Товариство з додатковою відповідальністю (ТзДв)

По своєму правовому регулюванню ТзДВ схоже на товариство з обмеженою відповідальністю Воно також має статутний капітал розподілений на частки, розміри яких визначені засновницькими документами Його структура не проста, і тому в ньому виділяються ті ж органи керування, що й у товаристві з обмеженою відповідальністю При його заснуванні варто дотримувати такого ж порядку, як і при існуванні ТзОВ Установчі документи ТзДВ повинні відповідати вимогам, адресованим засновникам товариства з обмеженою відповідальністю.

Розходження цих двох видів корпорацій полягає в наступному У товаристві з додатковою відповідальністю учасники при недостачі майна товариства відповідають по зобов’язаннях своїм особистим майном (як би заповнюють, доповнюють недостачу майна ТзДВ) Але вона може набагато перевищувати внесену кожним з них частку Яке «перевищення» своїх внесків учасники згодні відшкодувати своїм власним майном (дворазове, триразове, п'ятикратне і тд), вони відображають у статуті. Учасники ТзДВ солідарно несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність Таким чином, вони відповідають не всім своїм майном, як у повному товаристві, але в той же час їх відповідальність і не обмежується внесеної ними часткою Крім свого внеску учасники ТзДВ відповідають і додатковим майном. Це дає можливість самим членам товариства зменшити (чи обмежити) ризик, пов'язаний з невдачами у діяльності ТзДВ у порівнянні з повними товаришами. Кредитори ж одержують великі гарант в ділових відносинах з таким товариством, ніж з ТзОВ.

Крім того, товариство з додатковою відповідальністю гарантує кредиторів і від банкрутства одною з учасників У випадку банкрутства одного учасника ТзДВ його відповідальність по зобов’язаннях товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх внескам. Хоча в статуті і на цей випадок може бути закріплена інша норма.

Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю повинне містити найменування товариства і слова «з додатковою відповідальністю».

Акціонерне товариство (ат)

Акціонерне товариство — це корпорація, статутний капітал якої розділений на визначене число акцій, а члени несуть відповідальність за збитки в межах вартості приналежних їм акції.

Послідовний розгляд видів корпорацій дає можливість простежити, як по мірі їх ускладнення відбувається поступове розосередження капіталу між численними їх учасниками й одночасне зниження особистої участі членів корпорації в її діяльності. Акціонерна компанія в цьому відношенні на сьогоднішній день залишається найбільш показовою.

Акціонерне товариство як юридична форма використовується в основному на великих підприємствах, де зайняте велике число людей От чому законодавець визнав за необхідне упорядкувати насамперед використання саме цієї організаційно правової форми діяльності.

АТ засновано на взаємодії інтересів трьох груп акціонерів, що довірили свої кошти товариству, органів керування, що здійснюють керівництво товариством, і осіб, що працюють груп не може мати визначального впливу в товаристві. Навпаки, необхідно забезпечити доцільне сполучення їхніх інтересів при якому кожній групі приділяється своя роль.

Істотні ознаки акціонерного товариства:

1. На відміну від товариства з обмеженою відповідальністю статутним капітал акціонерного товариства розділений на визначене число рівних між гобою частин виражених актами (цінними паперами рівної номінальної вартості). Частки засновників АТ можуть бути рійними, а можуть і не бути такими — це заздалегідь визначається установчими документами Рівність частки, що приходяться на одну акцію є обов'язковим Акція являє собою одиницю статутного капіталу Конкретні ж члени А1 можуть мати і найчастіше мають різну кількість акцій, отже, загальна частка кожною з них знов-таки може відрізнятися. Сплативши, чи взявши на себе зобов'язання сплатити здобувається право бути членом акціонерної компанії. Безпосередній зв'язок акціонера з його внесками що розчинилися в майні яке належить тепер вже всьому акціонерному товариству, не може бути відновлена до припинення діяльності АТ. Але в цьому випадку акціонер одержує на свій первісний внесок частину майна пропорційну розміру його участі в компанії.

2. Частки учасника АТ виражені в цінних паперах — акціях можуть вільно відчужуватися. Акціонер вправі передати свої акції третім особам подарувати, продати закласти і т.д. Вилучити свою частку з майна товариства йому не можна а передати не забороняється. Підставу для такої операції да* документ що свідчить про право членства. Не завжди таким документом є акція. Іноді їм служить сертифікат у деяких випадках - реєстр реєстрації акціонерів (виписка з нього). Вихід з АТ досягається простою переуступкою своїх акцій.

