2.3 Встановлення впливу на процес виконання почеркового об’єкту штучних «збиваючих» факторів.

До штучних «збиваючих» факторів, які впливають на процес письма відноситься навмисна зміна свого почерку скорописним способом (у межах скорописних форм букв, письмо незвичною лівою рукою, наслідування друкованому почерку).

Найчастіше в експертній практиці зустрічаються діагностичні дослідження з вирішення питання про встановлення факту виконання рукопису навмисно зміненим почерком у межах скорописних форм букв.(мал.7)

Мал.7. Виконання рукопису навмисно зміненим почерком.

При дослідженні рукописів, виконаних із навмисною зміною почерку, є особливості, які пов′язані головним чином із вивченням і оцінкою ознак. Це визначає необхідність вирішення ряду додаткових питань, яких немає при дослідженні звичайного незміненого почерку, а саме: встановлення видів зміни почерку, визначення ступеня зміни й збереження в стійкому стані ознак почерку, вивчення впливу зміни одних ознак на зміну інших.

Як показує експертна практика, основними видами зміни почерку у межах скорописних форм є зміна однієї з таких ознак: 1) напрямок згинальних рухів при виконанні основних елементів букв відносно лінії письма (нахил); 2) виробленість почерку; 3) загальна будова почерку (зокрема наслідування шкільним прописам); 4) протяжність рухів по вертикалі; 5) протяжність рухів по горизонталі; 6) ступінь зв′язності рухів; 7) деякі окремі ознаки.

Найбільш розповсюдженим видом зміни почерку є його викривлення шляхом зміни напрямку згинальних рухів при виконанні основних елементів букв.

Зміна нахилу є найбільш легким для особи, що пише, способом викривлення свого почерку, оскільки вказана ознака не відноситься до числа стійких.

У зв′язку з цим зміна нахилу почерку спостерігається в основному на протязі всього рукопису. Тільки в окремих словах і навіть частинах слів, головним чином у кінцевих буквах може проявитися нахил, властивий незміненому почерку виконавця.

У більшості випадків нахил міняється з правопохилого на вертикальний; досить часто – з правопохилого на лівопохилий, рідше – з вертикального на лівопохилий й з лівопохилого на правопохилий або вертикальний.

У результаті зміни нахилу незалежно від бажання особи, що пише, відбуваються деякі зміні й взаємопов′язаних із нахилом інших як загальних, так і ряду окремих ознак почерку.

При цьому протяжність по вертикалі, як правило, збільшується, зв′язність і темп рухів знижуються, протяжність по горизонталі зменшується.

Вказані зміни загальних ознак почерку звичайно мають місце незалежно від виду зміни напрямку рухів.

На навмисну зміну викривлення почерку шляхом зміни напрямку рухів при виконанні основних штрихів (нахилу) вказують ступінчата форма лінії письма у рядку ( при переході з правопохилого на лівопохилий), нестійкий напрямок рухів у основних елементах на протязі всього тексту або в окремих словах і буквах поряд із збереженням ознак, які властиві звичайному почерку виконавця тексту.

Навмисна зміна виробленості почерку завжди виражається в її зниженні, тому що підвищити ступінь виробленості за невеликий проміжок часу без тривалого тренування неможливо.

Про навмисне викривлення у даному випадку свідчить зовнішній вид почерку, який нагадує маловироблений. Звичайно такий почерк характеризується уповільненими рухами, порушенням виду з′єднання, появою звивистих штрихів. Поряд із цим у окремих частинах тексту зберігається висока та середня виробленість, швидкий темп, звичні ступінь зв′язності і протяжність рухів по вертикалі й горизонталі.

Разом з виробленістю у ряді випадків виконавець змінює й ознаки писемної мови. Це частіше за все проявляється у викладені тексту спрощеними, іноді неправильно побудованими реченнями або ж у навмисному допущенні граматичних помилок.

Зміна загальної будови почерку виражається одночасно у зміні ряду його ознак: темпу письма, напрямку рухів при виконанні основних елементів, протяжності рухів по вертикалі й горизонталі, ступені зв′язності рухів, а також виробленості почерку. При цьому округлий почерк змінюється на кутовий (або навпаки), темп письма знижується, напрямок рухів при виконанні основних елементів частіше за все стає нестійким, ступінь виробленості частково знижується.

Зміни протяжності рухів по вертикалі і горизонталі, ступеню зв′язності можливі в двох варіантах: протяжність рухів по горизонталі частіше зменшується, рідше – збільшується; зв'язність – частіше знижується, рідше – підвищується; протяжність рухів по вертикалі частіше збільшується, рідше – зменшується.

Поряд із цим будова почерку викривляється за рахунок значних змін окремих ознак: суттєво міняється будова букв, деякі букви виконуються з наслідуванням друкованому шрифту; нерідко спостерігаються вигадливі початки й закінчення букв.

На викривлення загальної будови почерку вказують: уповільненість темпу, зниження ступеня виробленості, що виявляється у наявності деформованих букв, нестійкості напрямку рухів при виконання основних елементів, ступені зв′язності рухів, нерівномірності протяжності рухів по вертикалі й горизонталі.

Одним із видів зміни загальної будови почерку є виконання тексту з наслідуванням шкільними прописам. У практиці проведення експертиз такі випадки одиничні, що свідчить про те, що повернення до письма за шкільними прописами є утрудненим.

