8 К а л л і п і д

Адже вдаєш,

Що маєш те, чого не маєш.

То ж бери

Цей дар малий, бо ти мене переконав.

Гор гі й

їй-богу, двічі й ти мене переконав:

⁸⁴⁰ Не взявши, був би я і дурень, і бідняк.

Вказала на рятунок користь.

Сострат

А тепер — Женитесь.

К а л л і п і д

Віддаю дочку тобі, щоб ви

Дітей законних мали, в придане даю

Для неї три таланти.

281

Гор гі й

В мене є також

Для другої талант.

Кал лі пі д

Талант? Не дуже ти Даєш багато.

Гор гі й

Як це так!

Ка ллі п і д

Ділянку всю

Бери для себе,

Горгіє. Тепер сюди

Приводь свою сестру і матір до жінок, Які гостюють в нас.

Горгій

Звичайно, треба так.

Сострат

Залишимось усі.

Сьогодні ми вночі

Влаштуємо бенкет, а завтра розпочнем

Весілля, а старого,

Горгіє, також

Приводь до нас, бо тут, можливо, легше він

Найде, що потребує.

Гор г і й

Він прийти,однак,

⁸⁵⁵ Не схоче.

Сострат

Упроси.

Гор гі й

Коли б я зміг!

Сострат

Бенкет

Влаштуємо гучний, на славу дідусям;

Жінкам — безсонну ніч.

К ал л і п ід

Це так, лиш навпаки:

Бо питимуть вони, не спатимемо — ми.

Я дещо необхідне в справі цій піду

⁸⁶⁵ Улагодити.

Сострат Йди.

(Калліпід виходить).

Не личить аж ніяк

Розсудливій людині впасти у відчай,

Бо праця кропітка здобути може все.

Такої праці я зразком сьогодні став.

Одруження, в яке ніхто не вірив, я

Добитися зумів всього за день один.

Гор гі й

(Повертається з матір' ю і сестрою).

Ану, підходьте всі скоріш.

Сострат

(До жінки і дочки Кнемона).

Ідіть сюди.

(До матері, що виходить із святилища).

Приймай жінок цих, мати, а Кнемон..

Гор гі й

Його

Немає; він благав, до речі, і стару

Забрати, щоб цілком залишитись самим.

Сострат

Нестерпна вдача!

Горгій

Вже вродився він таким.

Сострат

Бог з ним, а ми ходім!

Георгій

Сострате, я жінок

Соромлюсь не на жарт.

Сострат

Дурниці! Ти не йдеш?

Пора вже це вважати справами сім'ї.

(Виходить. З хати появляється Сіміка).

Сіміка

(Звертаючись до Кнемона, що залишається вдома).

Піду й собі туди, клянуся я, а ти

Лежатимеш тут сам, характером своїм

Прикутий.

Як у храм хотіли завести

Тебе, ти не схотів.

Богинями клянусь,

Біда спаде на нас, ще гірша, ніж тепер.

Прощай!

(Входить раб Гета).

Гета

Погляну я, як справи тут ідуть.

(Гра на флейті. Флейтисту).

ВИЛ

Не грай, нещасний, так мені на флейті, бо не маю

Я часу.

Знай, мене сюди до хворого послали.

Сіміка

А що якби хтось інший з вас посидів біля нього,

А я з хазяйкою своєю хочу попрощатись,

Сказати слово, пригорнуть...

Гета

Розумну річ говориш.

Іди собі. Тим часом я тут хворого догляну.

(Сіміка виходить).

Давно я мріяв, щоб як слід провчити нелюдима.

І ось сьогодні, нам нарешті трапилась нагода:

У храмі п'ють-гуляють всі, ніхто не перешкодить.

Сіконе, йди-но ти сюди скоріші О Посейдоне,

Не йдеш, а лізеш, мов на зло.

Сікон

(Входить).

Ти звеш мене?

Гета

Звичайно.

С і к о н

Помститись хочеш ти комусь за кривду нещодавню?

Гета

Недавню кривду?

Сікон

Годі вже вдавати з себе дурня.

Гета

Мов камінь, спить тепер відлюдько сам.

Сікон

А як здоров'я?

Гета

Що зовсім зле, я б не сказав.

Сікон

А зможе він, піднявшись,

⁸⁹⁵ Побити нас?

Гета

Не тільки бити — встати він не може.

Сікон

Чудову вістку ти приніс.

Піду його просити Що-небудь.

Це його зведе із розуму.

Гета

Спочатку

Надвір ми витягнемо його, мій любий, і почнемо

У двері стукати ось так, просити та дражнити.

Потіха буде, чи не так?

Сікон

Боюсь, щоб не застукав

За ділом цим нас Горгій.

Гета

Там, у храмі, галасують.

Вином оглушені усі, а цей старик вже зовсім

Прирученим і смирним став, бо з ним ми

поріднились.

Він родич нам тепер; коли б лишивсь таким

назавжди,

Тягар цей був би нелегким.

С і кон

Ну як?

Гета

Ти тільки нишком

Сюди старого принести старайся.

