- •Фактори регіональної економіки та розміщення продуктивних сил.
- •Регіональні особливості розвитку, використання та розміщення сировинної бази кольорової металургії України.
- •Наукові основи розміщення внутрішньої торгівлі.
- •Місце Причорноморського економічного району в територіальній та галузевій структурі господарства України. Проблеми його регіонального розвитку.
- •5.Соціально-економічне районування: мета, завдання, функції, види.
- •Регіональні особливості розвитку рекреаційного комплексу України.
- •Розселення населення, його основні форми, особливості за регіонами світу.
- •Особливості і фактори розміщення меблевого виробництва в Україні, основні центри.
- •Сутність, значення і структура продовольчого комплексу.
- •Регіональні особливості розміщення та використання лісових та водних ресурсів України.
- •Сутність, галузевий склад та основні функції соціальної сфери суспільства.
- •Сучасний стан, особливості регіонального розвитку і розміщення сільського господарства України як центральної сфери апк.
- •Поняття про природно-ресурсний потенціал, його структура і оцінка.
- •Місце Північно-Східного економічного району в територіальній та галузевій структурі господарства України. Проблеми його регіонального розвитку.
- •Прості методи економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил.
- •Місце Столичного економічного району в територіальній та галузевій структурі господарства України. Проблеми його регіонального розвитку.
- •Сутність регіональної політики в Україні.
- •Регіональні особливості розвитку і розміщення світового автомобілебудування.
- •Структурний аналіз в регіональній економіці. Функціонально-господарська структура.
- •Особливості і фактори розміщення фарфоро-фаянсової та скляної промисловості в Україні, їх основні регіони та центри.
- •Закономірності розміщення продуктивних сил і регіональної економіки як форма вияву економічних законів суспільства.
- •Регіональні особливості розвитку залізничного транспорту світу.
- •Транспорт як особлива сфера матеріального виробництва, його вплив на регіональний розвиток.
- •Проблеми раціонального використання природно-ресурсного потенціалу регіонів світу.
- •Місце Донецького економічного району в територіальній та галузевій структурі господарства України. Проблеми його регіонального розвитку.
- •Внутрішня торгівля, її роль і функції в суспільстві., регіональні закономірності товарообороту закладів внутрішньої торгівлі в Україні.
- •Регіональні особливості розвитку і розміщення хімічного комплексу світу.
- •Складні методи економічного обґрунтування рпс.
- •Регіональні особливості розвитку і розміщення головних машинобудівних регіонів світу.
- •Об’єкт та предмет вивчення дисципліни «Регіональна економіка», її місце в системі наук.
- •Сучасні зрушення у структурі машинобудівного комплексу світу. Продукція комплексу у світовій торгівлі, регіональні відмінності.
- •Екологічні проблеми розвитку металургійного виробництва у світі, сучасні зрушення у його розміщенні.
- •Населення як основна продуктивна сила суспільства, типи відтворення населення. Регіональні відмінності у демографічній політиці країн.
- •Регіональні проблеми розвитку і розміщення легкої промисловості України.
- •Галузевий склад і чинники регіонального розвитку і розміщення харчової промисловості України..
- •Сутність соціально-економічного району, його головні ознаки та районоутворюючі фактори.
- •Регіональна спеціалізація та проблеми розвитку легкої промисловості України.
- •Головні тенденції розвитку і регіональні особливості функціонування світової транспортної системи .
- •Місце Центрального економічного району в територіальній та галузевій структурі господарства України. Проблеми його регіонального розвитку.
- •Сутність, значення та галузева структура паливно-енергетичного комплексу світу. Паливно-енергетичний баланс та його регіональні особливості.
- •Регіональні особливості розвитку і розміщення будівельно-індустріального комплексу в Україні.
- •Закономірності, принципи, фактори та критерії розміщення соціальної сфери.
- •Регіональні особливості розвитку і розміщення лісової та деревообробної промисловості в Україні.
- •Сутність, значення. Галузева і територіальна структура хімічного комплексу світу.
- •Земельні ресурси і структура земельного фонду України, регіональні проблеми розміщення і використання.
- •Регіональні особливості розміщення і використання закладів освіти в Україні.
- •Структурні і територіальні особливості розвитку і розміщення електроенергетики світу.
- •Регіональні особливості розселення населення в Україні. Українська діаспора.
- •Характеристика головних хімічних регіонів світу.
- •Місце Карпатського економічного району в галузевій і територіальній структурі господарства України. Їх проблеми розвитку.
- •Регіональні особливості урбанізаційного процесу в світі.
- •Особливості розміщення і оцінки мінеральних ресурсів у світі, ресурсозабезпеченість головних світових регіонів.
- •Місце Придніпровського економічного району в галузевій і територіальній структурі господарства України. Їх проблеми розвитку.
- •Принципи розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, їх сутність і значення в територіальній організації виробництва.
- •Особливості розвитку і розміщення чорної металургії світу. Основні її райони.
