спостерігач, який перебуває на березі, фіксує початок і кінець світлового
	сигналу в різних точках простору  | 
	   | 
	фі2\ х1Фх2). Порівняємо інтервали  | 
	часу т' і х, для цього скористаємось перетвореннями Лоренца:  | 
	   | 
	   | 
	і[+{л>Іс2\х[  | 
	   | 
	(2 +(і>/с2}х'2  | 
	   | 
	1  | 
	у[і -Vі/С1  | 
	'  | 
	2  | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	(і'2-і{)  | 
	+  | 
	{уіс2){х2-хр  | 
	   | 
	і")  | 
	Ц  | 
	—  | 
	   | 
	   | 
	і—-——-1--  | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	VI-г>2 /с2  | 
	   | 
	Оскільки Х2 — Ху, то  | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	~ '  | 
	а б °  | 
	т =  | 
	т = 4 = т -  | 
	(22-1 і }  | 
	   | 
	V1 — V /С  | 
	   | 
	VI -Vі ІС1  | 
	   | 
З цієї формули видно, що тривалість того самого процесу різна в системах К і К'. У системі К тривалість процесу більша; отже, він відбувається повільніше, ніж у системі К'. Таким чином, для спостерігача годинник, що рухається, йде повільніше, ніж його власний годинник, що перебуває в спокої, - це явище називається сповільненням часу.
Час, який відлічують за годинником, що рухається разом з тілом, називають власним. Він найкоротший.
Дуже довго не було експериментальних фактів, які б доводили релятивістське сповільнення часу. Тільки в кінці 1930-х років це було експериментально підтверджено в дослідах із збудженням водневими атомами, а пізніше - в процесі вивчення космічних променів, де частинки рухаються з великими швидкостями і сповільнення часу для них досягає помітних значень. Ефект сповільнення було підтверджено в дослідах на визначення середньої тривалості життя мезонів. Мезони, виявлені в космічних променях, є зарядженими або нейтральними частинками, маса яких лежить між масою електрона і масою протона. Наприклад, ц -мезон, маса якого
майже в 200 раз більша від маси електрона, розпадається на електрон, нейтрино і антинейтрино. Цей розпад спостерігали на знімках, добутих у камері Вільсона; він також фіксувався за допомогою лічильників іонізуючого випромінювання. Лічильники вимірюють середній час життя \і -ме- зона, який перебуває в спокої. Для цього ц -мезони спиняють у спеціальному металевому блоці. За допомогою лічильників можна зареєструвати час влучання ц -мезона в блок і час виходу електрона, який виникає внаслідок розпаду. Досліди показують, що середній час життя \і -мезона, що перебуває в спокої, т0 «2,2-Ю-6 с. У верхніх шарах атмосфери ц -мезони рухаються з середньою швидкістю, близькою до швидкості світла, і до
 
 
свого розпаду проходять багато кілометрів; отже, середній час життя рухомих мезонів значно більший від середнього часу жиггя тих, що перебувають у спокої. Припустимо, що ц -мезон рухається із швидкістю світла, годі середньому часу життя т0 , що вимірюється в його власній системі відліку, відповідає шлях 50 ~ст0 =3-108 м/с-2-1СГ6 с«600 м. У будьякій іншій системі відліку цей час збільшується, і в експериментах з космічними променями йому відповідає середній шлях до розпаду порядку 5 км. Дані дослідів підтверджують, що мезони, які рухаються, живуть довше, ніж ті, що перебувають у спокої. Отже, чим швидше рухається мезон відносно Землі, тим більший час його життя за земним годинником.
Поняття про ефект Доплера
З акустики відомо, що
при відносному русі джерела і приймача звукових сигналів змінюється частота звукових коливань, що сприймаються.
Цей ефект, передбачений X. Доплером (1845) для акустичних хвиль, пояснюється з позицій класичної фізики. Ефект Доплера в оптичному діапазоні вперше спостерігав А. Фізо, який помітив зміщення спектральних ліній у випромінюванні небесних тіл. Ефект Доплера в оптичному діапазоні однозначно визначається релятивістським ефектом сповільнення годинників.
Внаслідок зміни реєстрованої частоти зміщуються спектральні лінії відносно їх нормального положення. Якщо джерело світла і приймач зближуються, то лінії зміщені до фіолетового кінця (фіолетове зміщення), якщо віддаляються - до червоного (червоне зміщення). Ефект Доплера дає можливість визначити швидкості наближення або віддалення різних небесних тіл. Доплерівське тлумачення червоного зміщення веде до уявлення про те, що тепер
метагалактика розширюється і окремі галактики віддаляються одна від одної.
§ 217. Релятивістський закон додавання швидкостей
У класичній механіці закон додавання швидкостей має вигляд [див. (22.5), (22.6)]
ц' = о. ± V,
де її і и' - відповідно швидкості тіла в інерціальних системах відліку К і відносна швидкість руху цих систем. Покажемо, що він не є прав-
 
