10. Грошова маса

Грошова маса – це вся сукупність купівельних, платіжних і нагромаджених коштів, які обслуговують економічні зв’язки і належать фізичним та юридичним особам і державі у певний момент. До грошової маси належать: 1). Всі готівкові грошові знаки, що перебувають на руках фізичних осіб та у касових залишках юридичних осіб; 2). Всі депозитні гроші короткострокового характеру; 3). Окремі банки й економісти до грошової маси нині відносять також будь-які активи, яким властива ліквідність (облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо) і вони здатні замінювати гроші в процесі реалізації грошового обороту. Складність структуризації маси грошей за ступенем ліквідності, дозволяє визначити різні за складом і обсягом показники, що називаються грошовими агрегатами.

Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів ,які використовуються в практиці окремих країн неоднакова. У стат. практиці України використовують 4 грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Це найліквідніша частина грошової маси. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані вкладниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 – це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціалізованих рахунках до запитання, а також короткотермінові державні цінні папери.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + довгострокові приватні депозитні й ощадні сертифікати у спеціалізованих кредитних установах, а також цінні папери, що обертаються на грошовому ринку

Показник грошової маси потрібно відрізняти від показника «грошова база». Грошова база – це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку появи її на балансі центрального банку, тобто грошова база це лише сукупність готівки, емітованої національним банком, та залишків коштів комерційних банків на їх рахунках у національному банку. Емітовані нац банком гроші наз базовими грошима, бо вони не приймають участі у кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу. Водночас вони слугують базаю для її зростання.. Величина грошової бази розраховують за формулою: Гб = Гвип + Грез, де Гб – величина грошової маси, Гвип – сума готівки, що випущена національним банком і не повернена до його фонду; Грез – сума грошових коштів, які перебувають на кореспондентських рахунках банків у національному банку. Рівень перевищення обсягів грошової маси над грошовою базою відображає величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.

11. Закони грошового обігу.

Закони грошового обігу – це закони, які відображають причинно-наслідкові зв’язки сфери грошового обороту. Є декілька версій цих законів:

1 версія: класичний підхід ( 16 – 17ст.). В межах цього підходу існує формула: кількість грошей, необхідних для обігу дорівнює: (сума цін товарів, які продаються і купуються – товари, які продаються в кредит – платежі, що ваємопогашаються + платежі, по яких настав термін оплати)/ кількість оборотів грошової одиниці.

2 версія: рівняння обміну Фішера: MV = PQ, де М – кількість грошей, V – середня кількість оборотів грошової одиниці за певний період часу; Р – ціни товарів, Q – обсяг товарної маси.

3 версія: базується на кембриджському рівнянні грошового поділу. Md = kPY, де Мd – попит на гроші; k – коефіцієнт касових залишків, Р – ціни; У – обсяг товарних операцій.

Отже, грошовий обіг не є простим повторенням обігу товарів і підпорядковується своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням : Мф = Мн, де Мф – фактична маса грошей в обігу, Мн – об’єктивно необхідна для обігу їх маса. Якщо Мф перевищує Мн – значить в обігу зявилися зайві гроші, якщо навпаки Мф менше від Мн – їх нестача.