Хор акт IV

С і м і к а

(Вибігає з хати Кнемона).

Нещасна я! Рятуйте! Хто там?.. Поможіть! Рятуйте!

С і к он

О Геракле, володарю наш!

Священне узливання дайте змогу нам

Богам і демонам зробити. Б'єтесь ви,

Голосите і лаєтесь. Чудацький дім!

Сі м і ка

Хазяїн у криниці!

С і ко н

Як це?

С і м і к а

Слухай лиш.

В криницю він спустивсь, лопату і відро

Задумавши дістати... раптом посковзнувсь

І тільки загуло.

Сі кон

Проклятий цей старик?

Сіміка Він самий.

С і к он

Добру річ зробив, їй-богу, він.

Тепер за діло ти берись, старенька.

Сіміка

Як?

Сі кон

Візьми-но брилу, камінь, словом, щось таке

І кинь з гори на нього.

Сіміка

Любий, ти спустись...

Сі кон

Щоб вийшло, як у байці: бійку завели

В криниці чоловік з собакою? Не йду!

Сіміка

⁶³⁵1 де ти пропадаєш, Горгіє?

Горгі й (Входить).

Я тут. А що, Сіміко, трапилось?

Сіміка

Ще раз кажу, Хазяїн у криницю впав.

Гор гі й

(Дивлячись на вхід до гроту).

Виходь сюди,

Сострате, і давай підем скоріш туди.

Сі к он

(Залишившись один).

Клянуся Діонісом, є боги, бо ти,

Тоганче, пожалів свойого казанка

Для тих, які складають жертву, а тепер

В криниці ти, то ж пий всю воду хоч до дна,

Не ділячись ні з ким.

За мене, врешті, ти

Заслужене поніс покарання від Німф.

Безкарно ще не скривдив кухаря ніхто.

Бо є священним трохи наше ремесло.

Прислужнику-рабу без страху можеш все Зробити.

Дочка Кнемона

(Кричить з дому).

Горе! Батенька... рятуйте ви,

Він не втопився ще?

С і кон

Хтось плаче, чуя я.

(Відчиняє двері на подвір'я Кнемона і дивиться).

[Це дівчина ридає.

Поруч, бачую,

Хазяїн молодий розважує її.

А Горгій — молодець, вже, мабуть, аж на дно

Спустився за старим.

Клянусь Гераклом я,

Він вилізе з криниці зараз і його,

Нещасного, за чуба витягне з води.

Ну й вигляд він потішний матиме тоді,

Як вилізе, їй-богу, уявіть собі.

Труситиметься весь.

На нього, друзі, я

Клянуся Аполлоном, радо б подививсь.

(До служниць).

Справляйте узливання ви, жінки, за те,

Щоб видужав старик, який сьогодні став

Кульгавим. Відтепер не зможе

Пану він

Пошкодити нічим, та все ж таки сусід

Він мій і тих, які складають жертву тут. Т

урбуюсь я тепер, чи знову візьме хтось

Мене за кухаря.

(Входить у грот).

Сост рат

(Виходить із дому Кнемона).

Клянуся, друзі, я

Деметрою,

Асклепієм, в своїм житті

Побачив вперше я, щоби доречно так

Топився чоловік.

Здавалося, ось-ось

Здобуду щастя я. Як тільки ми прийшли,

В колодязь Горгій — плиг, а дівчина і я

Без діла наверху залишились, бо що ж

Робити ми могли, крім того, щоб вона

Волосся виривала, плакала й себе

В нестямі била в груди.

Поруч я стояв, їй-богу, мов її захисник, і благав

Не побиватись так, не зводячи очей

Із дивної краси, а той, що там, на дні,

Поранений, мене цікавив менш за все.

Спочатку я тягнув його, та скоро й це

Мені набридло.

Так, їй-богу, трохи я

Його не погубив: щось тричі мотузок,

На неї задивившись, випустив із рук.

Атлант цей незрівнянний,

Горгій, з сил усіх

Напружившися, ледве витягнув його.