 
Рис. 22.6
дивим при русі із швидкостями, близькими до швидкості світла. Нехай спостерігач, який перебуває на космічному кораблі, що рухається із швидкістю V відносно Землі, посилає світловий сигнал у напрямі свого руху (рис. 22.6). За класичним законом додавання швидкостей, швидкість світлового сигналу для спостерігача,
який перебуває на Землі, має дорівнювати с + V, що суперечить другому постулату Ейнштейна. Отже, новим уявленням про простір і час має відповідати і новий закон додавання швидкостей. Закон додавання швидкостей у релятивістській механіці є наслідком перетворень Лоренца.
Нехай швидкість у напрямлена вздовж осі Х(Х'). У системі К' вздовж осі X' рухається точка М із швидкістю іїх =(1x7сі/'. Щоб знайти швидкість их = Ах! & цієї точки в системі К, треба записати співвідношення, яке пов'язує их і их. З перетворень Лоренца маємо
	Ах-  | 
	бх' + уйґ  | 
	Ф' + ( У / С 2 ) < І Х '  | 
	У1І-(У/С)2  | 
	   | 
	   | 
	4\ + У2/С2  | 
	   | 
	дх  | 
	6х' 4- УАҐ  | 
	   | 
	&  | 
	йґ + (у/с2)йх'"  | 
Поділивши чисельник і знаменник правої частини цього співвідношення на йґ, дістанемо релятивістський закон додавання швидкостей:
	 | 
	(Ат !&') + У  | 
	_  | 
	(22.12)  | 
	 | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	 | 
	1 + [у/с2 ) • (дх/ді)  | 
	1 + \уи'х )/с2  | 
	 | 
	   | 
Повернемось до прикладу, розглянутого на початку параграфа (рис. 22.6). Згідно з (22 Л 2), швидкість світлового сигналу для спостерігача, що перебуває на Землі,
	 | 
	С + У  | 
	с(с + у)  | 
	(22.13)  | 
	 | 
	1 + {УС)!С2  | 
	С + У  | 
	 | 
	   | 
Цей результат відповідає принципу сталості швидкості світла:
при додаванні будь-яких швидкостей результат не перевищує швидкості світла у вакуумі, ш саме світло поширюється з однаковою швидкістю с з точки зору будь-якого спостерігача.
 
 
т-тд
Легко переконатися, що у випадку руху з малими швидкостями (их <с, V <с) формула (22Л2) перетворюється в класичний закон додавання швидкості.
§ 218. Поняття релятивістської динаміки - маса, імпульс
Із спеціальної теорії відносності випливають два важливих висновки. Ці висновки стосуються взаємозв'язку між масою й енергією та масою і швидкістю. До Ейнштейна інертну масу розглядали як величину сталу. Але в 1901 р. фізики-експериментатори встановили, що маса електронів, які швидко рухаються, зростає при збільшенні швидкості. Поки швидкість частинки, яка рухається, мала порівняно із швидкістю світла, маса практично не зростає. Тому в класичній механіці, де вивчають малі швидкості великих тіл, зростання маси не було помічене.
За теорією відносності,
маса того самого тіла мас різні значення залежно від швидкості його руху і від вибору системи відліку, в якій її вимірюють.
Залежність маси т тіла, яке рухається, від швидкості V руху виражається такою формулою:
	т •  | 
	тлл  | 
	(22.14)  | 
	   | 
	   | 
	і\-г>2  | 
	іс1  | 
де т0 - маса спокою, тобто маса тіла в системі відліку, відносно якої во- но перебуває в спокої.
При V < с релятивістська маса т прямує до ш0. Графік залежності маси від швидкості подано на рис. 22.7.
Як у класичній механіці, так і в релятивістській маса - міра
	 | 
	інертності.  | 
	   | 
	 | 
	У релятивістській динаміці інертність зростає  | 
	ШІ  | 
	 | 
	із зростанням швидкості, тобто, чим більша  | 
	 | 
	   | 
	 | 
	швидкість, тим важче збільшити її. Якщо V = с,  | 
	   | 
	 | 
	го маса прямує до нескінченності. Звідси випли-  | 
	   | 
	 | 
	ває, що жодне тіло, яке має ненульову масу спо-  | 
	   | 
	 | 
	кою (т0 Ф 0), не може рухатись із швидкістю,  | 
	   | 
 
яка дорівнює швидкості світла у вакуумі. Теорія відносності не заперечує існування частинок, які рухаються із швидкістю с. Такими частинками є
фотони, в яких маса спокою дорівнює нулю.
 
