5. Збалансована система оцінних індикаторів як інструмент управління бізнесом.

Передумовою появи В8С було прагнення керів­ництва компаній до посилення управлінської функції за рахунок органічного поєднання інтересів різних груп - акціонерів, спо­живачів, партнерів, кредиторів. Система ВЗС призначена дати відповіді на чотири найважливіші питання: як фірму оцінюють клієнти (аспект клієнта)? які процеси можуть забезпечити фірмі виняткові конкурен­тні її- річні и (внутрішньогосподарський аспект)? її ким чином можна досягти подальшого поліпшення стану фірми (испект інновацій і навчання)? як оцінюють підприємство акціонери (фінансовий аспект)? ВЗС охоплює в основному стратегічно важливі напрями, а оперативні (діагностичні) зіставлення фактичних І планових показників залишаються предметом уваги інших інформацій­них підсистем, хоча насправді провести між ними межу досить складно.Основним недоліком показників, використовуваних у прак­тиці управління компанією, є їхнє грошове вираження, що не дає можливості розкрити ряд важливих аспектів роботи. Оцінкові індикатори допомагають управляти створенням вар­тості компанії. В5С має ряд сильних сторін. Передусім вона допомагає ви­рішувати стратегічні завдання всіх рівнів, починаючи з реалі­зації корпоративної стратегії і закінчуючи реалізацією завдань функціональних стратегій. Наприклад, одне з завдань управ­ління персоналом — мотивація — може бути вирішена через побудову системи преміювання за конкретними результатами діяльності.

6. Сутність та еволюція управлінського обліку.

Необхідність поліпшення інформаційного забезпечення управлін­ня підприємством за умов нестабільного та динамічного конкурент­ного ринкового середовища в середині XX століття привела до фор­мування в економічно розвинутих країнах світу системи управлін­ського обліку, призначеної для збирання, вимірювання, оцінювання, інтерпретації та передавання економічної інформації менеджерам різних рівнів управління. Управлінський облік — це загальноприйнятий у світовій прак­тиці метод забезпечення менеджерів інформацією, орієнтованою на прийняття рішень. Можна виділити три основні рівні споживачів управлінського обліку, корпоративний рівень (акціонери, інвестори), топ-менеджмент і середня ланка (функціональні служби і підрозділи). Для кожного рівня формується специфічний набір показників і особливий режим представлення.За сучасних умов управлінський облік через свої функції ви­ступає як основний Інформаційний фундамент управління внут­рішньою діяльністю підприємства, його стратегією І тактикою. Основне його призначення полягає у підготовці інформації для прийняття оперативних І прогнозованих управлінських рішень.Предметом управлінського обліку є виробнича І комерційна діяльність організації в цілому та її окремих структурних підроз­ділів у процесі всього циклу управління. За допомогою управлінського обліку формується інформація для виконання таких трьох основних цілей: складання періодичної внутрішньої звітності для прийняття управлінських рішень; вона забезпечує інформацією рішення, що приймаються з певним ступенем регулярності;складання нерегулярних (спеціальних) звітів для управлін­ських рішень; у ряді випадків інформація, отримана від зовнішньої звітності, може використо­вуватися менеджерами сторонніх організацій для прийняття рі­шень, наприклад керівництвом потенційного постачальника для ухвалення рішення про ризик продажу в кредит, а не за готівку.