1917р. у Росії ринкові відносини тільки починали стабілізуватися. Велике виробництво ще не стало основою економіки. Розвиток одержали в основному індивідуальне підприємництво і колективне підприємництво у формі товариств. Силу набирав торговий капітал. Фінансовий капітал був досить слабким, і для здійснення більш-менш великих економічних заходів (наприклад, будівництво залізниці) пригодилося прибігати до іноземних позик.

Радянський період для розвитку підприємницьких відносин виявився цілком загубленим. Керування економікою на основі команд зверху ніякого відношення до щирого підприємництва не має. От чому господарське право, що справедливо вважалося правовим оформленням адміністративно-командної економіки, не можна розглядати як попередника підприємницького права.

Прихильники господарського права не погоджуються з такою точкою зору і вказують, що господарська діяльність – поняття більш широке. У неї крім діяльності по створенню, розподілу, доведенню до споживача продукції, робіт і послуг входить і господарська діяльність соціально-культурних, релігійних, суспільних і інших некомерційних організацій, що може бути і не спрямоване на одержання прибутку. Отже, на їхню думку господарське право як і раніше має право на існування, а підприємницьке право – у якості його складової. Однак, з огляду на те, що саме підприємницькі відносини в господарському житті домінують, вони згодні замінити термін «господарське право» на іншій, «підприємницьке право». Саме небажання прихильників господарського права визнати свої минулі «заслуги» (захист колишньої господарської системи з використанням усіляких правових і наукових засобів) у чималому ступені сприяє тому, що «алергія», що виникла в багатьох учених до господарського права, автоматично переноситься і на право підприємницьке. Його повідомляють сучасним аналогом господарського права. У літературі з'являються пропозиції виключити підприємницьке право з навчальних планів юридичних вузів і замінити його розширеним вивченням римського права (назад до природи?).

Отже, якщо підприємницьке право не має своїм попередником право господарське, то де ж його джерела?

Джерелом підприємницького права є торгове право. Цю думку висловив А.Г.Биков, але відразу був різко розкритикований Е.А.Сухановим, і, треба сказати, критика була цілком правомірної, оскільки аргументація А.М.Бикова виявилася не тільки недостатньої, але і не відповідної дійсному положенню речей.

Спробуємо вирішити цю суперечку, суть якої, на мій погляд багато в чому полягає в тому, що кожний з вищезгаданих вчених вкладам різний зміст у поняття торгове право.

Спочатку під торговим правом розумілася система правових норм, що регулюють торговий оборот (і саме цей зміст вкладає в зазначене поняття Е.А.Суханов, спростовуючи зв'язок торгового і підприємницького права). Торгівля стала давати державі основну масу доходів, і влада стала направляти зусилля до законодавчого закріплення даного виду діяльності. У такий спосіб виникло торгове право в повному розумінні слова.

Основ для відокремлення норм торгового права вже на початковому етапі розвитку ринкових відносин було достатньо. Такі специфічні, характерні поки саме для сфери торгівлі відносини, як відносини по об'єднанню капіталів і співробітництву декількох осіб у торговому підприємстві, відносини по розгляду спорів між учасниками торгових угод і деякі інші, мали потребу в особливому регулюванні. От чому у Франції в 1673 р був виданий Торговий кодекс. Виробництво товарів, робіт, послуг ще не вступило в той період на шлях об'єднання капіталів декількох учасників. Воно в основному здійснювалося зусиллями окремих родин як господарських одиниць.

Надалі і виробництво починає збільшуватися, виходячи за рамки родини у ньому все частіше використовуються ті ж колективні організаційно-правові форми, що й у торговому бізнесі (товариства і суспільства) Необхідно було привести всі зазначені види бізнесу до «загального знаменника», результатом чого стало прийняття у Франції в 1804 р. Цивільного кодексу.

