3.1 Поняття та особливості закону.

Закон - це нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади,який регулює найважливіші питання суспільного життя,установлює права та обов’язки громадян,має вищу юридичну силу і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

Основним законом є Конституція держави, яка має найвищу юридичну силу і втілює принцип верховенства права. Термін «конституція» латинського походження (constitutio) і означає «засновую», «установлюю». Розуміння конституції як основного закону суспільства формується, починаючи з XVIII століття. Першими такими конституціями були американська (1787 р.), французька (1751 р.).

Теорія закону сформулювала такі основні його ознаки,які відрізняються від інших видів нормативно-правових актів.

1. Закон являє собою різновид нормативно-правових актів.

2. Закон приймається лише законодавчим органом представницького характеру, або населенням держави в порядку референдуму.

В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);

3. Закон приймається в особливому процедурному порядку

4) Порядок його підготовки й видання визначаються Конституцією та Регламентом Верховної Ради України. Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом;

5) Володіє вищою юридичною силою, відповідно всі підзаконні акти повинні відповідати йому і ні в чому не суперечити. Це знаходить свій вираз у тому, що акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;

6) Регулює найбільш важливі, ключові, суспільні відносини: основи суспільного і державного ладу, права, свободи і обов'язки громадян, форма держави, повноваження органів державної влади тощо. Зокрема, як передбачено ст. 92 Конституції України: Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадян ” і т. д.

7) Закон у системі законодавства ставиться до числа найбільш стабільних нормативно-правових актів.

8) Закон має загальний характер. Він не враховує особливостей життєвих випадків у регульованій ним сфері суспільних відносин.

9) Закон є стабільним нормативним актом. У разі необхідності він доповнюється,змінюється чи відміняється чітко визначеним колом суб’єктів та у певному порядку.

10) Закон має відповідну структуру,тобто організацію змісту,доцільне розміщення нормативних приписів та правові атрибути.

Елементами структури закону є:

1. Найменування органу,що прийняв акт;

2. Назва закону;

3. Преамбула;

4. Правові приписи закону та наслідки їх невиконання;

5. Відміна законом інших нормативно-правових приписів;

6. Підпис відповідної посадової особи.

Класифікація законів за різними критеріями:

1. За юридичною силою:

• конституційні закони,що закріплюють засади суспільного і державного ладу та є юридичною базою поточного законодавства.

• звичайні закони — нормативні акти, які приймаються на основі і на виконання Конституції і визначають основи правового регулю­вання суспільних відносин у певній сфері (наприклад, Закон «Про професійно-технічну освіту»).

• надзвичайні закони— нормативні акти тимчасового характе­ру, які приймаються за надзвичайних обставин і можуть призу­пиняти дію чинних у відповідній сфері законів (наприклад, для забезпечення безпеки громадян у разі катастроф, епідемії; захис­ту конституційного ладу при спробі захоплення державної влади шляхом насильства тощо);

• кодифіковані закони - нормативні акти, затверджені закона­ми, в яких узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин. Кодифіковані зако­ни приймаються у формі кодексів та Основ законодавства (наприклад, Митний Кодекс України, Основи законодавства Укра­їни про загальнообов'язкове державне соціальне страхування);

органічні закони-закон, на необхідність існування яких прямо вказує Конституція.

• допоміжні закони - нормативні акти, які затверджують, змінюють, зупиняють, скасовують, денонсують інші нормативні акти або мають допоміжне значення для їх застосування.

2. За суб’єктами законотворчості-акти прийняті:в результаті референдуму,вищим законодавчим органом держави.

3. За характером регулювання:

• органічні закони,тобто внутрішньо узгоджені,що відзначаються рівнем нормативних узагальнень і спрямовані на комплексне урегулювання суспільних відносин.

• Виключні закони,що приймаються за надзвичайних обставин поза планом законотворчих робіт.

4. За обсягом дії на суб’єктів:

• Загальні закони(поширюються на всіх суб’єктів незалежно від їх статусу);

• Соціальні закони(регламентують діяльність чітко окреслених груп суб’єктів)які мають особливий статус.

5. За строком дії:

• Постійні

• Тимчасові

• Надзвичайні