3.3. Особливості складання висновку експерта – почеркознавця при вирішенні діагностичних задач

До процесуального оформлення судово-почеркознавчої експертизи при вирішенні діагностичних питань пред'являються загальні для висновку експерта вимоги. Перш за все це вимоги законності та обґрунтованості.

Висновок експерта-почеркознавця при вирішенні діагностичних задач має традиційну у судовому почеркознавстві структуру, форму й послідовність викладення результатів дослідження. У кожному з них виділяється три частини: вступна, дослідницька й висновки, які повністю відображають процес експертного дослідження.

Однак специфіка діагностичних задач, особливості дослідження почеркових об'єктів, які містять змінені властивості письма, передбачають деякі особливості складання тієї чи іншої структурної частини висновку.

Вступна частина висновку містить результати ознайомлення з матеріалами, що надійшли на дослідження: постановою про призначення експертизи, почерковим об'єктом, порівняльним матеріалом, які сприяють з'ясуванню цілі дослідження й умов, у яких ця ціль повинна бути реалізована.

Тут традиційно викладаються питання слідчого, суду у первісному формулюванні, яке міститься у постанові органа, що призначив експертизу. У випадках неточного або невірного формулювання питання експерт вправі, не змінюючи змісту завдання, змінити редакцію питання.

При вирішенні діагностичної задачі суттєве значення мають відомості про передбачуваного виконавця в умовах, у яких міг бути виконаний почерковий об'єкт. Ці відомості, які виступають у ролі окремих компонентів діагностичної задачі і допоміжних засобів її вирішення, викладаються у вступній частині висновку після описання порівняльного матеріалу або в кінці у вигляді окремої примітки. При цьому вказується їхнє джерело (постанова про призначення експертизи, протоколи огляду місця події, допитів, медичні документи - довідки, висновки лікарів тощо). При їхній відсутності експерт реалізує своє право на отримання додаткових відомостей.

Дослідницька частина висновку максимально повно відображує хід і результати вирішення задачі. Тут традиційно описується: огляд документа, результати роздільного та порівняльного досліджень, оцінка результатів порівняння, вказуються застосовані методи й використані технічні засоби.

Описування результатів огляду почеркового об'єкту починається із його найменування й реквізитів. Анонімні або передсмертні листи, які , як правило, не мають реквізитів, уточнюються за допомогою початкових та заключних фраз (слів). Обов'язково фіксується матеріал письма, пишуче приладдя. В разі необхідності коментується зміст документу. Останнє обумовлено тим, що зміст документу може вказувати на конкретну причину, яка викликала незвичайність письма, яка була оцінена у сукупності з іншими даними.

Описування ознак письма відображується у висновку у тій же послідовності, яка передбачена методикою дослідження змінених властивостей письма та у відповідності з розробленою класифікацією останніх.

Перш за все фіксується ступінь виробленості писемно-рухової навички у досліджуваному почерку або вказуються причини неможливості її визначення.

Потім відмічаються характеристики координації рухів першої групи, темпу, натиску, переважної форми з'єднувальних рухів, координації рухів другої групи, фіксується наявність (відсутність) порушень просторової орієнтації письма й особливостей його змістовної організації. При аналізі діагностичних ознак відмічається також ступінь їхньої виразності й локалізація у досліджуваному документі.

Наприклад, якщо за результатами дослідження експерт встановив незвичний емоційний стан, який вплинув на зміни в почерку, у висновку це може бути описано таким чином:

«Досліджувані рукописні тексти виконані високовиробленими рухами простої будови, темп виконання коливається від середнього до швидкого.

Координація рухів 1 групи декілька знижена, що проявилося в неточності рухів при виконанні початкових і заключних штрихів, дрібної звивистості в деяких штрихах, а також кутастості ряду дугових і овальних елементів. Натиск від сильного до середнього з нестійкою диференціацією.

Просторова орієнтація рухів відрізняється нестійкими розмірами інтервалів між словами і між рядками. Напрямок лінії письма в рядках – горизонтальний і такий, що піднімається, форма лінії письма в рядку – звивиста.

