Тема 7. Самоорганізація

1. Сутнісна побудова організації:

1. стійкість;

2. гомеостаз;

3. цілеспрямованість;

4. цілісність.

2. Стійкість організації, що динамічно розвивається, забезпечує:

1. гомеостатичну рівновагу;

2. морфогенетичну рівновагу;

3. статистичну рівновагу;

4. оперативну рівновагу.

3. Основні риси самоорганізації:

1. незворотність, випадковість, спонтанність;

2. оборотність, хаотичність, впорядкованість;

3. неповторність, цілеспрямованість, координованість;

4. організованість, зібраність, залежність.

4. Самоорганізація характеризується:

1. спонтанністю і оборотністю;

2. від’ємним і позитивним зворотним зв'язком;

3. неповторністю і хаотичністю;

4. цілеспрямованістю.

5. У самоорганізованих системах впорядкованість і саморозвиток виникають в результаті:

1. свідомої діяльності людини;

2. державного втручання;

3. утворення кооперативних процесів з безладдя;

4. використання правил дії й впливу.

6.Гнучкість організації — це:

1. поступове формування організацією нових властивостей її складових;

2. здатність організації до адаптації, модернізації, рефор­мації;

3. досягнення максимального рівня реалізації властивос­тей організації;

4. повернення до повторення вихідного стану.

7. Зміни в організації:

1. є небажаними;

2. є неможливими;

3. є необхідними для забезпечення її розвитку;

4. властиві лише промисловим підприємствам.

8. Синергетика характеризується такими ключовими ідеями:

   1. лінійність, самоорганізація, відкриті системи;

   2. лінійність, примус, відкриті системи;

   3. лінійність, самоорганізація, закриті системи;

   4. не лінійність, самоорганізація, відкриті системи.

9. Реакція системи на зовнішню зміну (збурення) шляхом модифікації зовнішнього середовища – це:

1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;

2. адаптування системи до зовнішнього середовища;

3. адаптування зовнішнього середовища до системи;

4. адаптування системи самої до себе.

10. Реакція системи на зовнішні зміни (збурення) шляхом модифікації себе – це:

1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;

2. адаптування системи до зовнішнього середовища;

3. адаптування зовнішнього середовища до системи;

4. адаптування системи самої до себе.

11. Реакція системи на внутрішні зміни шляхом модифікації зовнішнього середовища – це:

1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;

2. адаптування системи до зовнішнього середовища;

3. адаптування зовнішнього середовища до системи;

4. адаптування системи самої до себе.

12. Реакція системи на внутрішні зміни шляхом модифікації самої себе – це:

1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;

2. адаптування системи до зовнішнього середовища;

3. адаптування зовнішнього середовища до системи;

4. адаптування системи самої до себе.

13. Згідно з концепцією самоорганізації головною метою управління організацією є створення:

1. життєво стійкої організації;

2. прибуткової організації;

3. дохідної організації;

4. успішної організації.

14. Відносно сталий стан системи, який якби притягує безліч “траєкторій” системи, які визначаються різними початковими умовами – це:

1. біфуркація;

2. аттрактор;

3. ф р а к т а́ л;

4. “детермінований хаос”.

15. Точка розгалуження шляхів еволюції системи – це:

1. точка біфуркації;

2. аттрактор;

3. фр а к т а́ л ;

4. “детермінований хаос”.

16. Об'єкти, які мають властивості самоподібності – це:

1. точки біфуркації;

2. аттрактори;

3. ф р а к т а́ л и;

4. “детермінований хаос”.

17. Структурна одиниця підприємства, яка діє самостійно і є самоорганізованою – це:

1. точка біфуркації;

2. аттрактор;

3. фракта́л;

4. “детермінований хаос”.

18. Здатність всіх до підприємницького мислення й діяльності – це:

1. важливіша вимога до бізнесменів;

2. важливіша вимога до менеджерів;

3. важливіша вимога до найманих працівників;

4. важливіша вимога до середовища фракталу.

19. Явище, коли результат діяльності об'єднаних у систему елементів зменшує адитивний внесок (суму результатів), що одержується кожним елементом окремо:

1. самозбереження;

2. синергія;

3. пропорційність;

4. негергія.

20. Зміна пріоритетів і часткових цілей за збереженням головних:

1. гнучкість орієнтації;

2. виробнича (технологічна) гнучкість;

3. гнучкість реалізації;

4. гнучкість в досягненні мети.

21. Якщо динамічна стійкість досягається зовнішнім впливом, то це:

1. зовнішній тип стійкості;

2. внутрішній тип стійкості;

3. спадковий тип стійкості;

4. набутий тип стійкості.

22. Якщо динамічна стійкість визначається своєчасним реагуванням на зміни зовнішнього середовища, то це:

1. зовнішній тип стійкості;

2. внутрішній тип стійкості;

3. спадковий тип стійкості;

4. набутий тип стійкості.

23. Якщо динамічна стійкість досягається шляхом формування, збереження й розвитку внутрішнього потенціалу, то це:

1. зовнішній тип стійкості;

2. внутрішній тип стійкості;

3. спадковий тип стійкості;

4. набутий тип стійкості.

24. Якщо стійкість організації забезпечується зусиллями, які спрямовані на утримання її рівноважного стану шляхом придушення будь-яких збурень, то це:

1. статична стійкість ;

2. динамічна стійкість;

3. спадкова стійкість;

4. набута стійкість.

25.Здатність організації адекватно реагувати на теперішні і можливі майбутні виклики зовнішнього середовища – це:

1. статична стійкість організації;

2. динамічна стійкість організації;

3. спадкова стійкість організації;

4. збалансований розвиток організації.