- •2. Господарська діяльність в первісній історії України, Трипільська або Черняхівська культури (обрати одну).
- •3.Стародавній Єгипет: господарський розвиток та економічна думка.
- •4.Стародавній Китай: господарський розвиток та економічна думка.
- •5.Стародавня Месопотамія: господарський розвиток та економічна думка.
- •6.Стародавня Індія: господарський розвиток та економічна думка.
- •7.Загальні риси господарського розвитку країн Стародавнього Сходу.
- •8.Загальна характеристика економічної думки Східної цивілізації.
- •9.Осьовий час, порівняльний аналіз Західної та Східної цивілізацій.
- •10.Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав (загальна характеристика).
- •11.Стародавня Греція: господарський розвиток та економічна думка.
- •12. Стародавній Рим: господарський розвиток та економічна думка.
- •13. Періодизація Середньовіччя. Розвиток ремесел і міст у період Середньовіччя.
- •14. Економіка Західної Європи та її аграризація на першому етапі (V-хі ст.); основні пам’ятки суспільно-економічної думки.
- •15. Відображення господарського розвитку Західної Європи у документальних та літературних джерелах Середньовіччя.
- •16. Відображення господарського розвитку Київської Русі у документальних та літературних джерелах Середньовіччя.
- •17. Економічна думка Раннього та Пізнього Середньовіччя.
- •18. Економічний розвиток українських земель під владою Польщі та Литви та початок формування фільваркової системи в польсько-литовський період.
- •19. Господарський розвиток країн Європи та сша у період розкладу феодалізму і генезису індустріального суспільства (хvi-XVIII ст.)
- •20. Передумови формування ринкового господарства.
- •22. Особливості мануфактурного періоду в розвитку промисловості у країнах Західної Європи, сша (обрати одну країну на вибір або розкрити загальні особливості).
- •23.Зародження індустріального суспільства у країнах Західної Європи в XVI ст., значення буржуазних революцій XVI-XVIII ст. Обрати одну буржуазну революцію та розкрити її особливості.
- •24.Великі географічні відкриття, їх соціально-економічні причини та наслідки.
- •25.Економічний розвиток Франції, Англії та Німеччини в XI- хv ст. (одна країна на вибір або загальна характеристика).
- •26.Структура феодального суспільства, суть рентних відносин та їх види.
- •27.Особливості Європейської торгівлі в середні віки, розвиток банківської системи та кредиту.
- •28.Сутність рабовласницького ладу. Криза рабовласницького ладу, її причини. Колонат.
- •29. Економічні причини розквіту країн античного світу. Особливості економічної думки Західної цивілізації
- •30.Назвіть і розкрийте суть форм землеволодіння в епоху Середньовіччя.
- •31. Виникнення кпе в Англії та Франції. Економічне вчення фізіократів.
- •32. Основні постулати класичної політичної економії. Головні погляди Адама Сміта.
- •33. Марксизм та маржиналізм як два альтернативні напрямки продовження ідей класичної політичної економії.
- •34.Основні постулати маржиналізму.
- •35.Промисловий переворот у провідних країнах світу.
- •36.Кембриджська школа неокласичної політекономії та започаткування економічного аналізу. А. Маршалл.
- •37. Реформи 1848 та 1861 років. Особливості промислового розвитку України в пореформений період.
- •38. Кейнсіанство: обгрунтування теорії та практики макроекономічного регулювання.
- •39.Господарство провідних країн світу на початку хх ст. І в період Першої світової війни. Становлення системи регульованого капіталізму. Завершення формування світового господарства.
- •40.Світова економічна криза 1929 – 1933 років, її причини та наслідки
- •41.Школа монетаризму м. Фрідмена та її розвиток.
- •42.Розвиток повоєнного інституціоналізму.
- •43. Нові ліберальні доктрини -теорії "економіки пропозиції" та "раціональних очікувань".
- •44. Форми і методи господарювання в період неПу в Україні. Різні оцінки впровадження неПу в економічній думці.
- •45.Стан економічного потенціалу України в момент проголошення незалежності.
- •46.Радикальні економічні перетворення другої половини 90-х років та їх наслідки в Україні.
25.Економічний розвиток Франції, Англії та Німеччини в XI- хv ст. (одна країна на вибір або загальна характеристика).
Економічно розвинені міста Англії, Франції та Німеччини в XI--XII ст. досягли значного розквіту. Збільшилась чисельність міського населення, розвивалися ремесла і торгівля. Панівне місце займало виробництво бавовняних тканин, збут яких забезпечував піднесення ремесла і торгівлі. Збагачувалося купецтво.
Інтенсивний розвиток ремесла в XII--XIII ст. сформував цеховий лад у містах. Ремісничі об'єднання зростали в запеклій боротьбі з феодалами. Хоча головна функція цеху виробнича, але важливе значення вони мали у військовій, оборонній справі. Середньовічний цех організовувався лише за професійними ознаками (шевський, ковальський, кравецький, ювелірний тощо). Цехи складалися з майстерень певного профілю, які розташовувалися по всьому місту. Час від часу члени цеху збиралися в церкві або ратуші, вирішуючи життєво важливі проблеми. Кожний цех мав свій статут. Документ узаконював, регламентував не тільки виробничі, духовні, а й моральні засади життя ремісничого колективу.
