6. Регіональна спеціалізація та проблеми розвитку легкої промисловості України.

Легка промисловість – це комплексна галузь, що включає майже 20 підгалузей, які можуть бути об’єднані в три групи:

– текстильна, в тому числі, бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, трикотажна. Сюди входить первинна обробка льону, шерсті та ін., виробництво нетканих матеріалів, в’язання сіток, виробництво текстильної галантереї та ін.; –швейна; –шкіряно-взуттєва і хутрова.

Тканини та інші вироби з бавовни виробляють у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовняно-прядильний комбінат), Ново-волинську (бавовняна фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватно-ткацька фабрика), Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (ниткова фабрика). Вовняна промисловість є другою за значенням у галузі. Вона виробляє 7,0% усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї.

Підприємства вовняної промисловості розміщені в Харкові, Луганську, Одесі, Дунаєвцях (Хмельницька область), Сумах, Богуславі, Кременчуці, Лубнах, Чернігові, Кривому Розі, Черкасах; у ряді міст Чернівецької і Закар-патської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни та синтетичних волокон.

На базі натуральної сировини (шовку-сирцю) діє комбінат у Києві, який випускає високоякісний натуральний шовк (крепдешин і креп-жоржет). Підприємства Черкас, Києва, Луцька виробляють шовкові тканини з синтетичного та штучного волокна. У Києві та Лисичанську виготовляють шовкові тканини технічного призначення. На власній сировині працює лляна промис-ловість, яка випускає 7,3% тканин країни.

Лляні тканини виробляють на комбінатах у Рівному і Житомирі, на фабриці в Коростені (Житомирська область).

Найбільші центри шкіряно-взуттєвої промисловості: Харків, Київ, Львів, Васильків, Бердичів, Запоріжжя, Тернопіль, Одеса. 

У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості. Доцільним є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна і нитки; розгортання виробництва дубильних речовин; організація виробництва досі імпортованих поліуретанових композицій для взуттєвої галузі. Дуже важливими загальними проблемами є підвищення конкурентоспромож-ності галузі на основі вдосконалення виробничих відносин, впровадження сучасних технологій, підвищення технічного рівня, продуктивності праці тощо.

6. Головні тенденції розвитку і регіональні особливості функціонування світової транспортної системи .

Транспорт загального користування виконує важливу роль в господарстві всіх країн і є важливою інфраструктурною галуззю, що забезпечує функціонування світового господарства на всіх етапах його розвитку.

За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі - вантажний та пасажирський, за видами використання можливостей навколишнього середовища - на сухопутний, водний (морський та річковий) і повітряний, за видами використання засобів пересування - на залізничний, автомобільний, трубопровідний, гужовий.

- Найбільш розвинена транспортна система в країнах Європи та Північної Америки, де зосереджено понад половини залізничних колій, рухомого складу, шосейних шляхів, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту (великі швидкості, регулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту та ін.).

- Країнам, що розвиваються, властивий низький рівень розвитку видів транспорту, застарілий різнотипний склад, малопотужний парк локомотивів, вагонів, автомобілів, непридатне обладнання.

- У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки користуються послугами таких архаїчних видів транспорту, як в’ючний та гужовий, працюють носильники та рикші. В’ючний транспорт розповсюджений у тропічній Африці, гірських областях Південної Америки, пустелях та напівпустелях Азії, рикші та велорикші – у Південній та Південно-Східній Азії.

- Найвища густота транспортної мережі сформувалася в Північній Америці, в Західній, Центральній, Південній та Східній Європі, в Східній Азії (зокрема в Японії та Східному Китаї), на півострові Індостан та на півдні і сході Африки.

Основними показниками роботи вантажного і пасажирського транспорту відповідно є вантажообіг і пасажирообіг. У світовому вантажообігу дві третіх припадає на морський транспорт, а у пасажирообігу понад 60% - на легкові автомобілі. На промислово розвинені країни припадає 85% вантажообігу внутрішнього транспорту і майже 90% вантажообігу повітряного транспорту.

Транспортні системи розвинених країн становлять 78% загальної довжини світової транспортної мережі, 74% світового вантажообігу; щільність транспортної мережі – 50-60 км на 100 км2 території; характеризується високим технічним рівнем, тісною взаємодією всіх видів транспорту, складною конфігурацією транспортної мережі, високою «рухливістю» населення.

Транспортні системи країн, що розвиваються, становлять 22% загальної довжини світової транспортної мережі, 26% світового вантажообігу; щільність транспортної мережі - 5-10 км на 100 км2 території; характеризується невисоким технічним рівнем, перевагою двох-одного-двох видів (залізничного, трубопровідного) транспорту, перевагою транспортних ліній, що з'єднують головний центр (порт, столицю) з районами експортної спеціалізації, низкою «рухливістю» населення.

Найбільша довжина автодоріг у США, Індії, Японії, Китаї, Росії, Франції; найгустіша мережа автодоріг у Великобританії, Франції, Німеччині, Італії, Японії, Іспанії; найвищий рівень автомобілізації в США (600 автомобілів на 1000 жителів). Тут же й найвищий вантажообіг автомобільного транспорту.

Фінансування транспортного комплексу в промислово розвинених країнах традиційно є однієї із пріоритетних функцій держави, тому що транспорт поряд з енергетикою й зв'язком є загальною найважливішою базою нормальної діяльності виробництва й соціального середовища в державі.

Важливе значення з погляду впливу на інвестиційний процес на транспорті робить науково-технічний прогрес. Під впливом НТП істотно змінилася роль основних фондів транспортного комплексу, які в кількісному відношенні досягли необхідного рівня розвитку й адекватно задовольняють потреби населення й економіки промислово розвинених країн у перевезеннях.

У довгостроковій перспективі в країнах з ринковою економікою очікується подальший розвиток НТП на транспорті. Структура мережі шляхів сполучення перетерпить істотні зміни. Довжина набундючених і нерентабельних залізничних ліній і ділянок буде скорочуватися. У той же час передбачається спорудження ряду нових, в основному швидкісних, ліній. Очікується розгортання робіт з електрифікації залізниць. Довжина автомобільних доріг із твердим покриттям збільшиться. Основна увага буде приділено вдосконалюванню існуючої мережі. Збільшиться кількість аеропортів (в основному вантажні) і довжина внутрішній авіаліній.