В текстах є виправлення і домальовки письмових знаків, закреслення окремих букв і слів.

Порушення змістовної організації письмя, які б утруднювали читаність букв, слів у текстах відстутні.

Переходу до описування результатів порівняльного дослідження передує попередня оцінка виявлених діагностичних ознак, яка знаходить своє відображення у окремому синтезі. У ньому експерт констатує перш за все факт наявності незвичайності письма, ймовірно визначає її причини. При цьому версія про причини незвичайності відображуються у тому випадку, якщо їх підтверджує заключний висновок.

Наприклад «Наявність у досліджуваних текстах діагностичних ознак (незначного порушення координації рухів першої групи, нестійкість параметрів координації рухів другої групи і просторової орієнтації письма, виправлень, домальовок, закреслень письмових знаків), у найбільшому ступені таких, що проявилися в явках з повиною, свідчать про деяку незвичність письма в момент виконання текстів».

Після описування результатів роздільного дослідження детально описуються результати порівняльного дослідження.

При позитивному висновку про тотожність виконавця порівнюваних почерків експерт починає описування зі збігів, при негативному – з розбіжностей.

Якщо при порівнянні встановлені збіги ознак, характеристика їхня в стадії порівняльного дослідження не наводиться з метою усунення повторювань. У таких випадках експерт констатує факт збігів відмічених раніше ознак письма.

При виявленні розбіжностей ознак, у тому числі діагностичних, експерт вказує на особливості цих розбіжностей.

Наприклад, «При дослідженні між собою почерків, якими виконані досліджувані рукописні тексти, були встановлені співпадіння загальних (за виключенням ступеню координації рухів, яка в явках з повиною декілька вища аніж у листах) і суттєвих окремих ознак, які утворюють в кожному випадку порівнільного дослідження індивідуальну сукупність і тому достатні для висновку про те, що всі ці тексти виконані однією особою.

При порівнянні досліджуваного почерку з почерком А. були встановлені співпадіння перерахованих вище загальних ознак (у тому числі характеру і локалізації ознак порушення координації рухів, просторової орієнтації), а також таких окремих ознак почерку (перераховуються окремі ознаки).

Наведені співпадаючі ознаки стійкі, суттєві, сукупність їх індивідуальна, і тому вони достатні для висновку про те, що досліджувані рукописні тексти виконані А.

Після викладення результатів порівняльного дослідження, експерт викладає у висновку оціночні судження, які пов'язані з аналізом виявлених збігів або розбіжностей, визначенням їхньої значимості і достатності для вирішення питань, які перед ним стоять.

Перш за все фіксуються результати ідентифікаційної оцінки, яка виступає у якості окремого синтезу, якщо питання про тотожність не було поставлено.

Потім відображується оцінка діагностичних ознак. При наявності діагностичних ознак у досліджуваному документі й зразках, збігу їхнього ступеня виразності й позитивному вирішенні питання про тотожність виконавця, експерт констатує факт постійної незвичайності письма у конкретної особи. Якщо ж діагностичні ознаки мають місце лише у досліджуваному документі або тільки у зразках, розрізняються ступенем своєї виразності – у всіх випадках при позитивному вирішенні питання про тотожність виконавця, експерт констатує наявність тимчасової незвичайності письма й причини, які її викликали.

Наприклад, «Наявність діагностичного комплексу ознак у досліджуваних текстах і в зразках почерку А. вказує на відносно постійний (звичний) характер незвичності письма А., яка може бути обумовлена особливостями психофізіологічної організації його письмово-рухової навички, наявністю у нього хронічного захворювання, яке впливає на його письмово-рухові функції, тобто прояв діагностичних ознак у рукописах А. є нормою його письмово-рухової навички.