Ну, проходь же.

(Гета входить у дім).

С і к о н

Зажди, лише не покидай, молю, мене одного.

І, ради бога, не горлай.

(Сікон також входить в дім. Вони виносять сплячого Кнемона),

Гета

їй-богу, не горлаю. Правіше... став сюди.

Сікон

Ну ось.

Гета

Пора тепер почати.

Сікон

Виходжу першим я, ось так, а ти додержуйсь ритму.

(Стукає у двері).

Гей, гей, раби!

Я кличу васі

К н е м о н

(Прокинувш ись).

О гореї Це нестерпної Гета Раби, раби! гей, гей, рабиі

К н емо н

Прокляття! Помираю. Та хто це? Звідти йдеш?

Гета

Як бачиш.

К н е м о н

Що тобі потрібно?

Сікон

Прошу корзини я у вас і глечика.

К н емон

О люди!

Коли б лиш хтось підняв мене.

Сікон

Ти маєш їх, я знаю.

Триногів сім у тебе є, столів дванадцять маєш.

Раби, скажіть же швидше тим, хто вдома:

я спішуся.

К н е м он

Нема нічого там.

Гета

Нема?

К н е м о н

Нема! Сто раз ти чув це.

Сікон

Тікаю я.

К немон

О лишенько!

І як сюди попав я?

І хто це міг мене сюди покласти? Геть, поганче!

Сікон

Прекрасно.

Гей, жінки, мужчини, ключники, озвіться!

К н е мон

Безумний! Двері виломиш.

Сікон

Нам килимів ви дев'ять Давайте!

Кн емон

Звідки взяти їх?

С ікон

І виткану завісу

З чужих країн, щоб в довжину до сотні стіп було їй.

К немон

Коли б я мав її!

С і к он

Ти ж маєш.

К немон

Гей, стара, а де ти?

С і к о н

Піду під інші двері я.

К немон

До чорта! Гей, Сіміко!

Нехай боги усі тебе погублять, препоганаї

(До Сікона).

Чого тобі?

С і к он

Також я хочу мідного кратера.

К н е м о н

О хто б мене на ноги звів?

С і кон

їй-богу, ще й завісу,

Дідусю, маєш.

Кнемон

Звідки б мав?

С і к он

Не маєш і кратера?

К н е мон

Уб'ю її,

Сіміку цю!

Гета

Засни і кинь бурчати.

Людей цураєшся, жінок не терпиш, не затягне

Ніхто на жертовний обряд тебе; тепер на плечах

Своїх відчуєш ти все це: ніхто не допоможе Тобі.

Самого муч себе і слухай все по черзі.

Дочка твоя і жінка там у храмі бенкетують,

А ти лежиш на самоті, покинутий, забутий.

Кнемон

А що нового там, скажи, у них жінки побачать?

Гета

Твоїй дружині і дочці, принаймні, усміхнулась

Там вперше доля, в славну їх компанію завівши.

⁴⁰ У них бенкет розкішний я мужчинам приготовив.

Та слухай же, старий, не спи.

К н е мон

Поспиш тут... О нещастя!

Сікон

Чи хочеш на бенкет прийти?

Послухай же, що далі.

Спішивши, з листя на землі підстилки розіслав я,

Столи розставив...

Це ж мої обов'язки.

Ти чуєш? Я ж кухар, пригадай собі.

Ну й млявий же старик цей.

Один з гостей у руки взяв вина старого вазу,

її над глечиком схилив з джерельною водою,

Змішавши; в коло кличе всіх; жінок скликає інший.

Лилось безслідно, мов в пісок, вино.

Ти розумієш?

Якась служниця у танок пустилася, сп'янівши,

Своє вродливеє, мов цвіт, скриваючи обличчя.

До танцю й пісню затягла несміло, боязливо.

Та ось і друга, руку їй подавши, закружляла.

Гета

Нещасний мученику, ти в танок також пускайся!

К немон Мені, прокляті, у танок?

Сі к он

Чому ж би й ні, простаче?

К н е м о н

О ні, їй-богу

Сікон

Що ж тебе нести туди накажеш?

К н емон

А що робити там?

Сікон

Танцюй!

Кнемон

Несіть, можливо, легше

Терпіти те, що буде там.

Гета

Тримайсь! Розумно кажеш.

Сіконе й Донаксе, звитяжці славні, ви

Старого підніміть і винесіть.

(Кнемона піднімають і несуть).

А ти

Гляди, щоби таким безглуздим ми тебе

Ніколи не спіткали!

Знай, тоді біди

Тобі вже не минути.

Факел і вінки Хай зараз нам дадуть.

Раби приносять вінки і факели.

Сікон

(До Кнемона).

Бери ось цей вінок.

(Закладаючи вінок на голову Кнемона).

Ну ось, тепер і ви вітайте радо нас,

Звитяжців, над таким нестерпним стариком.

Плещіть нам дружно всі — мужі, жінки й малі.

Хай Перемога, діва благородна ця,

Подруга сміху, завжди радо з нами йде.

Кінець

46