Підприємницькі відносини продовжували динамічно розвиватися саме у виробничій сфері, де одержали широке поширення великі організаційно-правові форми (господарчі товариства) З'являлася маса специфічних питань, зв'язаних з бізнесом (6 основному питання соціального характеру), що вимагають особливого, причому швидкого й оперативного правового регулювання Пізніше це стало здійснюватися за допомогою окремих нормативних актів Фундаментальний правовий акт, яким є Цивільний кодекс, виявився для цієї мети невідповідним Крім того, гостро встала і сама по собі проблема оптимального обсягу Цивільного кодексу, при всіх своїх перевагах кодифікований акт не може бути безрозмірним

Отже, специфіка і динамізм підприємницьких відносин обумовили насамперед ріст масиву норм права що регулюють цю сферу життя

Подібний процес відбувався и в інших країнах (це свідчить про закономірність, що бізнес починається з торгівлі) спочатку, як правило приймалися торгові закони, а потім коли підприємницький дух проникав і в інші сфери життя, ні зміну їм приходила якась універсальна форма правового регулювання (найчастіше цивільні кодекси), підкріплювана додатковими нормативними актами, що відображають специфіку підприємницької діяльності (окремих й видів, проявів сторін і т.п.).

Таким чином, торгове право, спочатку призначене винятково для торгового обороту, поступово стало використовуватися для регулювання діяльності всіх підприємницьких одиниць Саме такий зміст у термін «торгове право» вкладає А Г Биков, висуваючи думку про те, що воно е попередником підприємницького права

У сфері бізнесу існує безліч дуже специфічних питань, що необхідно опосередкувати за допомогою права І не настільки важливо, кодифіковані чи ні нормативні акти, що регулюють бізнес і як називаються ці додаіхоаі існуючі поряд З цивільними кодексами нормативні акти Важливо, що такі спеціальні акти існують у всіх країнах, і це говорить про об єктивний характер процесу спеціалізації правового регулювання Законодавство, що упорядковує підприємницьку діяльність, стає все більш і більш розвинутим і об'ємним Торгові кодекси (статути, закони) були тією першою ластівкою, що сповістила про зародження підприємницького права в надрах все того ж цивільного права.

Спеціалізація — це загальна закономірність, що виявляє себе й у біологічній сфері, і в сфері соціальній Суть процесу спеціалізації права полягає в тому, що в праві відбувається подальше «поділ праці» у результаті якого окремі норми і їх комплекси все більш і більш диференціюються, орієнтуючись на виконання окремих операцій Процес спеціалізації досить складний С.С. Алексєєв виділяє три форми його прояву диференціація правового масиву, його конкретизація і, нарешті, інтеграція правових норм Розглянемо цей процес стосовно до сфери бізнесу

А. диференціація правового регулювання бізнесу виявляється в тім, що цивільне право як би розгалужується й у його надрах виникають норми права, призначені для обслуювування відносин, пов'язаних з веденням бізнесу Це відбувається у всіх країнах не раніш, ніж прийде розуміння, що бізнес — це свого роду локомотив історії і для його розвитку потрібне вільне середовище Воля підприємницької діяльності виражається в корпоративних нормах, масив яких зростає пропорційно ступеню розвитку бізнесу його збільшення І лише пізніше приходить усвідомлення того, що бізнес може приносити суспільству і шкоду Бажання держави запобігти негативні наслідки бізнесу й установити рамки його волі викликає появу особливих норм права, за допомогою яких здійснюється контроль за бізнесом (екологічний, санітарний, пожежний, митний, антимонопольний і інший види контролю) На деяку самостійність починають претендувати і такі асоціації норм, як вексельне страхове, морське право

Б. Конкретизація правового регулювання бізнесу, тобто його деталізація, усе більш докладне регулювання окремих його сторін, йде паралельно процесу, про яке йшла мова вище Коли бізнес стає двигуном суспільного прогресу й одночасно свого роду джерелом суспільної небезпеки, виникає потреба у визначеному, детальному його регулюванні При здійсненні його правової регламентації немає несуттєвих деталей Наприклад, зовсім недостатньо установити 8 Цивільному кодексі правило, відповідно до якого всі юридичні особи повинні реєструватися в компетентних державних органах Відбувається упорядкування такої реєстрації, розмежування компетенції державних органів, Я здійснюючих складання переліку і форм документів, необхідних для реєстрації, встановлюється порядок ведення реєстру зареєстрованих підприємств, його опублікування і т п У противному випадку можуть мати місце збої в правовому регулюванні бізнесу і наступити ті самі негативні наслідки

В. Інтеграція правовою регулювання бізнесу виникає в зв'язку з тим що з являється потреба в повному комплексному регулюванні підприємницьких відносин Вона виражається в створенні нормативних актів, які містять норми, що регулюють різні питання бізнесу, що відносяться іноді до різних галузей права.