Воля відчуження акцій не с обов'язковою ознакою акціонерного товариства. Звичайно повна неможливість відчуження акцій несумісна із Сутністю інституту акціонерного товариства. Але припустимі обмеження волі відчуження. Причини і Ступінь таких обмежень можуть бути різними. Найчастіше вони дійсно с об'єктивними. Наприклад, при акціонуванні державного підприємства встановлюється, що члени трудового колективу мають право переважного придбання акцій. Це може робитися з метою збереження колективу підприємства або з метою недопущення його перепрофілювання і т.д. Обмеження золі відчуження акцій звичайно мають місце на початкових етапах розвитку акціонерного ладу, коли АТ ще не досягають великих розмірів, а також коли принципи ділового життя при акціонерному ладі ще остаточно не установилися и очевидна необхідність «м'якого» контролю акціонерного товариства з метою запобігання зловживань.

3. Одній з особливостей акціонерних товариств є обмежена відповідальність учасників по зобов’язаннях корпорації коштами, вкладеними » покупку акцій Обмежена відповідальність здпучає в підприємство величезне число осіб готових ризикнути невеликою частиною свого майна Але число цих осіб таке що в сукупності вони дозволяють акціонерному товариству скласти великий капітал Величина капіталу і незначність ризику для кожного учасника дають можливість відкривати великі щдпригметва, недоступні для окремих осіб з їх порівняно незначними коштами.

4. Великий капітал, зосереджений в акціонерному товаристві вимагає кваліфікованого керування.

Керування АТ здійснюється досить складною системою органів До них відносяться загальні збори акціонерів, рада директорів (наглядацька рада) правління, керівник АТ Управлінські функції можуть здійснюватися як особами, що мають акції, так і найманими робітниками (менеджерами) Не виключена можливість створення й інших органів, компетенція яких визначається о статуті.

Види акціонерних товариств. Розрізняють два види АТ При створенні відкритого акціонерного товариства (ВАТ) використовується система підписки на акції, відкрита і доступна всім бажаючим ВАТ також вправі здійснювати вільний продаж акцій. У відкритому товаристві засновники повинні мати визначений мінімум (частину) акцій для того щоб виключити можливість зловживання з їх боку, наприклад спробу створити акціонерне товариство виняткове за рахунок залучення коштів передплатників-акціонерів. Як правило, відкриті товариства створюються поступово. Це зв'язано не тільки з організаційними труднощами але і з психологічними іноді приходиться проводити тривалу роботу з населенням, щоб переконати людей у привабливості корпорації і викликати в них природне бажання взяти участь у її діяльності своїм капіталом.

Число акціонерів (а ними можуть бути як фізичні так і юридичні особи) ВАТ не обмежена. На практиці ж це коло досить ширше. Головною привабливою властивістю ВАТ є те, що його учасники можуть відчужувати приналежні їм акції без згоди інших акціонерів

У процесі створення закритого акціонерного товариства (ЗАТ) акції розподіляють тільки міх його засновниками чи між заздалегідь визначеним колом осіб. Звичайно це відбувається відносно швидко, і установа товариства носить як би одноразовий характер. Таке товариство не вправі проводити відкриту підписку на акції, що випускаються їм, або іншим способом пропонувати їх для придбання необмеженому колу осіб.

Якщо хто-небудь із засновників-акціонерів ЗАТ захоче вийти з товариства чи продати частину своїх акцій то правом їхнього придбання можуть скористатися насамперед інші акціонери даного товариства і лише в тому випадку, якщо ніхто не скористається цим правом у термін від 30 до 60 днів з моменту пропозиції акцій на продаж вони можуть бути продані третім особам.

Такі, трохи «свійські» відносини, що існують у ЗАТ, дозволяють з більшою легкістю вершити справи що йдуть врозріз з інтересами членів ЗАТ та й можливо, товариства в цілому тобто припускатися зловживань. До того ж треба врахувати, що за законом ЗАТ не зобов’язано публікувати для загального зведення свої документи. От чому законодавець обмежує число членів товариства п'ятдесятьма акціонерами Якщо ж максимальна межа його членів виявляється перевищеною то ЗАТ повинно протягом року перетворитися у відкрите акціонерне товариство у противному випадку після закінчення цього терміну воно може бути за рішенням суду ліквідовано.

Установа АТ відрізняється своєю складністю. Ініціатива створення підприємства, розробка плану, складання проекту статуту, звертання до публіки взяти участь в підприємстві і т.д. – усе це падає на плечі засновників (ініціативної групи) У якості таких можуть виступати як фізичні так і юридичні особи.

