- •Методичні вказівки
- •Затверджено
- •Практична робота № 1
- •Уміти: оцінюватирезультатисамооцінки нахилів тавизначення спрямованості інтересів. Список літератури
- •3. Загальні положення
- •3.2. Характеристика деяких професій за типом
- •Щоб успішно виконувати роботу за будь-якою професією, від людини вимагається висока виконавча дисципліна.
- •3.3. Методика визначення типу професії
- •Аркуш запитань Чи любите Ви? Чи подобається Вам?
- •Таблиця 2 – Аркуш відповідей до визначення спрямованості інтересів за б.А. Федоришиним
- •4. Контрольні запитання
- •5. Порядок проведення роботи
- •Практична робота № 2 Перша медична допомога потерпілим
- •1. Мета і завдання роботи
- •2. Завдання на підготовку до практичної роботи
- •Список літератури
- •3. Загальні положення
- •4. Класифікація травм, їх ознаки та перша допомога
- •4.7. Наслідки виниклих травм
- •4.7.3.1. Штучне дихання
- •5. Транспортування потерпілих.
- •6. Проведення екстреної серцево-легеневої
- •6. Проведення екстреної серцево-легеневої реанімації на манекенах -тренажерах.
- •6.3. Заходи безпеки при користуванні тренажерів
- •7. Контрольні запитання
- •8. Порядок проведення роботи
- •8.2.3. Оцінка ефективності роботи на тренажері вкт здійснюється за ознаками оживання:
- •8.3.4. Оцінка ефективності
- •Практична робота № 3 первинні та автоматичні засоби пожежогасіння
- •1. Мета і завдання роботи
- •2. Завдання на підготовку до практичної роботи
- •Список літератури
- •3. Загальні положення
- •3.3. Основні вогнегасні засоби і речовини
- •3.4. Вибір вогнегасної речовини та основні елементи устаткування водяного пожежогасіння
- •3.5.1. Класифікація вогнегасників
- •Підготовка вогнегасника до роботи:
- •3.5.3.1. Вуглекислотні вогнегасники
- •3.6.4.1. Ручні порошкові вогнегасники вп-1 ("Момент-2п"), вп-1 (“Момент”, “Турист”, “Спутник”).
- •6 7 8 9 10 11 12 13
- •3.6.4.2. Переносні порошкові вогнегасники впу-2, вп-2 вп-2-01, вп-8б1, вп-2в; вп-2б, вп-10а і ін.
- •4. Контрольні запитання
- •12. Призначення та будова вогнегасника вуглекислотно-бромметилові ввб-за. Порядок використання.
- •5. Порядок проведення роботи
3.3. Основні вогнегасні засоби і речовини
3.3.1. Вода – основний засіб гасіння пожежі
Здатність гасіння пожеж водою досягається за рахунок:
- охолодної дії, яка визначається значною теплоємністю і теплотою паротворення (1 л води нагріваючись і випаровуючись поглинає більше 2,26 кДж тепла);
- розведенні пального середовища водяними парами, що утворюються при випарі (обсяг пари в 1700 разів перевищує обсяг води, що випарувалася, а при попаданні води на поверхню палаючої речовини відбувається її змочування і утворення водяної плівки, що додатково перешкоджає доступу кисню в зону горіння);
- механічного впливу на палаючу речовину (зривання полум'я).
Висока ефективність гасіння пожежі водою обумовлена її комбінованою дією, яка виражається в зниженні температури і вмісту кисню в зоні горіння або зривання полум'я.
Воду застосовують у вигляді суцільних (компактних) струменів або у розпиленому і тонкорозпиленому (туманоподібному) стані, а також у виді пари. Вибір стану води залежить від об’єкта горіння.
Компактні водяні струмені застосовують при гасінні дерев'яних і інших твердих конструкцій, які згорають, а також обладнання, що не знаходиться під напругою і не містить легко займисту рідину (ЛЗР) і горючі рідині, об’ємна вага котрих менша об’ємної ваги води (наприклад, масла).
ЛЗР або масла не можна потушити в зв'язку з тим, що вони будуть спливати на поверхні води і продовжувати горіти. Для гасіння цих рідин використовують воду в тонкорозпиленому (туманоподібному) стані, або у вигляді пари. В даному випадку крапельки води, котрі попали в полум’я, миттєво випаровуються, охолоджують вогнище і ізолюють його від кисню повітря.
Водою не можна тушити палаюче електроустаткування, що знаходиться під напругою через її добру електропровідність, деякі лужні метали й інші сполуки, що розкладають воду.
