Терехова Д. І. Вступ до мовознавства

(Див.: Кондрашов Н. А. и др. Сборник задач и упражнений по введению в языкознание. – М.: Просвещение, 1991. – С. 102)

211

Додаток Ж

(Див.: Литвин І. В., Литвин С. І. Українська мова в таблицях.

– К.: АГЗТ “Експрес-об’ява”, 1998. – С. 36)

Схема Ж2

Типи словосполучень за способом вираження головного слова

(Див.: Литвин І. В., Литвин С. І. Українська мова в таблицях.

– К.: АГЗТ “Експрес-об’ява”, 1998. – С. 37).

Схема Ж3

Типи синтаксичного зв’язку у словосполученнях

(Див.: Литвин І. В., Литвин С. І. Українська мова в таблицях.

– К.: АГЗТ “Експрес-об’ява”, 1998. – С. 37).

212

Додаток З

(Див.: Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. – К. – Одеса, 1993. С. 269).

214

11.2. Додаток ІI. Види лінгвістичного аналізу

(Для ґрунтовного вивчення особливостей лінгвістичного аналізу див: Лінгвістичний аналіз: Практикум. Навчальний посібник

/ За ред. Г. Р. Передрій. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. та Виды лингвистического анализа в образцах и комментариях: Уч. пособие по обобщающему курсу русского языка / Под ред. О. Н. Волкогоновой, А. А. Силки. – Сумы: Редакционноиздательский отдел СГПИ, 1998. Схеми аналізу мовних одиниць подаємо за останнім джерелом).

Порядок фонетичного аналізу слова

І. Записати слово, поставити наголос. Затранскрибувати слово відповідно до норм літературної вимови. Визначити кількість букв і звуків.

ІІ. Поділити слово на склади. Визначити тип складу: за структурою; відносно до наголосу.

ІІІ. Охарактеризувати звуки в слові: Голосні:

а) за місцем піднесення язика (за рядом); б) за ступенем піднесення язика (за піднесенням); в) за наявністю / відсутністю лабіалізації; г) відносно до наголосу.

Приголосні:

а) за участю голосу й шуму; б) за місцем утворення; в) за способом утворення;

г) за додатковою артикуляцією.

ІV. Указати фонетичні процеси, що зумовили зміни у звуковому складі слова.

Порядок лексико-семантичного аналізу слова

1.Словоформа в тексті.

2.Наявність / відсутність формальних варіантів (акцентологічних, фонематичних, морфологічних).

215

І. Аналіз значення слова

1. Однозначне чи багатозначне?

а) Однозначне: його лексичне значення; б) багатозначне: кількість значень за словником; значення

ЛСВ, використане в тексті.

2. Тип лексичного значення:

•за способом номінації (пряме / переносне).

•для ЛСВ в переносному значенні вказати вид переносу (метафора, метонімія, синекдоха, функціональний переніс);

•за ступенем семантичної вмотивованості (мотивована / немотивована);

•за лексичною сполучуваністю (вільне, фразеологічнозв’язане, синтаксично зумовлене, конструктивно обмежене).

ІІ. Аналіз парадигматичних зв’язків слова

1.Назвати слова, синонімічні до даного. Місце аналізуємого слова в синонімічному ряді (тип синонімії).

2.Дібрати антоніми (якщо є).

3.Навести пароніми (якщо є), омоніми (якщо є), вказати лексичне значення омонімів.

ІІІ. Аналіз системних зв’язків слів, що визначаються характером функціонування

1.Характеристика слова з погляду сфери поширення.

2.Аналіз слова з погляду експресивно-стилістичної приналежності:

а) функціонально-стильова приналежність; б) емоційно-експресивна забарвленість.

3.Приналежність слова до активної або пасивної лексики.

IV. Генетична характеристика значення слова

Охарактеризувати слово за походженням.

Порядок морфемного аналізу

1.Визначити частину мови: змінна / незмінна. Указати, як змінюється надане слово.

2.Виділити основу і закінчення в змінних словах (основу

внезмінних).

216

3.Указати тип закінчення за способом формального вираження (матеріально виражене чи нульове) і за характером граматиного значення.

4.Охарактеризувати основу слова (похідна / непохідна; переривчаста / непереривчаста).

5.Шляхом добору однокореневих слів визначити корінь, його тип (вільний чи зв’язаний).

6.Виділити префікси, вказати їх словотворче (граматичне) значення.

7.Виділити суфікси, вказати їх словотворче (граматичне) значення.

8.Якщо в слові є постфікси або інтерфікси, визначити їх.

Стійкі позначення для проведення морфемного аналізу:

закінчення

корінь

суфікс

основа

префікс

постфікс інтерфікс

Порядок словотворчого аналізу

1.Визначити, до якої частини мови належить подане слово.

2.Встановити його похідний характер.