Засновники скликають установчі збори, де вирішують усі необхідні питання й укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню товариства, розмір статутного капіталу, категорії акцій, що випускаються, порядок їхнього розміщення и інші умови Звичайно такий договір повинний мати письмову форму.

Далі випливає розробка проекту статуту. Він як правило, складається засновниками і може містити будь які положення, що вони рахують потрібним у ньому відобразити. Однак закон визначає головні моменти змісту статуту, причому відповідні норми носять досить імперативний характер.

Разом з тим по багатьом позиціям. Закон допускає різноманітний підхід і надає засновникам право вибору кращого, з цього погляду, варіанта. У Законі часто зустрічаються наступні обороти – «у випадках передбачених статутом», «якщо в статуті не передбачене інше» і т.д.

Статут затверджується засновниками більшістю в 3/4 голосів і стає обов'язковим для контрагентів товариства і всіх акціонерів, а не тільки для тих хто брав участь у його розробленні і твердженні На відміну від статуту установчий договір, що укладають його засновники між собою з метою спільної діяльності по організації товариства, породжує права й обов'язки тільки для засновників.

Після складання установчих документів починається формування статутного капіталу.

Важливий момент установи товариства — його реєстрація.

В даний час в Україні діє порядок, відповідно до якого гри виконанні передбачених у законі розпоряджень для виникнення права на реєстрацію акціонерного товариства не потрібно розпорядження чи дозволи Такий порядок найкраще виражається терміном реєстраційний.

І нарешті, заключна стадія установи АТ складається у виданні проспекту емісії і розміщенні акцій між засновниками.

Акціонерне товариство вважається створеним з моменту його державної реєстрації

Членс.тво в акціонерному товаристві. Під членством розуміється сукупність прав і обов'язків акціонера

Права акціонера поділяються на два види:

А. Особисті права До них відносяться право на участь у загальних зборах товариства, право на голос, право на заперечування прийнятих рішень, право на інформацію та інші

Б. Майнові права У їхньому числі можна відзначити право на одержання дивіденду право на частину майна при ліквідації акціонерного товариства (ліквідаційну квоту), переважні права на придбання нового випуску акцій при збільшенні статутного капіталу й інші, якщо вони визначені в статуті

Акціонерне товариство носить чисто капіталістичний характер (ціль — збирання капіталу для здійснення якої-небудь соціально корисної діяльності, що приносить прибуток), і тому особисті права тут не домінують Якщо ж розглядати значення останніх, то можна помітити, що вони залежать від майнових прав можливість реального здійснення особистих прав належить особам, що володіють значною кількістю акцій

Основним майновим правом акціонерів є право на одержання дивідендів Дивіденд визначається в процентному відношенні до номінальної вартості акції, а якщо номінальна ціна акції не оплачена цілком – то, відповідно, до оплаченої суми.

Звичайно вважають, що акціонеру гарантується щорічне одержання дивіденду Така думка не зовсім вірна Для одержання дивіденду необхідно попередньо домогтися, щоб товариство давало прибуток. Вважається, що товариство мас прибуток, якщо його активи перевищують пасиви Прибуток може бути отриманий й іншим шляхом, крім підвищення ефективності роботи підприємства, наприклад продажею акцій за ціною вище номіналу, переоцінкою активів товариства внаслідок зменшення статутного капіталу

Для одержання дивіденду важливо рішення загальних зборів про виплату дивідендів Адже цілком можливий і протилежний варіант, коли збори акціонерів вирішують направити весь прибуток у справу, на розвиток виробництва 1 тоді дивіденди за рік не виплачуються Правда, це буває не так часто

Як і будь-яке право, право на одержання дивіденду повинне забезпечуватися Юридичним захистом Воно здійснюється судом Але тут є обмеження Можна реалізувати таке право за допомогою суду, якщо дивіденд оголошений і його виплата стає боргом акціонерного товариства А якщо ці фактори відсутні9 На цей рахунок немає вказівок у законі Мовчить поки і судова практика Суди західних країн надходять по-різному вирішення цієї справи Так, по праву США й Англії вважається що для винесення рішення суду треба знати, чи носила діяльність АТ прибутковий характер Але довести це обов’язок акціонерів Однак і цього мало Треба довести, що виплата дивідендів не нанесе збитку діяльності корпорації, що дуже складно Принаймні, американські юристи змушені визнати, що суди неохоче вторгаються в сферу керування внутрішніми справами корпорації

