Терехова Д. І. Вступ до мовознавства

глини і, дивлячись у спокійну воду, як у люстерко, виліпила свою маленьку подобу.

Так з’явилася перша людина. Вона здавалася розумною, веселою і товариською істотою і так сподобалася Нюй-ві, що вона набрала ще глини і наліпила багато людей.

Їй захотілося заселити людьми всю землю. Щоб полегшити собі роботу, вона взяла довгу ліану, опустила її в глину та струсила. Шматки глини, що розлетілися, перетворилися на людей. Пізніше почали говорити, що знатних людей було зроблено вручну, а простий народ – за допомогою ліани».

(Муравьева Т. В. Мифы народов Востока и Средней Азии. – М., 2007. – С. 29)

Вправа 4. Заповніть таблицю відповідно до зазначених рубрик, розкрийте сутність проблеми.

Основні представники

Сутність гіпотези

Вправа 5. Заповніть таблицю відповідно до зазначених рубрик.

Вправа 6. Проаналізуйте подані приклади та поясніть, які відповідності спостерігаються в них. Який метод дослідження мови ілюструє цей матеріал?

71

Вправа 7. Доберіть до поданих українських слів еквівалентні слова з тієї мови, яку ви вивчаєте. Доповніть таблицю власними прикладами, прокоментуйте їх.

терен

яблуко

фрукт

яйце

сіль

сім’я

ягня

вовк

миша

Вправа 8. Заповніть таблиці відповідно до генеалогічної класифікації мов.

українська

французька

голландська

арабська

циганська

осетинська

таджицька

англійська

іврит

латинська

Таблиця 2

72

Вправа 9. Запишіть подані мови в таблицю відповідно до типологічної класифікації мов.

Мови: санскрит, чукотська, турецька, українська, угорська, англійська, гінді, французька, казахська, чинук, фінська, корейська, іспанська, литовська, арабська.

73

4.3.Практичне заняття 3. Фонетика.

Три аспекти вивчення звуків. Фонетичні процеси

План

1.Фонетика як лінгвістична дисципліна.

2.Три аспекти вивчення звуків:

а) фізичний аспект; б) фізіологічний аспект;

в) лінгвістичний аспект.

3.Класифікація звуків: а) класифікація голосних;

б) класифікація приголосних.

4.Фонетичне членування мовленнєвого потоку.

5.Фонетичні процеси:

а) позиційні зміни; б) комбінаторні зміни;

в) живі та історичні фонетичні зміни; г) спонтанні звукові зміни.

6.Фонетичні закони.

7.Орфоепія. Транскрипція і транслітерація.

74

Ключові поняття й терміни

Фонетика. Загальна фонетика, конкретна, описова, історична, експериментальна, зіставна.

Аспекти вивчення звуків: фізичний, фізіологічний, лінгвістичний.

Сила звука, висота звука, довгота звука, чистота, тембр, обертон, формант.

Мовленнєвий апарат. Артикуляція звука, артикуляційна база. Акцент. Звук. Голосні звуки. Приголосні звуки. Класифікація звуків. Монофтонг, поліфтонг.

Фонема.

Мовленнєвий потік. Фраза, синтагма, такт, склад (закритий, відкритий, прикритий, неприкритий), наголос (динамічний, музичний, кількісний, фіксований, нефіксований, фразовий, логічний, емфатичний), інтонація.

Комбінаторні фонетичні процеси. Акомодація. Асиміляція. Дисиміляція. Гаплологія. Діереза. Епентеза. Метатеза. Субституція. Стяжіння.

Позиційні фонетичні процеси. Редукція голосних. Протеза. Оглушення в кінці слова. Позиційні чергування.

Живі та історичні фонетичні процеси. Історичні чергування. Спонтанні звукові зміни.

Фонетичні закони.

Орфоепія. Транскрипція. Фонетична транскрипція. Фонематична транскрипція. Транслітерація.

Фонетичні закони.

Література

Основна література

Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 102–152. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 109–140. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства. – К. , 1974. – С.87–106.

Кодухов В. И. Введение в языкознание. – М., 1987. – С 125–131. Маслов Ю. С. Введение в языкознание. – М., 1987. – С. 41–44. Реформатский А. А. Введение в языковедение. – М., 2001. – С. 157– 210.

75

Додаткова література

АванесовР.И.Русское литературное произношение. – 5-е изд. – М., 1972. Бевзенко С. П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис: Навч. посіб. – К., 2006. – С. 53–86.

Бондарко Л. В. Фонетическое описание языка и фонологическое описание речи. – Л., 1981.

Бондарко Л. В., Вербицкая Л. А., Гордина М. В. Основы общей фонетики: Учеб. пособие. – СПб., 1991.