У містах склалася ієрархія на зразок сільської общини. Майстри пригнічували підмайстрів, ремісників. Для того щоб стати повноправним членом цеху (майстром), треба було пройти стаж учнівства (3 -- 7 років), скласти складний іспит.
Розвиток ремесла набув бурхливого розвитку в XIII ст. Так, у Парижі в той час налічувалося до 300 різних ремісничих спеціальностей. В інших містах Франції та Німеччини їх було значно менше.
Якщо до XII ст. міста з округами були самостійними економічними районами і не залежали від ввезення сировини чи продуктів харчування, то в XII ст. розпочинається процес обміну між окремими районами. В кожній країні поділ праці призводить до спеціалізації (виробництво вина, олії, вовни, прикрас тощо). Пожвавлення внутрішнього обміну свідчило про зародження єдиного ринку. Цьому сприяли багаточисельні ярмарки, що відбувалися в містах.
У Німеччині міста досягли найбільшого розвитку в XIV --XV ст. Наприкінці XIII ст. тут нараховувалось більше 3500 міст, в яких проживала п'ята частина всього населення. В основному це були малі містечка до тисячі жителів, які об'єднували селянські округи в радіусі 10--30 км. Були в Німеччині й великі міста з чисельністю більше 20 тис. чоловік. Через ці міста проходили торгові шляхи між Південною і Північною Європою.
В умовах свавілля феодалів міста змушені були об'єднуватися в союзи. У другій половині XIV ст. виникають Швабський і Рейнський союзи міст.
З середини V і до другої половини IX ст. візантійські міста, так само як і західноєвропейські, переживали занепад. Набіги слов'ян, болгар, арабів значно поглибили труднощі перехідного періоду від античності до Середньовіччя. Однак міста не зникли.
З другої половини IX ст. розпочалося економічне піднесення візантійських міст. Цьому сприяла зростаюча потреба в предметах розкоші не тільки серед місцевої, а й серед романо-германської та слов'янської знаті. Візантія залишалася чи не єдиним постачальником цих товарів для всієї Європи.
У зміцненні та розвитку міст були зацікавлені імператори, їхня політика була спрямована на отримання податкових платежів з торгівлі та ремесла, які дуже часто становили єдину статтю доходів центральної влади, визначали силу і могутність Візантії. Ця політика знаходила підтримку серед місцевої знаті, яка значну частку своїх прибутків отримувала з державної скарбниці.
Піднесення міст збіглося з сприятливими внутрішніми і зовнішніми умовами: припинилися місцеві смути, набіги слов'ян, розпався Багдадський халіфат. Правда, великою перепоною для успішного розвитку морської торгівлі залишалося арабське піратство.
Найбільшими містами Візантійської імперії були Константинополь і Фесалоніки. В X ст. ремесло і торгівля в цих містах переживали бурхливе піднесення.
Якщо в Західній Європі більшість майстерень перебувала у приватній власності вільних ремісників, то в Константинополі були також державні майстерні: монетний двір, зброярні, майстерні з виготовлення предметів розкоші, дорогих тканин тощо. Вироби константинопольських майстрів славились далеко за межами Візантії. Ремісники самі виготовляли і продавали свої вироби.Головним виробником у візантійському місті залишався дрібний самостійний ремісник, який мав невелику майстерню, що одночасно слугувала крамницею для продажу виготовлених у ній товарів. Значна частина візантійських ремісників і купців була об'єднана у корпорації. Поза корпораціями залишалися майстри, що були не в змозі придбати майстерні й змушені були працювати просто на вулиці
У XIV--XV ст. в Європі виникла нова, вища форма виробництва -- мануфактура. На зміну кустарям-ремісникам прийшли більш організовані великі робітничі майстерні. Хоча там все виконувалося вручну (мануфактура -- латинського походження, означає ручна праця), але у процесі виробництва було застосовано поділ праці.
Як бачимо, ремесло у Західній Європі розвивалося поступово. Спочатку воно зародилося у феодальному сільському господарстві. Лише у VIII--XI ст. воно стає самостійною галуззю суспільного виробництва. Найбільший розвиток міського ремесла припадає на XII--XIII ст., у Німеччині -- XIV--XV ст. Головною організаційною формою ремесла був цех.
Зросло значення торгівлі. Вона мала корпоративний характер. Купці об'єднувалися в торгові гільдії. Склалися внутрішні національні ринки. Головними напрямами міжнародної торгівлі були торгові відносини між європейськими країнами та Сходом.
Отже, товаризація сільського господарства, розклад цехового ладу, розвиток науково-технічного прогресу, зростання внутрішньої та зовнішньої торгівлі, утворення загальнонаціональних ринків свідчили про те, що феодальне господарство вичерпало себе і людство вступило в індустріальну добу.