Що ж стосується ступеню прояву цих ознак у явках з повиною (декілька вище, аніж у зразках почерку А.), то на позитивний висновок експерта про тотожність даний факт не впливає і пояснюється впливом на процес письма А. в момент написання ним явок з повиною внутрішніх «збиваючих» факторів, до яких, судячи з характеру виявленого симптомокомплексу ознак, може відноситися незвичний психофізіологічний стан виконавця, зокрема, - стан природного емоційного збудження, хвилювання, характерного для особи при виконанні такого роду документів.»

В разі, якщо експерт дійшов висновку, що збиваючим фактором є наявність алкогольного сп'яніння, дослідницька частина висновку може бути описана так: «Досліджувані рукописні записи, які починаються і закінчуються словами:………. виконані високовиробленими рухами, темп виконання – швидкий на титульному листі, від середнього до швидколго – на внутрішніх сторонах обкладинки.

Координація рухів першої групи порушена, що проявилося у неточності дрібних рухів при виконанні початкових штрихів букв ……, заключних штрихів букв ….., незначній звивистості штрихів букв, які виконані згинальними рухами, кутастості овальних і дугових елементів, натиск диференційований – від сильного до слабкого.

Координація рухів другої групи також порушена, про що свідчить не дотримання параметрів великих рухів: положення поздовжних осей букв (нерівномірне правопохиле), розміру (від середнього до великого), розгону і розстановки (від середніх до великих) зв'язності (у записах на внутрішній обкладинці – мала, на титульному листі – від середньої до великої), розміщення букв по вертикалі й горизонталі.

Спостерігається порушення просторової орієнтації рухів, що знайшло своє відображення в наявності звивистої форми і напрямку лінії письма, який нерівномірно піднімається.

Мають місце порушення ознак змістовної організації письма: читаність букв і слів у записах утруднена, що проявилося у наявності буквосполучень, які не утворюють слів, зайвих елементах у буквах……., описках, у втраті елементів у буквах……, у виконанні букв в окремих словах у вигляді безбуквених штрихів різної конфігурації.

Наявність у досліджуваному тексті перерахованих діагностичних ознак свідчить про факт незвичності письма у момент виконання досліджуваних записів.

При порівнянні цих записів між собою встановлені суттєві збіги загальних і окремих ознак, достатніх у своїй сукупності для висновку щодо виконання цих записів однією особою.

При порівнянні почерку, яким виконані ці записи, зі зразками почерку П. встановлені збіги ………..

Поряд з наведеними співпадіннями встановлені розбіжності координації рухів першої групи (у зразках дещо вища),натиску (у зразках – менш диференційований), розміру (у заразках – менший), координації рухів другої групи, просторвої орієнтації и письмово-речових навичок (у зразках відмічені порушення відсутні).

Наведені співпадаючі ознаки суттєві, сукупність їх індивідуальна, а тому вони достатні для висновку про те, що ці записи виконані П.

Що ж стосується ознак, що розрізняються, то вони в даному випадку не є суттєвими, на позитивний висновок експерта не впливають, оскільки пояснюються дією на процес письма «збивючих» факторів у момент виконання цих записів.

Оцінюючи діагностичні ознаки, які проявилися у досліджуваних записах, слід констатувати, що ці ознаки утворюють діагностичний комплекс, який свідчить про вплив на процес письма незвичайного психофізіологічного стану П., обумовленого підсиленням збуджувальних процесів, найбільш ймовірною причиною яких явилося алкогольне сп'яніння».

Підсумкому частину висновку експерта складають висновки, в яких у короткій, лаконічній формі формулюються відповіді на поставлені питання. В своїй основі висновки відтворюють результати дослідження, викладені у дослідницькій частині. Якщо при вирішенні діагностичної задачі вирішується ідентифікаційна підзадача, висновки експерта повинні містити не тільки результат діагностичного, але й ідентифікаційного дослідження.

Висновок експерта при вирішенні діагностичної задачі, незалежно від характеру висновків (ступеню їхньої визначеності) обов'язково повинний супроводжуватися фотознімками. Останні не тільки забезпечують наочність, підвищують переконливість висновків, але й полегшують перевірку достовірності оціночних суджень експерта.