3.2.Стадії прийняття закону

1. Законодавча ініціатива, суть якої полягає у внесенні до Верховної Ради пропозиції про необхідність прийняття того чи іншого закону;

2. Розробка проектів законів;

3. Розгляд законопроектів у комісіях Верховної Ради України;

4. Розгляд законопроектів на сесії Верховної Ради у першому, другому та третьому читаннях;

5. Прийняття закону;

6. Опублікування закону;

Робота над новим законом розпочинається із законодавчої ініціативи-пропозиції його прийняти або внести зміни до діючого закону, що виходить від осіб чи установ, яким надано таке право. Право законодавчої ініціативи відповідно до Конституції України мають Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України. Це означає, що саме вони можуть офіційно запропонувати проект закону для розгляду Верховною Радою України. Така пропозиція обов'язково має бути розглянута Верховною Радою.

Запропонований законопроект, як правило, направляють на наукову експертизу — юридичну, фінансово-економічну та ін. Іноді проводять наукові конференції, на яких обговорюють проекти майбутніх законів. Найважливіші законопроекти виносять на всенародне обговорення. Так, зокрема, обговорювалися проекти Закону України «Про вибори народних депутатів», Конституції України тощо.

Запропонований закон спочатку розглядають у відповідному комітеті Верховної Ради України. Народні депутати, добре обізнані з тією сферою суспільного життя, якої стосується закон, обговорюють його. У разі згоди з основними положеннями закон виносять на перше читання на пленарному засіданні Верховної Ради України. Під час першого читання народні депутати обговорюють законопроект у цілому, визначаючи доцільність його прийняття. Якщо принципово положення закону депутати вважають правильними, він повинен бути прийнятий шляхом голосування більшістю від конституційного складу народних депутатів.

Після цього законопроект повертається до комітету, а кожен депутат має право подати свої пропозиції щодо внесення до нього змін, доповнень, уточнень тощо. Усі пропозиції обговорюються членами комітету, а потім і всіма депутатами на пленарному засіданні. Це друге читання. Під час другого читання на пленарному засіданні закон обговорюється постатейно, тобто депутати визначаються щодо запропонованих змін і доповнень до кожної статті законопроекту. Поправки обговорюються, а потім депутати голосують за кожну поправку та статтю в цілому. Завершивши постатейне обговорення та голосування, закон виносять на голосування в цілому. Конституційний склад Верховної Ради України — 450 депутатів, отже, для прийняття закону потрібно, щоб його підтримали не менше 226 парламентарів.

Після прийняття закону його має підписати Президент України. Якщо він не згоден із законом, Верховна Рада України повторно розглядає його і може або погодитися з пропозиціями глави держави, або ж спробувати подолати так зване «вето» президента — для цього потрібно 300 голосів народних депутатів.

Після підписання закону Президентом України текст нового нормативного акта публікують у пресі, й він набирає чинності. Кожний закон лише тоді виконуватиме свою функцію, діятиме, коли про нього знатимуть ті, кого він стосується. Тому законотворчий процес передбачає обов'язкове оприлюднення нормативних актів загального характеру, насамперед законів.

Найважливіші норми закріплюються в законах і підзаконних нормативно-правових актах. Усі нормативно-правові акти становлять певну систему, їх співвідношення визначається юридичною силою кожного правового акта. Закони приймаються відповідно до особливої процедури — законодавчого процесу, який визначено Конституцією України. У прийнятті законів беруть участь Верховна Рада України та Президент України. Будь-який нормативний акт набуває чинності після його офіційного обнародування.

Висновки до III розділу:Отже,серед нормативно-правових актів провідне місце посідають закони.

Закон-це нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

Таким чином у 3 розділі мені вдалось розкрити роль закону в системі нормативно-правових актів. Дані ознаки закону чітко виділяють його у системі інших правових актів, додаючи йому право верховенства. Змінити або скасувати закон вправі тільки той орган, який його прийняв, причому в чітко встановленому порядку. Основним законом держави є Конституція України. Згідно зі ст. 85 Конституції України закони приймає Верховна Рада України. Закон відповідає вимогам права,втілює справедливість.

Закон посідає провідне місце на всіх етапах розвитку держави,регулюючи найважливішу суспільні відносини. Він є необхідним інструментом для здійснення завдань,що стоять перед державою. Закон постає відносно самостійним засобом правового виховання населення,але потрібно пам’ятати,що закон формується людьми свідомо й цілеспрямовано і його зміст залежить від них.