Підвищення вогнегасної здатності води досягається розчиненням у ній двовуглекислої соди, поташу, хлористого кальцію, хлористого амонію, кухонної і деяких інших солей, котрі під дією тепла випадуть з розчину та утворять ізолюючі (від кисню) плівки на поверхні палаючих речовин. При зростанні температури горіння сольова плівка розкладається і виділяє інертні вогнегасні гази, поглинаючи тепло. Застосування цих солей зменшує здатність води стікати з матеріалів, знижуючи тим самим у 2—2,5 рази витрати води і скорочуючи час гасіння на 20—30 % .
3.3.2. Піна – ефективний та зручний засіб пожежогасіння і широко використовується для ліквідації горіння різних речовин, особливо легкозаймистих і пальних рідин. Вона складається з маси бульбашок (осередків) газу або повітря, розділених тонкими плівками рідини і характеризується кратністю і стійкістю.
Кратність – відношення обсягу піни до обсягу розчину, з якого вона отримана. Вогнегасна ефективність будь-якої піни в значній мірі залежить від її кратності. Розрізняють піни низької кратності (до 10), середньої (до 200) і високої (до 1000).
Стійкість – час з моменту утворення піни до її повного розпаду.
Вогнегасні піни за способом утворення розділяють на дві групи: хімічні і повітряно-механічні.
Хімічна піна у великих кількостях створюється у піногенераторах при контакті води з піногенераторними порошками (ПГП). Склад ПГП: лужна частина (двовуглекисла сода); кислотна частина (сірчанокислий алюміній); піноутворювача (речовини білкового походження, синтетичні, різні ПАВ й ін.). Вуглекислий газ, що виділився при реакції, утворить густу стійку піну, яка через пожежний рукав і пінний стовбур викидається у вогнище пожежі.
Хімічна піна складається приблизно з 80 % (за обсягом) вуглекислого газу, 19,7 % води і 0,3 % піноутворюваної речовини. Її об'ємна маса близько 0,2, кратність піни в середньому складає 5, стійкість — близько 40 хв.
Повітряно-механічна піна утвориться в генераторах ГВП-200 і ін. у результаті механічного змішування повітря, води і піноутворювача (ПО-1, ПО-6 і ін.) і буває низької, середньої і високої кратності. У залежності від піноутворювача і кратності піни її застосовують для гасіння ЛВР і горючих рідин (ГР) і ряду твердих речовин і матеріалів, які можуть горіти. Повітряно-механічна піна економічна, неелектропровідна, нешкідлива для людей, легко і швидко виходить під час пожежі, на відміну від хімічної піни не викликає корозії металу і не псує устаткування і матеріали, на які вона попадає. Вогнегасні властивості піни полягають в здатності ізолювати палаючі речовини і матеріали від навколишнього повітря, зниженні концентрації кисню в зоні горіння і охолодженні об’єкта горіння.
3.3.3. Газові вогнегасні засоби – діоксид вуглецю (вуглекислий газ), інертні гази (азот, аргон), а також вогнегасні склади на основі галоїдованих вуглеводнів, які являють собою гази або рідини, що легко випаровуються (бромистий етил, хлор-бромметан, бромметилфреон і ін.).
Вуглекислий газ у снігоподібному і газоподібному стані застосовується в різних вогнегасниках і стаціонарних установках для гасіння пожеж у закритих приміщеннях і невеликих відкритих загораннях.
Інертні гази застосовують для заповнення танків і інших резервуарів, у яких при зниженні концентрації кисню до 5 % і нижче можна виконувати вогневі роботи (різання, зварювання металів і т.п.).
Галоїдовані вуглеводні застосовуються для гасіння твердих і рідких пальних матеріалів і речовин, особливо в закритих обсягах.
3.3.4. Порошкові вогнегасні речовини – сухі складові на основі карбонату і бікарбонату натрію. Це порошки типу ПС-1, ОП, ПСБ і інших марок. Їх застосовують для гасіння металів і різних твердих і рідких пальних речовин і матеріалів. Порошкові складові нетоксичні, не роблять шкідливої дії на матеріали і можуть бути використані в сполученні з розпиленою водою і пінними засобами гасіння. Порошок типу ПСБ неелектропровідній, що дозволяє застосовувати його для гасіння пожеж електроустаткування, що знаходиться під напругою. Порошкові складові застосовуються як у вогнегасниках, так і в стаціонарних установках порошкового пожежогасіння.