2.1 Характеристика структурних елементів нормативно-правових актів.

Структура нормативно-правового акта може включати такі елемен­ти:

1) вказівка самої форми акта, якою він наділяється;

2) назва органу державної влади, який видав (крім законів) нормативно-правовий акт;

3) реєстраційний номер;

4) найменування (заголовок) нормативно-правового акта;

5) преамбула (у разі необхідності);

6) частина, що по­становляє;

7) прикінцеві положення (у разі необхідності);

8) перехідні положення (у разі необхідності);

9) дата ухвалення нормативного акта;

10) підписи відповідних посадових осіб,

11) додатки (якщо вони є).

За українськими традиціями, з цієї загальної структури виділяють структурні елементи тексту нормативного акта і його реквізити.

• Преамбула - вступна частина, без статейне (таке, що не містить норм права) загальне введення, у якому дається обгрунтування закону, визначаються цілі, завдання й іноді формулюються вихідні світоглядні положення.

• Частини-найбільші підрозділи закону,містяться,як правило,у кодексах.Так, наприклад,Кримінальний кодекс,Цивільний кодекс поділяються на дві частини: Загальну і Особливу.

• Глави-є у великих за обсягом нормативно-правових актах (Кодекси,закони тощо).

• Розділи-об'єднують глави у великих за обсягом нормативно-правових актах. Можлива й інша ситуація,коли статті,пункти об'єднуються в розділи,а розділи у глави.

• Пункти,статті-містять вихідні одиниці нормативно-правового акта-нормативні розпорядження. Через нормативне розпорядження стаття співвідноситься з нормами права.

Статті можуть поділятися на частини,а пункти-на абзаци і підпункти. І статтю, і частини, із яких вона складається, прийнято позначати скорочено початковими буквами: статтю — «ст.», а частини (абзаци) статей — «ч.». Статті в законах нумеруються, нерідко нумеруються і частини (абзаци) статей, тоді вони, як правило, звуться пунктами.

• Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять: порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами;перелік нормативно-правових актів,що втрачають чинність;зміни,що вносяться до інших нормативно-правових актів.

• Перехідні положення - включаються до нормативно-правового акта у разі, коли:

1) акт виконуватиметься поетапно;

2) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов'язків;

3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб'єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу;

4) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов'язані з виконанням цього нормативно-правового акта.

Крім того, нормативно-правовий акт у разі необхідності може містити і додаток - який є його невід'ємною частиною та має таку саму юридичну силу, як і відповідний акт. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта.

У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися:

• зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв'язку з прийняттям (виданням) такого акта;

• строк виконання, перелік суб'єктів, об'єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта…

Необхідно зазначити,що є певні вимоги щодо позначення складових частин тексту нормативно-правового акта та його термінології. Зокрема:

• книги, розділи і глави нормативно-правового акта повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст;

• книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами;

• глави і статті нормативно-правового акта мають наскрізну нумерацію арабськими цифрами;

• частини статей у законах, а також пункти у підзаконних актах позначаються арабськими цифрами;

• пункти статей позначаються арабськими цифрами з дужками;

• підпункти пунктів починаються з абзацу та позначаються арабськими цифрами з дужками;

• абзаци починаються з абзацу без позначення цифрою;

• термінологія нормативно-правового акта не може відрізнятися від термінології чинних нормативно-правових актів вищої або однакової з ним юридичної сили, якщо це спеціально не обумовлено.

2.2.Характеристика індивідуальних юридичних актів

Індивідуальні акти управління-це акти державно владного характеру,прийняті компетентними органами у встановленій законодавством формі які стосуються конкретних осіб, їх прав і обов'язків.

Характерною рисою індивідуальних актів управління є їх очевидний правозастосовний характер. Головне в цих актах конкретність, тобто вирішення з їх допомогою індивідуальних справ та питань щодо конкретних осіб (особи), виникнення персоніфікованих адміністративних правовідносин, зумовлених цими актами. Різновидом індивідуальних актів є правоохоронні, юрисдикційні рішення.

Індивідуальні акти розв'язують конкретні питання управління й не містять у собі норм права. Тому їх прийнято називати актами застосування норм права. Видання індивідуальних актів спрямовано на їх одноразове застосування відносно конкретних випадків, ситуацій, обставин. За допомогою індивідуальних актів управління органи виконавчої влади здійснюють безперервне оперативне вирішення численних справ.

Кожен акт застосування права є актом - документом. У ньому є текст, що складається відповідно до вимог використання юридичної термінології, чітких юридичних конструкцій.