3.До кожного мотивованого (похідного) слова дібрати мотивоване слово або словосполучення.

4.Знайти мотивуючу основу.

5.Виділити словотворчий формант.

6.Охарактеризувати морфологічні зміни, що є у складі мотивуючої основи.

7.Назвати спосіб словотвору і його різновид.

Порядок етимологічного аналізу

1.Записати значення слова в сучасній мові і провести його морфемний аналіз на синхронному рівні.

2.За етимологічним словником визначити походження слова:

217

запозичене чи власне.

3.З’ясувати внутрішню форму слова (вихідне значення), дібравши однокореневі лексеми.

4.Установити первісне членування слова на морфеми.

5.Зіставивши вихідне і сучасне членування, вказати історичні процеси, що змінили морфемну структуру слова: опрощення, перерозклад, ускладнення, декореляцію.

6.Виявити їхні причини: найдавніші фонетичні процеси, що порушили чіткість членування на морфеми; семантичні зміни; втрата мотивуючих слів, що спричинило ослаблення мотиваційних і дериваційних зв’язків та ін.

Порядок морфологічного аналізу

1.Категоріальна семантика.

2.Морфологічні ознаки (класифікаційні категорії, словозмін-

ні).

3.Синтаксичні властивості.

Схема аналізу іменника

1.Словоформа в тексті.

2.Частина мови. Категоріальне значення.

3.Початкова форма.

4.Лексико-граматичні розряди.

5.Рід.

6.Тип і варіант відміни.

7.Відмінок, значення відмінка.

8.Число.

9.Синтаксична функція.

Порядок розбору словосполучення

Вилучити з тексту словосполучення і записати.

1.Початкова форма словосполучення (за початковою формою стрижневого слова).

2.Тип словосполучення за структурою.

3.Тип словосполучення за морфологічною природою стрижневого слова.

218

4.Структурна схема словосполучення.

5.Тип за злиттям компонентів.

6.Тип за характером семантико-синтаксичних відношень між компонентами словосполучення.

7.Спосіб підрядного зв’язку, його характеристика.

Порядок синтаксичного розбору простого речення

1.Установити, що речення просте, підкреслити граматичну основу.

2.Характер членованості/нечленованості.

3.Склад головних членів (двоскладне/односкладне), якщо односкладне, зазначити його різновид.

4.Наявність другорядних членів речення (поширене/непоширене).

5.Наявність структурно обов’язкових членів речення (повне/ неповне), якщо речення неповне, назвати його різновид.

6.Наявність ускладнень (ускладнене/неускладнене); якщо ускладнене, зазначити чим (однорідними членами, звертанням, вставленими і вставними конструкціями).

7.Функціональний тип речень (тип за метою висловлювання).

8.Тип речення за емоційним забарвленням.

9.Тип речення за характером предметних відношень.

10.Назвати члени речення, зазначити, чим вони виражені. Відмітити синкретичні члени речення і детермінанти.

Порядок розбору складносурядного речення

1.Підкреслити граматичні основи, визначити межі преди­ кативних одиниць.

2.Тип речення за характером основного синтаксичного зв’язку

ікількістю предикативних одиниць.

3.Відкритість/закритість структури.

4.Гнучкість/негнучкість структури (для речень закритої структури).

5.Типи речень за характером смислових відношень між ­предикативними частинами (вказати загальне і часткове значення).

6.Засоби зв’язку предикативних частин:

а) основні (сполучник, його характеристика; інтонація);

219

б) додаткові (співвідношення видо-часових форм присудків, синтаксичний паралелізм, неповнота однієї з частин та ін.).

7.Функціональний тип речення.

8.Тип речення за емоційною окраскою.

9.Структура (лінійна) схема складносурядного речення.

Порядок синтаксичного аналізу складнопідрядного речення

1.Підкреслити граматичні основи, визначити межі предикативних частин.

2.Тип речення за характером основного синтаксичного зв’язку предикативних частин та за їх кількістю.

3.Головна і підрядна частина, позиція підрядної частини.

4.Тип речення за структурою (розчленована/нерозчленована;

унерозчленованих складнопідрядних речень зазначити, до чого відноситься підрядна частина).

5.Основні засоби зв’язку головного речення та підрядної частини (підрядні сполучники – семантичні/синтаксичні; сполучні слова – приналежність до частин мови і синтаксична функція; корелят).

6.Структурно-семантичний тип складнопідрядного речення.

7.Функціональний тип речення (тип за метою висловлюван-

ня).

8.Тип речення за емоційним забарвленням.

9.Схема складнопідрядного речення (структурна, лінійна).

Порядок синтаксичного розбору безсполучникового складного речення

1.Підкреслити граматичні основи, визначити межі предикативних одиниць.

2.Тип речення за характером основного синтаксичного зв’язку

ікількістю предикативних частин.

3.Відкритість / закритість структури.

220