Бондарко Л. В., Зиндер П. Р. Исследование фонетики // Основы теории речевой деятельности / Отв. Ред. А. А. Леонтьев. – М., 1974. Бордунова Л. И. Фонетический минимум в самостоятельном изучении лингвистических дисциплин: Учеб пособие. – Куйбышев, 1988.

Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства // Вибр. твори: у 5 т. – К., 1975. – Т. 1. – С. 238–261.

Воронин С. В. Фоносемантические идеи в зарубежном языко­зна­ нии. Очерки и извлечения. – Л., 1990.

Гордина М. В. Фонетика французского языка. – Л., 1973.

Златоустова Л. В., Потапова Р. К., Трунин-Донской В. Н.

Общая и прикладная фонетика. – М, 1986.

Карпов Н. П. Фонетика испанского языка (теоретический курс).

– М., 1969.

Николаева Т. М. Фразовая интонация славянских языков. – М., 1977.

Орфоэпический словарь русского языка. Произношение, ударение, грамматические формы. – М., 1983.

Проблемы и методы экспериментально-фонетического анализа речи. – Л., 1980.

Реформатский А. А. Из истории отечественной фонологии. Очерк. Хрестоматия. – М., 1971.

Росетті А. Вступ до фонетики / Пер. з румунської. – К., 1974. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / За ред. І. К. Білодіда. – К., 1969.

Тоцька Н. І. Голосні фонеми української літературної мови. – К., 1973.

Трубецкой Н. С. Основы фонологии. – М., 1960.

Трубецкой Н. С. Основы фонологии // Введение в языковедение: Учебн. пособие для студентов вузов / Сост. А. В. Блинов, И. И. Богатырева, В. П. Мурат, Г. И. Рапова. – М., 2000. – С. 92–147.

76

Уроева Р. М., Кузнецова О. Ф. Справочник по фонетике и грамматике немецкого языка: Учеб. пособие. – М., 1985. Фортунатов Ф. Ф. Избранные труды. – М. – Т. 1, 1956. – С. 153–155.

Щерба Л. В. Избранные работы по языкознанию и фонетике. – Ч. 1. – Л., 1958.

Vassilyev Y. A. English phonetics. A theoretical course. – Moscow, 1970.

План-конспект заняття

Мета: визначити предмет і різновиди фонетики; розглянути аспекти вивчення звуків, принципи класифікації голосних і приголосних звуків; навчитися розрізняти й характеризувати фонетичні процеси, членувати мовленнєвий потік.

Завдання:

•дати визначення фонетики, її різновидів і предмета вивчення;

•розглянути три аспекти вивчення звуків мови;

•охарактеризувати акустичні властивості звуків;

•пояснити будову мовленнєвого апарату людини;

•з’ясувати творення звуків мови, формування артикуляційної бази;

•розглянути класифікації голосних та приголосних звуків;

•навчитися поділяти мовленнєвий потік на його складові;

•розрізняти й характеризувати фонетичні процеси;

•навчитися записувати слова фонетичною й фонематичною транскрипцією.

Теоретичні питання

1. Фонетика як лінгвістична дисципліна.

Вказівки: дати визначення фонетики як науки і як системи матеріальних засобів мови; визначити предмет фонетики, її різновиди: загальна фонетика, конкретна, описова, історична, експериментальна, зіставна.

Література: Кочерган М. П., с. 102. Карпенко Ю. О., с. 109–112.

77

2. Три аспекти вивчення звуків: а) фізичний аспект; б) фізіологічний аспект;

в) лінгвістичний аспект.

Вказівки: охарактеризувати аспекти вивчення звуків: фізичний, фізіологічний, лінгвістичний; розповісти про акустичні властивості звуків: силу звука, висоту, довготу, чистоту, тембр; з’ясувати складові частини тембру і його роль в розпізнаванні звуків мови; пояснити будову мовленнєвого апарату людини, роль центральної нервової системи у творенні та сприйманні звуків (див. Додаток Б, схема Б1); з’ясувати три фази артикуляції звука; розглянути формування артикуляційної бази в людини; визначити роль резонатора, голосових зв’язок, місця перепони і способу подолання перепони в якісному оформленні звуків; з’ясувати національну специфіку творення звуків.

Література: Кочерган М. П., с. 102–110. Карпенко Ю. О., с. 112–121.

3.Класифікація звуків: а) класифікація голосних;

б) класифікація приголосних.

Вказівки: вивчити класифікацію голосних, визначити основні

йдодаткові ознаки; з’ясувати національну специфіку розрізнення голосних у різних мовах (див. Додаток Б, таблиця Б.1.); вивчити класифікацію приголосних, визначити основні й додаткові ознаки; з’ясувати національну специфіку розрізнення приголосних у різних мовах ( див. додаток Б, таблиця Б.2.).

