10. Системи, методи та способи калькулювання собівартості продукції

Системи калькулювання мають враховувати специфіку ор­ганізації господарської діяльності підприємства. Калькулювання — це процес визначення собівартості певно­го об'єкта витрат. Інформація про собівартість дає змогу вирішу­вати такі питання: якою має бути ціна виробу (послуги), який процес є найекономічним; який напрям діяльності підприємства найбільш привабливий; який підрозділ забезпечує найбільший внесок у прибуток компанії тощо. Розрізняють такі системи К. – за процесами, за замовленнями та операційне калькулювання. Калькулювання за замовленнями — сис­тема калькулювання собівартості продукції на основі обліку ви­трат по кожному індивідуальному виробу або по окремій партії виробів. Сутність калькулювання за процесами полягає в тому, що прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів. Операційне К. використовується в сферах виробництво ювелірних виробів, пошиття одягу, взуття, спортивного інвентарю. Методами К. можуть бути за повними витратами, змінними; на основі діяльності (АВС); стандартних витрат. Способи К. – прямого розрахунку, сумування витрат, виключення витрат, розподілу витрат.

11. Особливості калькулювання за замовленням, процесами, повними та змінними витратами.

Калькулювання за замовленнями — сис­тема калькулювання собівартості продукції на основі обліку ви­трат по кожному індивідуальному виробу або по окремій партії виробів.Калькулювання за замовленнями використовується в тих випадках, коли виготовляється складна продукція, що дорого коштує, з тривалим циклом виробництва.Сфера застосування калькулювання за замовленнями не об­межується промисловим виробництвом, а використовується та­кож і в будівництві, науково-дослідних інститутах, установах охорони здоров'я. Сутність калькулювання за процесами полягає в тому, що прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів. Отже, об'єктом обліку витрат зазвичай є переділ.Калькулювання за процесами застосовується на підприємст­вах, які спеціалізуються на виробництві великих обсягів ідентич­них товарів за незмінної технології зі схожими матеріальними характеристиками та виробничими витратами. Калькулювання за повними витратами передбачає вклю­чення до собівартості продукції всіх виробничих витрат на її ви­готовлення: виробничих, адміністративних на збут та інших опе­раційних витрат підприємства. Це метод розподілу витрат за «об'єктами витрат» (якими можуть бути як вироби, так і вироб­ничі процеси, надання послуг, виконання робіт і тощо). Калькулювання за змінними витратами грунтується на ви­значенні неповної собівартості продукції. При застосуванні дано­го методу до собівартості продукції включають лише змінні ви­робничі витрати.

12. Визначення собівартості за стандартами та видами діяльності.

Калькулювання за стандартами — каль­кулювання собівартості на основі встановлених нормативів по­стійних і змінних витрат. Передбачає встановлення стандартної величини витрат і оперативний контроль їх фактичної величини за допомогою визначення й аналізу відхилень.Стандартні витрати — витрати, необхідні для виробництва певної продукції або послуг за нормальних умов діяльності. Роз­робка стандартних витрат, стандартних калькуляцій продукції надає змогу оперативно контролювати у ході виробництва відпо­відність фактичних витрат запланованим і оперативно усувати причини перевитрат (управління за відхиленнями).Стандартні витрати розраховуються до початку процесу вироб­ництва І потім порівнюються з фактичними витратами, а отрима­на різниця (відхилення) визначається й аналізується.Калькулювання за видами діяльності — метод калькулювання, який передбачає спершу групування наклад­них витрат за основними видами діяльності, процесами, операціями, а потім розподіл їх між видами продукції (робіт, послуг) ви­ходячи з потреб останніх у відповідних видах діяльності.