Таким чином, поява в лоні цивільного права підприємницького права — це закономірний результат спеціалізації права, а не вигадка окремих учених.

Підприємницьке право — молода галузь Характеризуючи и, явно недостатньо, і некоректно оброблятися загальною фразою про те що предметом підприємницького права є відносини, зв'язані з підприємницькою діяльністю (це звучить приблизно, як «масло масляне» бажаючи вийти з цього зачарованого кола, В.В. Лаптів все ж таки спробував більш детально визначити предмет підприємницького права На його думку, даний предмет складають три групи відносин:

1) відносини, що складаються при здійсненні підприємницької діяльності (відносини по горизонталі) між автономними учасниками цивільного обороту Правда, автор відразу затуиювуі своє твердження, кони зауважує що ш відносини значною мірою відносяться до сфери цивільного права Але якщо це гак го чому названі відносини повинні еключаїися в предмет підприємницького права'В 8 Ляпт< в не вважає потрібним це пояснити,

2) відносини по врегулюванню підприємницької діяльності, що виникають між суб'єктами, що займаються підприємництвом, і державними органами (відносини по

вертикалі),

3) внутрішньогосподарські відносини, що складаються між відособленими підрозділами підприємства, які діють на засадах господарського розрахунку Якщо відкинути термінологію минулих років (*господарська самостійність" «внутрішній госпрозрахунок» і ін (, то можна зрозуміти, що В.В. Лаптєв, імовірно має на увазі взаємини філій, представництв між собою і з підприємством у цілому.

А.Г.Биков вважає що предмет підприємницького права складають відносини по керуванню державним майном, а також відносини по упорядкуванню державою приватного сектора господарства, встановлення і регулювання їм інститутів ринку Одним словом, на думку вченого, ядро підприємницького права складають публічно-правові елементи

Представляється що предмет підприємницького права виглядає все-таки інакше Домінують у ньому не публічно правові, а приватно-правові елементи. Не варто забувати що підприємницьке право відокремилося саме Від галузі цивільного права, що і -королевою» приватноправових галузей, і у визначеному змісті несе в собі ії «гени- У цьому складається принципова відмінність підприємницького права під господарського, яке в більшій мірі складалося З публічно-правових норм, що зрештою задушили приватноправові початхи Колишні прихильники господарського права, осмислюючи питання про те, що собою надає право підприємницьке, знову роблять упор на публічно-правові моменти, що дійсно до деякої міри йому належать, викликаючи тим самим підозру в тім, що кони змову хочуть протягти іюик^ (адміністративно командну економіку) в овечіи шкірі (у формі тдприсм ниць кого права).

На наш погляд, предмет підприємницького права складають три блоки відносин:

Перший блок. Центральне і домінуюче місце є предметі підприємницького права займають корпоративні чи внутріфірмові відносини і це не тільки і не скільки відносини між самостійними є майновому і господарському плані підрозділами (філіями. представництвами) Це насамперед різноманітні відносини усередині корпорації як єдиного і цілісного утворення, у якому об'їднані таю різнопланові категорії людей як власники, керуючі наймані робітники Інтереси цих людей часом бувають взаемовиключними (наприклад, власники ^ацииііііісіїї у шиимєнні отриманою прибутку в розвито» виробництва, наймані робітники - у Я розподілі і споживанні). Внуірікорпоративні відносини поділяються на кілька видів Найважливішими з них мабуть є відносини ПО керуванню капіталами, що знаходяться в розпорядженні корпорації Не менш значимі і відносини по використанню її матеріальних ресурсів Але фінансові і матеріальні ресурси корпорації будуть -лежати мертвим капіталом», якщо в ній буде незадовільно урегулшваний процес застосування пращ, якщо соціальні питання, дуже значимі для працівників будуть відтиснуті в В діяльності -на узбіччя- У кінцевому рахунку ефективність діяльності корпорації прямо залежить від того, як будуть врегульовані ш внутріфірмові відносини

