4.Облік дебіторської заборгованості

У процесі господарської діяльності оплата за готову продукцію, товари здійснюється після їх відвантаження, а виконаних робіт і послуг після їх завершення і передачі клієнту (замовнику) . У такому разі виникає дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги.

Підприємство також може надавати позики працівникам, отримувати аванси, переплачувати (понад встановлені нарахування) кошти в бюджет та фонди. У цьому разі виникає дебіторська заборгованість за розрахунками.

Групування, інтерпретація та оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за П (С) БО 10 "Дебіторська заборгованість".

Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів на певну дату.

Дебітори — це фізичні та юридичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

За П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" вона визнається активом, якщо існує імовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума (п.5). Імовірність отримання економічних вигод по дебіторській заборгованості за відвантажені товари, роботи і послуги існує, якщо підприємство очікує своєчасної її оплати. Якщо у підприємства з'являються сумніви щодо своєчасної (у визначені терміни) її оплати, то така заборгованість вважається сумнівною.

Особливістю поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги є те, що вона визнається одночасно з визнанням доходу від їх реалізації. Тобто для їх визнання необхідно виконання таких умов:

• покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності;

• підприємство не здійснює надалі контроль та управління за реалізованою продукцією (товарами та іншими активами);

• сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операцій відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати за цією операцією можуть бути достовірно визначені.

Момент передачі ризиків та вигод визначається на основі договору поставки продукції (товарів), виконаних робіт чи послуг.

За основу при класифікації дебіторської заборгованості приймаються такі основні критерії:

• строк погашення та зв'язок з нормальним операційним циклом;

• об'єкти, у відношенні до яких виникла дебіторська заборгованість;

• своєчасність погашення.

За строками погашення дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У відношенні до об'єктів, де вона виникає, групування здійснюється за такими видами:

• заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається у балансі орендодавця;

• заборгованість, забезпечена векселями;

• за наданими позиками;

• дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

• дебіторська заборгованість за розрахунками;

• інша дебіторська заборгованість.

Залежно від своєчасності погашення вона поділяється на:

• дебіторську заборгованість, визначений угодою строк оплати якої не настав;

• дебіторська заборгованість не оплачена в строк. Така заборгованість, в свою чергу, поділяється на такі види: безнадійну та сумнівну.

Безнадійна дебіторська заборгованість — це заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржникам або за якою минув строк позовної давності.

Сумнівний борг — це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, робити і послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

На дату визнання за балансом дебіторська заборгованість оцінюється за первісною або теперішньою вартістю.