19. Комунікатор як суб’єкт масової комунікації.

Масова комунікація є середовищем, в якому працюють різні фахівці слова. Одним із важливих компонентів системи масової комунікації є комунікатор.

Комунікатор-ініціатор комунікативних зв’язків, особа, яка передає, або формує повідомлення.

Необхідність аналізу комунікаторів як учасників процесу спілкування є беззаперечним. Власне, характер, зміст, спрямування комунікації залежить від постатей комунікаторів.

Процес комунікації відбувається у формі породження висловлювання, повідомлення, твору, тексті і у формі сприймання та розуміння висловлювання, повідомлення, твору.

З погляду форми комунікації комунікатори поділяються на комунікатів та комунікантів.

Комунікат-особа, яка сприймає інформацію.

Комунікант - особа, яка ініціює, передає інформацію.

Комунікатори шляхом змін комунікативних потоків впливають на цінності та мотиваційні установки комуніканта та прагнуть досягнути змін в поведінці аудиторії.Від особи комунікатора в більшій мірі залежать ефективність його виступу, адже сприйняття будь-якого повідомлення, опосередковується сприйняттям особистості комунікатора.

Вимоги до комунікатора

• відсутність страху виступу

• професійна приналежність

• зовнішній вигляд

• вміння доносити інформацію Індивідуально-особистісні характеристики комунікатора:

 фізичні дані та зовнішність

 комунікативні характеристики (тембр голосу, дикція, манера говорити і т.п.);

 внутрішні, особистісні характеристики (знання, інтелект, емоційність, моральні цінності і т.п.)

Якщо створити соціально-психологічну модель образу комунікатора, потрібно виділити два основні фактори:

фактор «компетентності-переконання» - пов'язаний з відношенням комунікатора до свого повідомлення, наскільки ця людина є компетентною в тому, що вона говорить, наскільки є відкрита, чесна і правдива, знання, досвід, вміння доступно, чітко, вірно подавати інформацію.

фактор «повага-привабливість», «комунікатор-аудиторія»- пов'язаний зі здатністю комунікатора проявляти повагу до аудиторії, як до партнера по спілкуванню, здатність виглядати позитивно в очах аудиторії.

Наявність в образі комунікаторів високого рівня позитивних характеристик з обох факторів слугує доказом того, що їх образ, який склався в аудиторії, буде сприяти ефективності переданих ними повідомлень.

Завдання комунікаторів полягає у встановленні контакту з аудиторією та створенні позитивного образу.

Отже, функція комуніканта – встановлення та підтримання контакту з комунікатом.

Встановити контакт із співбесідником означає забезпечити реакцію згоди співбесідника на встановлення контакту. Забезпечення такої реакції з боку комуніканта означає використання ним певної системи комунікативних технік, методів, способів, певної інформації, вираження почуттів, емоцій та організації комунікативного процесу.

Згода між комунікаторами може виникати в результаті повного або часткового порозуміння. Саме ступенем порозуміння і визначаеться ефективність комунікативного процесу.

20. Професійні комуніканти в системі масового спілкування.

Комунікантами називають осіб, які ініціюють, проводять, підтримують або завершують процес спілкування. У ролі комунікантів масового спілкування виступають професійні комуніканти або аматори організованого спілкування, які намагаються діяти за правилами професіональної комунікації.

До професійних комунікантів або комунікантів-аматорів належать ті, які для спілкування використовують: а) мову або знакові системи, що створені на основі мови: агітатори, ведучі, вихователі, журналісти, іміджмейкери, піарники (фахівці зі зв’язків із громадськістю), представники влади, прес-секретарі, пропагандисти, проповідники, публіцисти, редактори, рекламісти, учителі; б) парамовні зображальні засоби — мову жестів, рухи тіла, голос тощо: співаки, танцівники і т. д.; в) художні образи, а також створені за уявними образами предмети: майстри народних ремесл, скульптори, художники тощо. До роду професійних комунікантів належать й інші фахівці масового спілкування. Звичайно, комуніканти групи в є учасниками масового спілкування тільки тоді, коли вони використовують створені ними предмети для впливу на людей — на їхні почуття, свідомість. Такі комуніканти, як, наприклад, агітатори, журналісти, іміджмейкери, пропагандисти, рекламісти тощо дуже часто використовують одночасно різні засоби спілкування: слово й образ, слово й жести і т. п.

Професійні комуніканти групи а називаються також професійними мовцями, оскільки вони для спілкування використовують мову або знакові системи на основі мови, тобто письмо

Професійні комуніканти є визначальним чинником масового спілкування, від них залежить, якою буде масова комунікація. Залежно від того, яку соціально-професійну роль виконує комунікант,— він журналіст, проповідник,

вихователь чи хтось інший,— таким буде спілкування за змістом і формою:

різниця у виборі теми для розмови, формату її подачі, вибору засобів спілкування тощо. Об’єднує кожного з професійних комунікантів уміння усвідомлювати комунікаційний процес, організовувати його за певними технологіями з використанням визначених способів, процедур спілкування (визначених технік), ставитися до спілкування як до роботи, виробничої діяльності, що передбачає, зокрема, постановку виробничих цілей. Виробничі цілі завжди включають саму процедуру створення інформаційного продукту або проведення інформаційної акції. Для професійних мовців мовлення найчастіше виступає самоціллю, а не засобом досягнення цілей. Ця особливість є досить суттєвою для розуміння поведінки професійних комуні кантів.