Література: Кочерган М. П., с. 110–121. Карпенко Ю. О., с. 121– 133. Дорошенко С. І., Дудик П. С., с. 44 – 57, 70 – 84. Ющук І. П. с. 29 – 35. Сучасна українська літературна мова: Вступ. фонетика / За редакцією І. К. Білодіда. – К., 1969. – С. 43 – 217.

4.Фонетичне членування мовленнєвого потоку.

Вказівки: розглянути фразу (фразові наголоси, інтонацію), синтагму, такт і його структуру, склад; охарактеризувати види складів: закритий, відкритий, прикритий, неприкритий; розглянути різні види наголосу (динамічний, музичний, кількісний, фіксований, нефіксований, фразовий, логічний, емфатичний), інтонацію.

Література: Кочерган М. П., с. 121–133. Карпенко Ю. О., с. 133–141.

78

5. Фонетичні процеси: а) позиційні зміни; б) комбінаторні зміни;

в) живі та історичні фонетичні зміни; г) спонтанні звукові зміни.

Вказівки: розповісти про основні фонетичні процеси: комбінаторні (акомодацію, асиміляцію, дисиміляцію, гаплологію, діерезу, епентезу, метатезу, субституцію, стяжіння), позиційні (редукцію голосних, протезу, оглушення в кінці слова, позиційні чергування), живі та історичні фонетичні процеси, спонтанні звукові зміни; проілюструвати теоретичні положення прикладами з тих мов, які ви вивчаєте.

Література: Кочерган М. П., с. 133–152. Карпенко Ю. О., с. 141–156.

6. Фонетичні закони.

Вказівки: дати визначення фонетичного закону; назвати основ­ ні­ ознаки фонетичних законів.

Література: Кочерган М. П., с. 148–152. Карпенко Ю. О., с. 152–154.

7. Орфоепія. Транскрипція і транслітерація.

Вказівки: дати визначення орфоепії, транскрипції; пояснити відмінності між фонетичною та фонематичною транскрипцією; охарактеризувати особливості транскрипції української мови та однієї з виучуваних мов; пояснити використання транслітерації.

Література: Кочерган М. П., с. 141–146. Карпенко Ю. О., с. 154–156.

Практичні завдання

Вправа 1. Прочитайте різноманітні визначення звука і з’ясуйте, які ознаки звука покладено в їх основу. Випишіть визначення звука з різних лінгвістичних термінологічних словників (див.: Довідникову літературу в «На- вчально-методичних матеріалах»).

1. «Звуки речи – минимальные единицы речевой цепи, являющиеся результатом сложной артикуляционной деятельности

79

человека и характеризующиеся определёнными акустическими и перцептивными (связанными с восприятием речи) свойствами. Звуки относятся к сегментным средствам, поскольку соотносятся с минимальными линейными единицами языка – фонемами».

(Бондарко Л. В. Звуки речи // Лингвистический энцикло­ педический словарь. – М., 1990. – С. 165.).

2.«Звук – це найменша, неподільна одиниця мовного потоку, що використовується для побудови складів і фонетичних одиниць вищого рівня, за допомогою яких висловлюються думки».

(Сучасна українська літературна мова / за ред. М. Я. Плющ – К., 1994. – С.18.)

3.«Звук речи. Элемент произносимой речи, образуемый речевыми органами. При фонетическом членении речи звук – это часть слога, кратчайшая, далее неделимая звуковая единица, произнесённая за одну артикуляцию».

(Розенталь Д. Э., Теленкова Н. А. Словарь – справочник лингви­стичеких­ терминов. – 3-е изд. – М., 1985. – С.80.)

4.«Розмежування звуків мовленнєвого ланцюжка може ґрунтуватися виключно на акустичному враженні; однак щодо їх опису, то тут все інакше. Опис повинен робитися лише на основі артикуляційного акту, адже акустичні одиниці, взяті самі по собі, не піддаються аналізу; треба вдаватися до ланцюжка артикуляторних рухів...

Первинні одиниці, одержувані шляхом поділу мовленнєвого ланцюжка, ... називають фонемами [сучасний термін – звук]».

(Соссюр Ф. Курс загальної лінгвістики (Пер. з фр. А. Корній­ чук, К. Тищенко. – К., 1998. – С. 56.)

5.«Матеріальною основою мовлення є звуки людського голосу, що утворюються внаслідок роботи мовних органів (мовного апарату) – дихального апарату, гортані і надгортанної порожнини...

Звук як фізична сутність являє собою хвильове механічне коливання частинок пружного середовища (газу, рідини, твердого тіла). Звуком називають також відчуття, що виникає внаслідок дії звукових хвиль на орган слуху – вухо».

(Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Гри­ щенка. – К., 1993. – С.10, 12 .)

80