Цей вид викривлення полягає у тому, що особа хоче відтворити, частіше за все по пам′яті, форми букв у відповідності зі шкільними прописами. Такий почерк характеризується уповільненим темпом, збільшеною протяжністю рухів по вертикалі, заміною злитого виду з′єднання таким, що примикає, збільшенням протяжності рухів по горизонталі. Характерним є посилений, диференційований натиск пера у штрихах.

Слід мати на увазі, що в судовій і слідчій практиці бувають випадки не тільки викривлення почерку шляхом зміни будови, але й маскування його шляхом переходу на інший (звичний) варіант почерку, яким володіє певна особа.

Викривлення почерку за рахунок зміни протяжності рухів по вертикалі може виражатися у її збільшенні або зменшенні. Цей вид навмисної зміни почерку частіше за все зустрічається у “чистому вигляді” ( почерк змінюється за рахунок зміни тільки протяжності рухів по вертикалі і значно рідше – коли одночасно змінюються й інші загальні ознаки). При викривленні почерку шляхом збільшення протяжності рухів по вертикалі іноді спостерігається зменшення ступеня зв′язності й збільшення протяжності рухів по горизонталі.

При зменшенні протяжності рухів по вертикалі іноді спостерігається зменшення зв′язності й протяжності рухів по горизонталі.

Викривлення почерку шляхом зміни протяжності рухів по горизонталі виражається у збільшенні або зменшенні співвідношення відстаней між буквами й словами; при цьому протяжність звичайно збільшується й рідше зменшується.

Збільшення протяжності рухів по горизонталі частіше супроводжується зміною ступеня зв′язності й протяжності рухів по вертикалі й рідше – напрямку рухів при виконанні основних елементів. При цьому зв′язність почерку й протяжність рухів по вертикалі, як правило, збільшуються.

При зменшенні протяжності рухів по горизонталі іноді змінюється темп письма (уповільнюється), напрямок рухів при виконанні основних елементів, ступінь зв′язності, протяжність рухів по вертикалі.

Викривлення почерку за рахунок зміни ступеня зв′язності рухів частіше виражається в її зменшенні. Супутніми є зміни протяжності рухів по вертикалі й горизонталі ( у бік їх збільшення).

Про викривлення почерку за рахунок зміни зв′язності свідчить те, що при загальній низькій зв′язності окремі букви або їх сполучення виконуються з високим ступенем зв′язності.

Викривлення почерку шляхом зміни окремих ознак полягає частіше за все у викривленні загальної будови окремих букв. На це вказує наявність у тексті нових форм букв (частіше вигадливих) порядіз стійким збереженням звичайних варіантів окремих букв.

Слід мати на увазі, що при так званому компетентній зміні почерку (тобто усвідомленому й вмілому викривленні свого звичайного почерку з метою перешкодити ідентифікації) спосіб зміни ознак може залишатися постійним для кожної особи в межах певного рукопису. Іноді протягом довгого часу спосіб зміни ознак почерку однаковий у різних рукописах. У той же час виконавцям все ж таки не вдається зберегти звичний темп письма і координацію рухів. У текстах спостерігаються ознаки штучного виконання, що дозволяє встановити навмисне викривлення почерку.

Аналіз стійкості ознак почерку та їхньої мінливості під дією “збиваючих” факторів, які дозволяють діагностувати умови виконання рукопису й незвичайний психофізіологічний стан виконавця, показує, що вони у своїй більшості однотипні. Тому висновок про встановлення цих фактів може бути зроблений лише в ймовірній формі й лише після позитивного вирішення питання про виконавця.

Допомогу в конкретизації того чи іншого “збиваючого” фактору надають матеріали справи, з яких можна вияснити факти, які необхідні експерту для вирішення ідентифікаційних задач.

Так, щоб вирішити діагностичну задачу, кінцевою метою якої є розпізнавання конкретних “збиваючих” факторів або їхньої певної групи, експерт перш за все повинен встановити факт незвичайності письма у досліджуваному об'єкті, потім розпізнати чи є ця незвичайність для даного виконавця звичною (постійною) або тимчасовою і визначити різновидність “збиваючих” факторів. У рамках встановленого виду “збиваючих” факторів (природних або штучних) експерт може довести вирішення діагностичної задачі до встановлення конкретної причини.

Враховуючи, що незвичність письма перш за все слід розглядати як невідповідність тих чи інших властивостей (ознак) письма заздалегідь відомим (загальноприйнятим) нормам цих властивостей для певної групи почерків, а також як невідповідність нормі властивостей письма конкретної особи, першою під задачею виступає розпізнавання незвичайності письмового процесу в досліджуваному документі.

Ця під задача вирішується за допомогою аналізу досліджуваного документа, який спрямований на виявлення ознак письма, що не відповідають загальноприйнятим нормам почерку певного ступеня виробленості.

Установивши факт незвичайності письма в досліджуваному документі, експерт переходить до вирішення другої, важливої в діагностиці під задачи – розпізнавання характеру цієї незвичайності письма ( тимчасова або постійна) в почерку конкретної особи. Для вирішення цієї під задачи вже недостатньо заздалегідь відомих орієнтирів у характеристиці письмово-рухової навички, тому що та чи інша невідповідність ознак почерку може виявитися як постійною, так і тимчасовою у конкретному почерку. Тому для вирішення другої підзадачі експерт вже повинний мати відомості про властивості письма конкретної особи, зіставити невідповідності ознак письма у досліджуваному почерковому об'єкті з ознаками письма конкретної особи.