Індивідуальні акти класифікуються за різними підставами, відповідно до яких всі акти діляться на дві великі групи:

1. Акти, що виносяться в порядку юридичних спорів і охорони правопорядку, включаючи захист прав і свобод особи.

• Вердиктно-штрафні (акти про винуватість і покарання). Вони найбільш впливово виражають реакцію держави на ті або інші порушення чинного законодавства. Частіше усього застосовуються при винесенні юридичних рішень по кримінальним (вирок про призначення покарання у вигляді позбавлення волі), адміністративним справам (штраф, вилучення знарядь правопорушення), цивільно-правовому виробництву (відшкодування збитків тощо).

• Відновлюючі - відновлюють вихідне положення індивіда, і він повертає собі можливість користуватися певними благами. Необхідність у таких актах виникає у випадках, коли права і свободи порушені, створені перешкоди для їх здійснення, або особа необгрунтовано притягнутий до відповідальності. У якості подібних заходів можна привести виправдувальний вирок, постанову слідчого про повернення майна законному власнику до висновку суду по кримінальній справі, рішення вищестоящого начальника про скасування постанови нижчестоящого керівника по накладенню штрафу.

• Запобігаючі - широко використовуються в практиці правоохоронних органів, як допоміжні стосовно наступних актів, що відновлюють суб'єктивні права і свободи особи. Суть їх полягає в офіційно-владних перешкодах для зазіхань, і спрямовані вони на припинення адміністративних і кримінально-правових відносин. До цих актів можуть бути віднесені постанови слідчого про застосування запобіжних заходів - затримання, вилучення речей, предметів, підписка про невиїзд.

• Процедурно-охоронні - забезпечують кримінально-правовий захист порушених злочинами прав і свобод шляхом регламентації ходу і послідовності правоохоронної діяльності. Такими актами є, наприклад, постанови про порушення кримінальної справи, визнання особи цивільним позивачем, виробництво експертизи; протокол про адміністративне правопорушення; дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів тощо.

1. Акти, що приймаються в рамках оперативно - виконавчої діяльності державних органів.

• Регламентуючі акти - найбільш поширений вид офіційної документації, здатної підтверджувати наявність належних громадянину суб'єктивних прав, упорядкувати процедуру їхньої реалізації. Частіше усього вони виносяться при організації внутрішньо-службової діяльності органів внутрішніх справ, а також для регулювання зовнішньої сфери правовідносин із населенням.

• Акти дозволу - приймаються в процесі реалізації громадянами своїх прав. Варто мати на увазі, що дозвільний порядок використання прав відноситься не до всіх, а лише до деяких спеціальних прав, що потребують підвищеного соціального контролю для забезпечення громадської й особистої безпеки громадян. Ці акти є індивідуальними і містять юридичні рішення про дозвіл громадянину його права. Наприклад, право іноземця на в'їзд в Україну, право на відвідування закритих зон, право особистої власності на вогнепальну зброю тощо.

• Реєстраційні акти - засвідчують і враховують фактичні і юридичні явища, що супроводжують реалізації громадянами своїх суб'єктивних прав. Такі акти застосовуються при відсутності яких-небудь негативних обставин, що перешкоджають використанню громадянином своїх законних прав. Прикладом реєстраційних актів може служити реєстрація автомототранспорту.

• Директивні акти - призначені для коректування й уточнення шляхів і засобів реалізації особистих прав в окремих життєвих ситуаціях. З їх допомогою органи внутрішніх справ впливають на волю і свідомість людей, чим забезпечують безпечну реалізацію прав громадян і навколишніх людей, запобігають негативним факторам.

Ознаки індивідуальних юридичних актів

• Являють собою різновид правових норм;

• Має офіційне значення;

• Виконує роль юридичного факту(установлює,змінює,скасовує,підтверджує відповідні права й обов’язки суб’єктів права)

• Вони видаються компетентними органами чи посадовими особами. Як правило, це державні органиабо їх посадові особи. З цього випливає державно-владний характер актів застосування права. Проте державно-владні повноваження часто здійснюють недержавні організації, наприклад,органи та посадові особи місцевого самоврядування.

• Акти застосування права строго індивідуальні, тобто адресовані поіменно конкретним особам. Цим вони відрізняються від нормативних актів, які мають загальний характер.

• Такі акти спрямовані на реалізацію вимог юридичних норм, бо конкретизують загальні розпорядження норм правастосовно конкретних ситуацій та осіб, офіційно фіксують їх суб'єктивні права, обов'язки або ступінь юридичної відповідальності, тобто виконують функцію індивідуального регулювання.