Основу прийняття законів складає законодавчий процес - це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій-самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій. На всіх стадіях законодавчої діяльності необхідним є вивчення і використання громадської думки, врахування рівня правосвідомості громадян.

Висновки: Отже, виходячи з курсу теорії держави та права, як навчальної дисципліни,головним юридичним джерелом і формою права є нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Нормативно-правовий акт забезпечує діяльність держави,державних органів,підприємств та установ. В ньому виражається більшість правових норм,які регулюють важливі суспільні відносини в державі.

Своїми ознаками він чітко підкреслює здатність виконання всіх відносин в суспільстві,адже в ньому містяться норми права. Найголовнішою відмінністю нормативно-правового акта від інших актів є те,що він розрахований на неодноразове застосування. І у нашій правовій системі нормативно-правовий акт є основним джерелом права. Усі закони мають вищу юридичну силу, яка полягає у тому, що ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх.

Також в роботі було розкрито відмінність нормативно-правового акту від індивідуально-юридичного,дані відмінності можемо спостерігати в ознаках актів та в розділі другому. Основною і найбільшою відмінністю постає те,що індивідуальні акти породжують права і обов’язки тим суб’єктам котрим вони адресовані,а нормативно правові всім учасникам правовідносин.

Поняття нормативно-правовий акт як - джерело права охоплює усе велике різноманіття правових норм, що регулюють різноманітні і незліченні - соціальні зв'язки в суспільстві. Теоретикам права довелося чимало потрудитися, щоб класифікувати нормативно-правові акти, знайти чіткі критерії цієї класифікації, зробити її зручної для наукового і, головне, практичного вживання.

Список використаних джерел і літератури:

1. Бабкіна О.В.,Волинка К.Г. Теорія держави і права у схемах К.2004-144с.

2. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Ю.А. Ведєрніков, В. С. Грегул. — 4те вид., доп. і переробл. — К.: Центр навча­льної літератури, 2005. — 224 с.

3. Гіда Є.О, Білозьоров Є.В, Завальний А.М.Теоріядержави та права:підручник О.С.Ліпкан 2011.572с.

4. Загальна теорія державиі права. Академічний курс: В 3 т. Т.2 / отв. ред. проф. М.М. Марченко. - Ізд.2-е. перераб. і доп. - М.: Зерцало-М, 2002. - 528 с.

5. Зайчука О.В, Оніщенко Н,М.Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред.– К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.

6. Закон України «Про нормативно правові акти» від 20 травня 2011 року.

7. Закон: створення та тлумачення / під ред.А.С. Піголкіна. - М.: Спартак, 1998. - 283 с.

8. Кельмах М.С,Мурашин О.Г.,Хома Н.М. Загальна теорія держави і права:Підручник.-Львів: «Новий Світ-2000»,2003.-584с.

9. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. - К.: Атика, 2005. - 592 с.

10. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти):Навч.посіб.// К.:Атіка,2005.-288с

11. Марченко М. Н., Теорія державиі права: Підручник. - 2-е вид., Перераб. і доп. / М. М. Марченко - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004,-165с.

12. Мурашин О.Г.,Кельман М.С.,Фотхутдінова О.В. Загальна теорія права. Підручник.-Київ : КУТЕП,20004.-337с.

13. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.-К.: Атіка.— 2001.- 176 с

14. Скакун О.Ф Загальна теорія держави і права. Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.

15. Суботін В.М Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 327 с.

16. Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Сухонос В. В. -Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. — 536 с.

17. Тимченко С.М, Калюжний Р.А,Легуша С,М. Вид. Паливода А.В Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. /., 2007. - 296 с.

18. Федотов А.В, Вєдєнєєв Ю.О. Конспектлекцій зтеорії держави і права: Навчальний посібник.Теоріяправа. Ч. 1 / - М.: Изд-во ІНЕП, 2002,-125с.

19. Цвіка М.В, доц. Ткаченка Ф.Д, проф. Петришина О.В. Загальна теорія держави і права // Харків «Право» 2002.-432с.

20. Цвіка М.В,. Петришина О.В. Загальна теорія держави і права.М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х.: Право, 2010. – 536 с.

21. Черданцев, А.Ф. Теорія держави і права: підручник для вузів. - М.: Юрайт-М, 2001. - 432 с.

1Ч.3 ст.57 Конституції України,ст..4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997р..№503/97

1Ст.5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997р.,№503/97