 
 
 
Увакуумі фотони завжди рухаються із швидкістю, що дорівнює швидкості світла.
Укласичній фізиці імпульс визначається р -ми,
де т - маса тіла; V - швидкість його руху. Але маса рухомого тіла залежить від швидкості [див. (20.14)],
	тому релятивістський  | 
	імпульс  | 
	   | 
	р = ту=—  | 
	0  | 
	ЇМ 4}  | 
	(22.15)  | 
	Рис. 22.8  | 
	VI  | 
	>2ІС2  | 
	   | 
Крива 1 на рис. 22.8 характеризує залежність імпульсу від швидкості світла. Як випливає з формули (22.15), при швидкостях руху V , малих порівняно з с, імпульс визначають за класичною формулою р = т0і> (крива 2), тобто
графіки, які зображають релятивістський і класичний імпульси, збігаються. При швидкостях руху, порівнянних з с, релятивістський і класичний
імпульси не збігаються. Значення релятивістського імпульсу прямує до нескінченності. Слід зазначити, що для замкненої системи і в релятивістській динаміці справджується закон збереження імпульсу. Саме користуючись законом збереження імпульсу і теоремою додавання швидкостей, і виводять формулу (22.14), яка визначає залежність маси від швидкості.
§ 219. Закон взаємозв'язку маси й енергії. Зв'язок між імпульсом та енергією тіла
Зміна швидкості V в релятивістській механіці зумовлює зміну маси гп, а отже, і повної енергії Е, тобто між масою й енергією існує взаємозв'язок. Цей взаємозв'язок установив Ейнштейн:
Е = тс2,
або
	Е = - Т  | 
	^ = .  | 
	(22.16)  | 
	VI  | 
	-Vі/с2  | 
	   | 
З(22.16) випливає, що будь-якій масі (рухомій т або тій, що перебуває
успокої, т0) відповідає певне значення енергії, Якщо тіло перебуває в стані спокою, то його енергія спокою визначається співвідношенням
Енергія спокою є внутрішньою енергією тіла.
Внутрішня енергія тіла складається з кінетичної енергії всіх частинок відносно центра мас, потенціальної енергії їх взаємодії і суми енергій спокою всіх частинок.
 
 
У релятивістській механіці закон збереження маси спокою не справджується.
Саме на цьому уявленні ґрунтується пояснення дефекту маси ядра (див. § 247) і ядерних реакцій. Дефект маси полягає в тому, що
сума мас спокою окремих складових частинок ядра атома більша від маси спокою самого ядра.
У теорії відносності є правдивим закон збереження релятивістської маси й енергії:
зміна повної енергії тіла (або системи) ДЕ супроводиться еквівалентною зміною її маси (Дш)
	Ат = АЕ/с2, АЕ = Атс2.  | 
	(22.18)  | 
Маса тіла, яка в нерелятивістській механіці виступає як міра інертності (перший закон Ньютона) або міра гравітації (закон всесвітнього тяжіння), в релятивістській механіці означає ще енерговміст тіла.
Фізичний зміст формули (22.18) такий:
існує принципова можливість переходу матеріальних об'єктів, які мають масу спокою, в електромагнітне випромінювання, що не має маси спокою, при цьому виконується закон збереження енергії.
Класичним прикладом цього є анігіляція електрон-позитронної пари і, навпаки, утворення пари електрон - позитрон із квантів електромагнітного випромінювання:
е+ + е" т± 2Нх>.
Кінетична енергія; Зв'язок імпульсу тіла з енергією
У релятивістській динаміці значення кінетичної енергії Ек визначається як різниця енергій Е - рухомого тіла і Е0 - тіла, яке перебуває в спокої:
	 | 
	/  | 
	1  | 
	\  | 
	   | 
	 | 
	Е - Е0 = тс - т0с =  | 
	-1 т0с .  | 
	(22.19)  | 
	 | 
	   | 
	 | 
	^1-т>2  | 
	   | 
	і с2  | 
	   | 
При V с рівняння (19.19) переходить у класичний вираз
Ек=т0У2/ 2.
Раніше було показано, що імпульс (22.15) і енергія (22.16) будь-якого тіла залежать від швидкості його руху. Знайдемо співвідношення, яке пов'язує імпульс тіла з енергією, для цього піднесемо до квадрата рівність (22.16):
 