• Реалізація актів застосування права забезпечується державним примусом.При цьому акт застосування права-це документ, який є безпосередньою підставою для застосування державних примусових заходів.

Нормативні та індивідуальні акти мають ряд спільних ознак:

• вони становлять собою акти, тобто в даному разі  формалізоване вираження волі уповноваженої особи;

• походять від публічної влади;

• мають юридичну силу (породжують правові наслідки, захищаються державним механізмом).

У той же час вони істотно відрізняються:

• якщо нормативно-правові акти містять державно-владні приписи загального характеру, то змістом актів застосування норма права є індивідуалізовані (конкретизовані як за суб'єктами, так і за їх правами та обов'язками) владні приписи.

• Індивідуальний акт не створює нового права, а лише прикладає існуюче право до конкретних суспільних відносин.

• Приймаються на основі нормативно-правового акта

• Містять у собі обов'язок підкоритися - виконати сформульоване у справі рішення

• Не мають зворотної сили в часі.

Види індивідуальних юридичних актів

1. За предметом правового регулювання;

• Конституційно правові

• Кримінально-правові

• Адміністративно-правові

• Цивільно-правові

2. За способом прийняття

• Колегіальні

• Одноособові

2. За юридичними наслідками;

• Правовстанавлюючі (про призначення директора,про присвоєння звання)

• Правоконстатуючі (свідоцтво про шлюб,свідоцтво про смерть)

• Правоприпиняючі (протест прокурора)

• Правозмінюючі (заміна арешту підслідного на підписку про невиїзд)

• Правоскасовуючі (винесення судом рішення про ліквідацію акта, про втрату ним юридичної сили)

2. За суб’єктами прийняття;

• Акти глави держави

• Органів правосуддя

• Органів прокуратури

• Рішення загальних судів

• Акти органів влади і виконавчо-розпорядницьких органів

• Акти державних органів і громадських організацій

5) За юридичним значенням;

• Основні-містять рішення по юридичній справі-наприклад:вирок,рішення суду)

• Допоміжні-містять приписання(розпорядження),що підготовлюють прийняття основних актів(акти нагляду і контролю)

6) За формою зовнішнього прояву;

• Акти документи

• Акти дії(словесні)

7) По характері дії в часі;

• Акти однократної дії(накладення штрафу…)

• Акти тривалої дії(призначення пенсії…)

8) По функціях в правовому регулюванні;

• Охоронні-встановлюють міру юридичної відповідальності відповідно до санкції охоронних норм (наприклад: квитанція про сплату штрафу).

• Регулятивні-офіційно підтверджують або визначають права та обов'язки сторін, викладені в диспозиції регулятивних норм (наприклад: свідоцтво про реєстрацію шлюбу)

9)За характером індивідуальних приписів (розпоряджень)

• Зобов`язаючі

• Заборонні

• Уповноважуючі

   Такі акти не тільки містять точно визначені й персоніфіковані юридичні приписи, а й завжди відіграють роль юридичних фактів, з якими пов'язуються виникнення, зміна та припинення конкретних адміністративно правових відносин. Говорячи про правозастосовний характер індивідуальних актів управління, не можна применшувати їх певне регулююче значення. Адже індивідуальні акти на основі та в межах приписів, що містяться в нормативних актах, регламентують ті чи інші управлінські відносини. Але на відміну від нормативних актів, які регулюють будь-які управлінські відносини, індивідуальні акти управління завжди регулюють конкретно визначені відносини.

Висновки до II розділу: Отже,в даному розділі,мені вдалось дослідити відмінність нормативно-правових актів від індивідуальних актів,та розкрити структурні елементи нормативно правового акту.

Підсумком даного розділу являються індивідуальні акти. Вони являють собою необхідний і найважливіший елемент правової системи держави. Кожний індивідуальний акт застосування правових норм має юридичну силу. Обов'язковою умовою перетворення індивідуального акту в життя є те, що він має виноситися компетентним органом і бути відповідним чином оформленим. Акт повинен містити всі необхідні реквізити - найменування документа, дату, місце упорядкування, орган, що підготував акт, суть прийнятого рішення, терміни, порядок , засоби його виконання, підписи посадових осіб і в необхідних випадках - печатка, що завіряє.

Таким чином, можна дати визначення індивідуального акту застосування правових норм. Акт застосування норм права - це формально-обов'язкове правило поведінки, яке має державно-владний індивідуальний характер і направлено на конкретизацію правового регулювання (зміну, припинення, встановлення або підтвердження юридичних прав і обов'язків) правовідносин персоніфікованих суб'єктів у конкретній життєвій ситуації.

Розділ III. Місце та роль закону в системі нормативно-правових актів.