Давайте замислимось у змісті що несуть у собі однокорінні слова ■підприємництво-, ■ підприємець» здійснити яку-небудь справу, виявити спритність, винахідливість, сміливість, рішучість, інакше кажучи, робити що-небудь самостійно і вільно. Іноземне слово -бізнес» мас те ж значення, тому що відбулося від слова •Ьину-, тобто "справа" Таким чином, підприємець може вирішити, як ефективно вести затіяну справу самостійно регулюючи питзння, що виникають у процесі його здійснення, за допомогою корпоративних норм

Другий блок. Значне, але аж ніяк не домінуюче місце в предметі підприємницького права ззймаїт* ВфДОООЯНИ "'ж тппгивммиїмими і ■ ттк турами і лрпжапннми органами Підприємництво в цілому не маг якого небудь механізму саморегулювання який би дозволив йому успішно функціонувати і виявляти безмежну і нескінченну соціальну жигтездатність У соціальному жимі взагалі есе носить відносний характер Підпри*мницгво не виключення От чому безсумнівні -плюси- підприємницької діяльності, наприклад виживання в процесі конкуренції тільки самих життєздатних її суб єкттв, легко можуть перетворитися є -мінуси», наприклад великий рівень безробіття й ін Звідси і потреба в системі державних органів керування, що підтримують як опора всю систему бізнесу

Державне регулювання підприї мництва необхідно саме в силу суперечливих властивостей самого бізнесу з одного боку всім очевидно, що в загальному бізнес — шляхетна справа, але з іншого боку — пш можи приводити до негативних наслідків, оскільки кожна корпорація керується насамперед своїми власними інтересами бачить все зі своїх позицій Держава ж як суб'єкт соціального життя стоїть як би на вершиш гори і може оглянути відразу всі об'єкти й обстановку а цілому, тобто заздалегідь передбачати негативні наслідки і запобігти їх Мірилом державного регулювання служить суспільна практика а головним юридичним засобом такого регулювання виступають централізовані норми

Третій блок. Його складають відносини по встановленню ділового співробітництва з контрагентами Оскільки даний вид відносин носить загальну і досить умовну назву, тут необхідні більш детальні пояснення.

На встановлення ділових відносин з контрагентами спрямовані багато хто і дуже різні інститути ринку біржі аудит, реклама, маркетинг і інші Відразу важливо підкреслити що ці відносини носять скоріше організаційний, а не майновий характер У цій сфері має велике застосування і така універсальної юридична конструкція як договір Саме за допомогою його найчастіше оформляються ділові відносини Однак договори складають суть цивільного права Як провести розмежування між цивільно-правовими договорами і договорами використовуваними в підприємницькому праві''

Більш тридцяти років тому О.А.Красавчиков висунув ідею про існування поряд з майновими ще і організаційно правових договорів. На його думку, організаційні договори спрямовані на упорядкування (нормалізацію) «організуємих* відносин їх об'єктом є упорядкованість діяльності суб'єктів права Далі вчений почав спробу класифікувати такого роду договори, виділяючи наступні групи организационно-предпосипочні, організаційно-делегуючи, контрольно-організаційні, інформаційно-організаційні Ці договори самі по собі не несуть майнового характеру, але спрямовані на встановлення майнових (цивільно-правових) відносин

Дійсно, організаційні, або як ще їх можна назвати, підприємницькі договори надзвичайно різноманітні Причому багато хто з них взагалі не врегульовані законодавством України Що це, помилка законодавця? Наврядчи справедливо порушувати питання в такий спосіб Згадаємо нашу тезу про те, що цивільне право лише переконавши в «зрілості» своїх «дітей» відпускає їх у вільне плавання Процес спеціалізації норм, спрямованих на регулювання бізнесу, у нас тільки почався Йде поступове розмежування між цивільним і підприємницьким правом, але завершиться він нескоро

Перелічимо деякі групи підприємницьких договорів виділивши в межах окремих груп ще і види.

І. Власне організаційні договори.

• установчі договори (про створення корпорацій, фінансово-промислових груп, корпоративних об'єднань),

• договори про реорганізацію (приєднання, злиття, поглинання, перетворення, поділ, виділення і т п )

• договори про припинення діяльності