 
	г12„  | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	™У  | 
	   | 
	   | 
	с*т +  | 
	   | 
	   | 
	Е =  | 
	2— 2а б о Е* =.т£е  | 
	~ 2 '  | 
	   | 
	   | 
	   | 
	1 -V /С  | 
	, — - - - 0  | 
	"  | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	С  | 
	   | 
	Підставивши в  | 
	праву частину  | 
	рівняння  | 
	Е = тс\  | 
	дістанемо  | 
	Е2 = т^с4 +с2 [ту)2 .  | 
	Урахувавши, що  | 
	р- ту,  | 
	маємо Е2  | 
	- т$с4 +с2р1  | 
	і остаточно  | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	т2с4 ^Е2 -с2р2.  | 
	   | 
	   | 
	(22.20)  | 
Вираз{е2 -с2р2^ інваріантний: у всіх системах відліку його значення
однакове і дорівнює Е\.
Розглянемо випадок, коли маса спокою тіла (частинки) дорівнює нулю. ІІри цьому
	Е2-с2р2 - 0 , Е = ±ср.  | 
	(22.21)  | 
З формули (22.21) випливає, що тіло, маючи масу спокою, яка дорівнює нулю, може мати відмінні від нуля енергію й імпульс тільки тоді, коли воно рухається із швидкістю світла. До таких частинок належать фотони. Отже,
твердження, що жодне тіло не може рухатись із швидкістю світла, застосовне тільки до тіл з масою снокою, яка відмінна від нуля.
На закінчення цієї глави слід зазначити, що майже через 80 років після створення теорії відносності немає ніяких експериментальних даних, які хоча б непрямо ставили цю теорію під сумнів, і, навпаки, висновки теорії відносності мають надійні дослідні підтвердження. Наприклад, рух заряджених частинок у прискорювачах визначають за рівняннями релятивістської динаміки. Успішна робота прискорювачів - доказ правдивості цих рівнянь. Робота атомних електростанцій - ілюстрація правильності твердження теорії відносності про існування енергії спокою. Співвідношення між масою і енергією є основним способом розрахунку енергії зв'язку атомних ядер і дає правильні результати.
Короткі висновки
•Спеціальна теорія відносності - це нове вчення про простір і час, яке змінило старі (класичні) уявлення.
•В основу теорії відносності покладено положення, за яким жодна енергія, жодний сигнал не може поширюватися із швидкістю, що перевищує швидкість світла у вакуумі, а швидкість світла у вакуумі стала і не залежить від напряму поширення. Це положення формулюють у вигляді двох постулатів: принципу відносності та принципу сталості швидкості світла.
 
 
 
Згідно З теорією відносності, одночасність подій, відстані і проміжки часу є не абсолютними, а відносними.
Із спеціальної теорії відносності випливають два важливі наслідки. Вони визначають взаємозв'язок між масою і швидкістю, масою і енергією. Залежність маси рухомого тіла від швидкості руху
Як у класичній механіці, так. і в релягшвістській маса - це міра інертності. Релятивістський імпульс тіла
т0ь
Зміна швидкості в релятивістській механіці спричинює зміну маси, а отже, і повної енергії:
Е = тс\ або £ =
УІ\"У2/С2
Якщо тіло перебуває в стані спокою, то його енергія
Е0 - т0с\
Енергія спокою - це внутрішня енергія тіла, У теорії відносності є слушним закон збереження релятивістської маси
і енергії: зміна повної енергії тіла (або системи) супроводиться еквівалентною зміною його маси:
АЕ = Атс2.
Фізичне значення цього співвідношення таке: існує принципова можливість переходу матеріальних об'єктів, що мають масу спокою, в електромагнітне випромінювання, яке не має маси спокою, при цьому виконується закон збереження енергії. Класичним прикладом цього є анігіляція електрон-позитронної пари і, навпаки, утворення пари елект- рон-позитрок із квантів електромагнітного випромінювання. Це співвідношення - найважливіше для ядерної фізики і фізики елементарних частинок..
Запитання для самоконтролю і повторення
!, Що називають системою відліку? 2. Які системи відліку називають інерціальними? 3. Чим відрізняється принцип відносності Галілея від принципу відносності Ейнштейна? 4, 3 перетворень Галілея виведіть класичний закон додавання швидкостей. 5. Напишіть релятивістський закон додавання швидкостей. б. Як ви розумієте відносність одночасності подій? відстані і проміжків часу? 7. Як маса рухомого тіла залежить від швидкості? 8. За якою формулою визначають релятивістський імпульс тіла? 9. Що таке енергія спокою? 10. Сформулюйте закон збереження релятивістської маси й енергії.
 
