1. Загальні положення

1.1. За правилами, викладеними в цій Інструкції, підлягають вико­нанню:

рішення, ухвали й постанови судів у цивільних справах;

вироки, ухвали й постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адмі­ністративні правопорушення;

мирові угоди, затверджені судом;

рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;

виконавчі написи нотаріусів;

рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

рішення третейських судів відповідно до законів України;

рішення комісій по трудових спорах;

постанови, винесеш органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення іноземних судів і арбітраже у передбачених законом ви­падках;

рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користу­вання культовими будівлями та майном;

рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладен­ня штрафу;

рішення інших державних та недержавних органів у випадках, пе­редбачених законом.

-197-

1.2. Провадження примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі — рішення) здійснюється відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів та цієї Інструкції.

1.3. Виконавчими документами є:

виконавчі листи, що видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції; рішень іноземних судів та арбітра-жів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством порядку;

ухвали судів у випадках, передбачених законом;

ухвали судів загальної юрисдикції про затвердження мирових угод

накази, що видаються на підставі рішень, ухвал, постанов арбітраж­них судів;

виконавчі написи нотаріусів;

рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

посвідчення, що видаються на підставі рішень комісій по трудових спорах;

постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладен­ня штрафу;

рішення інших державних та недержавних органів у випадках, пе­редбачених законом.

1.4. У виконавчому документі повинні бути зазначені:

назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали виконавчий документ;

дата й номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

найменування стягувача й боржника, їх адреси, дата й місце наро­дження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери ра­хунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

резолютивна частина рішення;

дата набрання чинності рішенням;

строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконав­чих документів.

1.5. Державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений вико­навцем строк відповідно до статті 24 Закону.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на грошові кошти боржника; звернення стягнення на інші види майна боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пен­сію, стипендію боржника;

-198-

вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; відібрання дитини; інші заходи, передбачені рішенням.

1.6. Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у пункті 1.1 цієї Інструкції рішень є обов'язковими для всіх органів, орга­нізацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю у встановлений ним строк мають бути на­дані безкоштовно документи або їх копії, потрібні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 88 Закону.

1.7. Бланки та захисні знаки документів виконавчого провадження.

1.7.1. Зразки і технічні описи бланків та захисних знаків документів виконавчого провадження (далі — бланки та захисні знаки) затверджу­ються Міністерством юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від № 283 19.04.93 -«Про встановлення порядку виго­товлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» (із змінами і доповненнями).

1.7.2. З використанням бланків складаються (виконуються) такі до­кументи виконавчого провадження:

1.7.2.1. Постанова про арешт майна боржника та оголошення забо­рони на його відчуження (додаток 26 до Інструкції про проведення виконавчих дій (далі — Інструкція)).

1.7.2.2. Акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі стягувачу (додаток 29 до Інструкції).

1.7.2.3. Квитанційна книжка (додаток ЗО до Інструкції).

1.7.2.4. Розпорядження (додаток 33 до Інструкції).

1.7.2.5. Розпорядження (додаток 34 до Інструкції).

1.7.3. Копії документів виконавчого провадження, передбачені пун­ктом 1.7.2, маркуються захисними знаками.

1.7.4. Документи та копії документів виконавчого провадження, передбачені пунктом 1.7.2 та складені (виконані) без використання бланків або захисних знаків, вважаються недійсними.

(Інструкцію доповнено пунктом 1.7 згідно з Наказом Мін'юсту від 04.122000 № 62/5)