15.Комунікативні барєри

Комунікативні бар'єри можуть бути викликані різними причинами. Тому можна виділити такі їхні типи: бар'єри розуміння, бар'єри соціально-культурного розходження і бар'єри відносини.• Бар'єр взаєморозуміння. Може виникати через огріхи в процесі передачі інформації. Наприклад, коли комунікатор говорить невиразно, надто швидко, нечітко або вживає велику кількість звуків-паразитів.

• Семантичний бар'єр. Виникає, коли одне і те ж слово різні люди розуміють по-різному, вкладають в них свій власний сенс. Таке викривлення може бути наслідком особливостей особистісного сприйняття людини, її професійної діяльності.

• Стилістичний бар’єр. Він виникає при невідповідності стилю мови того, хто говорить, і ситуації спілкування або стилю мови, стану того, хто в цей час слухає. • Логічний бар'єр. Виникає, коли логіка міркування того хто говорить або занадто складна для розуміння слухаючого, або здається йому неправильною, суперечить властивій йому манері доказів.

• Соціально-культурний бар'єр. Його причиною стають соціальні, політичні, релігійні і професійні розбіжності в поглядах, звичках, традиціях, що призводять до різного пояснення і сприйняття тих або інших понять, явищ, розумінь.

• Бар'єр відносин. Йдеться про виникнення почуття ворожості, недовіри до того хто говорить, а потім — і до інформації, яку він передає.

• Бар'єр авторитету. Іноді перешкодою може стати саме несприйняття того, хто говорить через його неавторитетність в очах слухача. Або ж навпаки, під час спілкування з людиною, яка є для співрозмовника дуже авторитетною, він може губитися, бути неуважним, не знати, що відповісти.

16. Загальна характеристика аудиторії змк

Аудиторія або авдито́рія — у збірному сенсі: це публіка, соціальна спільність людей, об’єднана взаємодією з комунікатором (індивідом або групою), які володіють інформацією та доводять її до цієї спільності. Слово використовується також для позначення загалу слухачів чи глядачів засобів масової інформації.

Аудиторія завжди поділена на групи людей за певним типом сприйняття, досвідом, уподобаннями, рівнем освіченості тощо. Але попри це вона має певні типологічні характеристики. Отримувач інформації, якого моделює автор повідомлення, не є конкретною людиною, а є типом отримувача.

Тому інформація адресована не до всіх узагалі і не до якоїсь конкретної людини, а до певного соціально.-психологічного типу аудиторії.

Існують різні класифікації аудиторії ЗМК:

• за соціальною структурою;

• за ступенем соціальної зрілості;

• за мотивами звертання до інформації;

• за ставленням до конкретних ЗМК;

• за національно-психологічними особливостями населення;

• за територіальною приналежністю;

• за психологічними особливостями й установками особистостей.

Однією з характеристик аудиторії є її мовна диференціація, тобто особливості мовної поведінки різних аудиторних шарів, їхні мовні стереотипи. Мовні стереотипи породжують передбачувані реакції у більшості людей, тому вони використовуються владою для стабілізації суспільства: ті стереотипи, які спрямовані на зменшення громадянської активності, вітаються й поширюються, а ті, що можуть сприяти руйнуванню соціальної системи, – обмежуються чи навіть забороняються.

Нині формуванням стереотипів засобами ЗМК займаються власники цих ЗМК, які, як правило, є представниками владних політико-економічних кланів.

Але, незважаючи на масовану обробку свідомості, в аудиторії циркулюють паралельні протилежні стереотипи, що свідчить про наявність у певної частини соціуму недовіри до ЗМК. Наслідком цієї недовіри є фільтрування отримуваної інформації – споживання фактологічної її частини і відкидання оцінної.