 
 
Приклади розв'язування задач
Задача 1. Іонізований атом, вилетівши з прискорювача із швидкістю 0,89 с, випустив фотон у напрямі свого руху. Визначити швидкість фотона відносно прискорювача.
Дано: и = 0,89 с. Знайти: и.
Розв'язання. Запишемо формулу (22.12) релятивістського закону додавання швидкостей:
	и  | 
	= —  | 
	и' + V  | 
	—  | 
	   | 
	   | 
	\  | 
	+ (и'у)/с2  | 
	Тут V -с - швидкість фотона. З урахуванням того, що и - 0,89 с, діс-  | 
	танемо  | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	0,89 с + с  | 
	1  | 
	+ (0,89 с-с)іс2  | 
Швидкість фотона у власній системі координат і відносно прискорювача однакова і дорівнює швидкості світла.
Задача 2. Протон рухається із швидкістю 0,7 с. Знайти його імпульс і кінетичну енергію.
Дано: т0 = 1,67-10~27 кг; і; = 0,7 с; с = 3-108 м/с. Знайти: р, Ек.
Розв'язання. Запишемо вираз (22.15) для релятивістського імпульсу і вра-
	хуємо, що V = 0,7 с. Дістанемо  | 
	   | 
	т0і> _  | 
	т0 0,7с  | 
	Р = у] і— V2 / С2  | 
	^ОЛ2  | 
Аналогічно за формулою (19.19) обчислимо кінетичну енергію протона:
	Ек = т0с  | 
	1  | 
	   | 
	   | 
	   | 
	   | 
	Л/Ї^ї/2/С2  | 
	   | 
	Обчислення:  | 
	   | 
	   | 
	   | 
	Ек = 1,67-10~27 кг-9-1016  | 
	м2 /с2  | 
	   | 
	:0,6-Ю~10 Дж,  | 
	,67 • 10"27 кг • 0,7 • 3 • 105 м/с  | 
	кг-м/с .  | 
	Р = -  | 
	   | 
	= 4,91-10  | 
	л/І-0,7  | 
	2  | 
	   | 
	   | 
Задачі для самостійного розв'язування
 
1. З якою швидкістю має рухатися стрижень, щоб його розміри в напрямі руху скоротились у три рази? Чому дорівнює відносне скорочення довжини стрижня?
 
 
2.Космічна ракета рухається з великою швидкістю відносно Землі. Релятивістське скорочення довжини при цьому дорівнює 36 %. Визначити, якої швидкості досягла ракета.
3.Час життя тс-мезона в системі координат, пов'язаній з ним, дорівнює
2,6 * 10~8 с. Чому дорівнює час життя тс-мезона для спостерігача, відносно якого тс-мезон рухається із швидкістю 0,99 сі
4.Обчислити швидкість, повну і кінетичну енергії протона в той момент, коли його маса дорівнює масі спокою а-частинки?
5.Яку кінетичну енергію має електрон, рухаючись із швидкістю
2,9-108 м/с?
6.У скільки разів маса рухомого нейтрона більша за масу рухомого електрона, якщо їх швидкості відповідно дорівнюють 0,85 і 0,95 сі Чому дорівнюють їх кінетичні енергії?
7.Знайти імпульс, повну і кінетичну енергії електрона, який рухається із швидкістю 0,7 с.
8.Протон проходить електричне поле з прискорюючою різницею потен-
ціалів 9,5-105 В. Чому дорівнюють його скінченна швидкість, повна і
кінетична енергії?
9. На скільки процентів збільшиться маса електрона після проходження ним у прискорюючому електричному полі різниці потенціалів в 1,55 МВ? 10. Електрон рухається із швидкістю, яка дорівнює 0,97 с. Назустріч йому із швидкістю 0,5 с рухається протон. Визначити швидкість їх відносного руху. У скільки разів відрізняється їх кінетична енергія?