- •Спроби сучасного соціально-економічного районування України.
- •Галузева структура і регіональні особливості розміщення зернового господарства світу.
-
Сутність, значення. Галузева і територіальна структура хімічного комплексу світу.
Хімічний комплекс це виробництва, що пов’язані з видобутком і переробкою хімічної сировини, виготовленням і створенням різноманітних видів конструкційних матеріалів, товарів господарського призначення .
Хімізація народного господарства сприяє інтенсифікації виробничих процесів, економії витрат суспільної праці.Хімічна промисловість рухає НТП вперед, має високі темпи зростання виробництва, але є одним із забруднювачів навколишнього середовища. Використання різної сировини та різноманітність технологічних процесів визначають різні фактори і принципи розміщення підприємств хімічної промисловості.
І. Західна Європа – 2/5 всієї продукції (орієнтація на експортну сировину) світового хімічного комплексу, „тонка” хімія, фармацевтична, парфумерія, фототовари, хімія побутового призначення, виробництво полімерів.
З цього району основні виробники Франція – 5% і Німеччина – 10%.
Найбільші центри нафтохімії – „Техас – Європа” (Роттердам – Антверпен), Гавр – Марсель, Південна Італія (Сицилія – Сардинія – Південь Апеннін), Шотландія.
ІІ. Північна Америка – ¼ світового виробництва (газо хімія, нафтохімія, мінеральні добрива)
США – 20% - узбережжя Мексиканської затоки (Хьюстон), Канада--внічний Схід (Нью-Йорк), Захід В Онтаріо, Квебеку, Альберті – 93% всіх підприємств країни
ІІІ. Східна та Південно-Східна Азія – 1/10 світового виробництва
Японія (1/6 світового виробництва) – нафтохімія на привізній сировині – Тихоокеанський промисловий пояс
Китай – основна хімія (мінеральні добрива), виробництво смол, пластмас, хімволокон
НІК – синтетичні продукти та напівфабрикати
ІV. Країни СНД – багатогалузева спеціалізація
Росія – 4% основна хімія, нафтохімія, хімія полімерних матеріалів Уральський, Центральний
Також Білорусь, Казахстан
V. Зона Перської затоки – Майже 7% світового виробництва, експорт напівфабрикатів органічного синтезу, мінеральних добрив (Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Іран).
-
Земельні ресурси і структура земельного фонду України, регіональні проблеми розміщення і використання.
За земельною територією Україна є найбільшою країною Європи (після європейської частини Росії), а за якісним складом ґрунтів та біопродуктивністю угідь — однією з найбагатших держав світу. Земельний фонд України становить 60354,8 тис. га. Наші землі є одними з найкращих у Європі. Господарська освоєність території становить 92 %. При цьому сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70 % і є одним з найвищих у світі. Розорано 56 % земельного фонду. Україна має значні резерви чорноземів, вони становлять основу рільництва.
Переважання родючих земель, висока густота населення та особливості розвитку сільського господарства, що склались історично, обумовили високий рівень освоєності земельного фонду. Так, питома вага сільськогосподарських угідь становить 70,3 %, а орних земель — 56,9 %; це відповідно у 2,6 і 5,6 раза вище, ніж у середньому по СНД. Якщо Україна в Європі займає 5,7 % території, то її сільськогосподарські угіддя — 18,9 %, а рілля — 26,9 %. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі.
Розміщення і структура сільськогосподарських угідь на території України визначаються природно-кліматичними та екологічними умовами виробництва. Так, питома вага сільськогосподарських угідь в областях Полісся — 35 %, тоді як на півдні Степу — 74 %. В останні роки у структурах сільськогосподарських угідь зменшилася частка орних земель завдяки створенню багаторічних насаджень, пасовищ, перелогів і сіножатей.
Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Надмірна розораність території та величезний вплив діяльності людини призвели до порушення природного процесу ґрунтоутворення, до ерозійних процесів. Розораність земель є найвищою і досягла 56 % території країни і 80 % сільськогосподарських угідь. Щорічні еколого-економічні збитки від ерозії ґрунтів досягають 9,1 млрд грн.
Все небезпечнішого характеру набуває засмічення і забруднення земель несанкціонованими звалищами промислових, побутових, сільськогосподарських та інших відходів виробництв і споживання.
Осушення боліт і заболочених угідь у Поліссі, створення переважно великих осушувальних систем, ігнорування еволюції природних геобіоценозів, ґрунтів і гідрологічних умов, а також прорахунки і порушення, допущені при їх проектуванні та будівництві, призвели до серйозного погіршення навколишнього природного середовища, завдало відчутних еколого-економічних втрат.
Державна політика охорони і раціонального використання земель визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер.
Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий характер та передбачати збереження ґрунтів, обмеження впливу на рослинний і тваринний світ, геологічні породи та інші компоненти навколишнього середовища.
Охорона земель та їх раціональне використання здійснюються на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урахуванням їх зональних та регіональних особливостей.