Дивіденди можуть виплачуватися в різній формі акціями облігаціями, товарами грошима

Варто вказати і на обов'язку акціонерів Вони повинні оплатити частину статутного капіталу, що представлена їх акціями, не розголошувати конфіденційну інформацію, берегти майно, що належить акціонерному товариству, дотримувати положення корпоративних документів сприяти товариству в здійсненні його діяльності і нарешті, нести майнову відповідальність по боргах товариства в розмірі вартості своїх акцій

Колектив акціонерів не залишається незмінним Наскільки часто відбуваються зміни в його складі, залежить від привабливості АТ, що визначається ефективністю його роботи Але навіть якщо АТ і виглядає виграшно з цього погляду, відновлення колективу акціонерів відбувається хоча б за рахунок правонаступництва (реорганізації юридичної особи чи смерті громадянина)

Існує кілька способі а появи нового акціонера:

• покупка їм додатково випущеної акції,

• покупка їм раніше випущеної акції в іншого учасника чи товариства;

• конвертація іншого цінного папера в акцію товариства

Переваги і недоліки акціонерної форми. Особливо варто зупинитися на соціальному значенні акціонерних корпорацій, що є «кроком вперед» у порівнянні з іншими формами підприємницької діяльності До їх переваг відносяться наступні

По-перше, акціонерні товариства дозволяють залучити величезне число осіб, майнові кошти яких можуть складати великий капітал По-друге, великі підприємства можуть освоювати складні технологи, випускати більш зроблені товари, що сприяють у кінцевому рахунку підвищенню добробуту всього товариства По-третє, ця форма дуже ефективна для здійснення переливу капіталу з однієї галузі чи сфери товариства в іншу По четверте, обмежена відповідальність її учасників знижує ризик утрати свого майна у випадку невдач, що наздоганяють акціонерне товариство По-п'яте, вигоди (прибуток) акціонерних підприємств розподіляються між великим числом осіб, чим прибуток товариств 3 розвитком акціонерної форми господарства буде поступово зменшуватися різниця в доходах різних груп населення, стане формуватися середній клас і зрештою почне рости рівень добробуту товариства

І нарешті, акціонерне підприємництво відрізняється більшою міцністю і довголіттям, одним словом, стабільністю, акціонер може в будь-який момент вийти зі складу товариства, продавши свої акції, але це не спричинить розпаду акціонерного товариства як, допустимо відбувається з повним товариством Ритмічна, стабільна діяльність підприємства з великими ринками збуту — дуже приваблива і для контрагентів

Але в акціонерної форми підприємництва є і чимало недоліків Вкажемо на деякі з них:

Створення акціонерного товариства пов’язано з великими труднощами Крім пошуку співзасновники, що повинні бути союзниками в інтелектуальному плані і підготовки установчих документів АТ повинне бути зареєстроване в державному органі Але до цього необхідно вступити у відносини з Пенсійним фондом, Фондом медичного страхування, Держкомстатом, Мінфіном, податковою інспекцією, органами внутрішніх справ, Фондом

зайнятості, банком Крім того, у Реєстраційній палаті, податковій інспекції і банку на облік потрібно встати двічі спочатку тимчасово, а потім постійно При реєстрації перевірці підлягають не тільки установчі документи Засновником треба довести наявність статутного капіталу і деяких інших аспектів діяльності

Акціонерне товариство знаходиться під пильним оком держави, тобто його діяльність піддається з боку держави значному правовому регулюванню Це цілком зрозуміло: в акціонерному товаристві задіяне безліч акціонерів, робітників, службовців, продукція і послуги, йми вироблені носять масовий характер.

В АТ реальна влада зосереджується в руках засновників, керуючих (менеджерів), а не акціонерів Вони ж часто діють самостійно і незалежно Лише контрольний пакет акцій того чи іншого члена корпорації чи блоку акціонерів змушує вищезгаданих осіб діяти по їх вказівці чи реально дозволяє обмежити самостійність засновників або керуючих визначеними рамками Але придбати контрольний пакет акцій надзвичайно важко

Акціонерне товариство несе тяжкий податковий тягар обкладається податками його прибуток, крім того, робляться виплати в страховий, пенсійний і деякі інші фонди Податком обкладається також заробітна плата працівників і доход акціонерів по дивідендах.

І проте, достоїнства АТ, все-таки переважують недоліки От чому ця форма усе більш і більш поширюється в сфері підприємництва, відштовхуючи на задній план інші види корпорацій.