Він виліз, я ж сюди прибіг, бо більш не міг

Вже стримати себе: ще мить і був би я її розцілував, так прагну я її Посватати, тому збираюсь я... вони

Дверима рипнули...

Входять Кнемон, Горгій і його дочка. Кнемон іде, спираючись на

Горгія.

О Зевсе наш, яке Видовище чудне!

Горгій

Чого, Кнемоне, ти Бажаєш?

Кнемон Відчепись, ослаб я щось.

Гор гі й

Кріпись. Кнемон

Померши, більше вам не буду тягарем.

Горгій

Яке велике зло ця клята самота!

Ось бачиш, ти від смерті був на волосок

Сьогодні.

Час тобі під наглядом літа

Старечі коротати.

Кнемон

Так, важке моє

Становище. То ж матір,

Горгіє, поклич.

Одне лиш горе нас здебільшого, мабуть,

Виховує в житті. О донечко моя, і

Будь ласка, поможи підвестися мені.

(Дочка обіймає його).

Сострат

(До Кнемона).

Щасливий чоловіче!

Анемон

(Помітивши Сострата).

Гей, а ти чого,

Нещасний, там стоїш стовпом серед двора?

Горгій

Відстань від нього, це мій друг, який тебе

Зі мною рятував.

Подяки ми не ждем

Від тебе все одно, тому підемо геть

Ми звідси, ти ж людей не терпиш, чи не так?

Кнемон

Так, людей я уникаю, та сьогодні перший раз

Обійтись без них не міг я, і тому тепер, клянусь,

Смерть мені миліша, знайте, ніж рятунок ось такий.

Вам нікому не змінити тої думки,— навпаки,

Приєднайтеся до неї, не вагаючись, усі.

Знаю, мав одну я ваду: думав жити одинцем,

Сам собі давати раду, незалежно від усіх.

⁷¹⁵ Нині ж бачу — смерть приходить, несподіваним,

швидким

Гостем в хату, і прозрів я: зрозумів свій давній гріх.

Зараз мусить хтось про мене турбуватися весь час.

Біль, однак, клянусь

Гефестом, відчував я, дивлячись

На життя користолюбне, що провадять люди всі

З розрахунками сухими.

Думав я, що тільки зла

Один одному бажають всі вони.

Ось це мені

Так нашкодило, та

Горгій лиш один насилу зміг

275 Вчинком справді благородним розум мій протверезить,

Радо вирвавши від смерті старика, який його

Гнав з порога, мов собаку, не поміг йому нічим.

Слова людського ніколи, підійшовши, не сказав,

Інший міг би так сказати справедливо: як мене

Ти від себе проганяєш, то до тебе не піду.

Ти мені не помагаєш — не поможу й я тобі.

Знай, тепер, чи вмру — до речі, почуваюсь слабо я,—

Чи одужаю, віднині — ти мій син, моє ж майно

Можеш ти своїм вважати.

Довіряю я тобі

Теж дочку; найди їй мужа.

Я б не зміг його знайти.

Навіть видужавши зовсім: не підійде до смаку

З них ніхто.

Мені ж дозвольте жити так, як знаю сам.

Взявши в спадок господарство,

хазяйнуй, ти ж не дурний,

Слава богу, і достойний для сестри ти опікун.

Півмайна мого в придане ти сестрі своїй віддай.

Решту сам візьми й утримуй з нього матір і мене.

(До дочки).

Дочко, ти тепер покластись поможи мені, як слід.

Той, хто зайве слово каже, він, по-моєму, не муж,

Підійди до мене, дочко, кілька слів скажу тобі

Про життя, яке проважду, й про характер свій.

Коли б Всі були благорозумні, не було б тоді судів,

Тюрм, куди себе зганяють, війн, і кожен би радів

З долі скромної. Як бачу, це приємно вам; ну що ж...

Жийте так, не буде більше заважать вам нелюдим.

Го р гі й

Згідний я з тим всім, та треба нам для дівчини скоріш

З твого дозволу, мій батьку, підшукати жениха.

К н е м он

Всі думки свої відкрив я.

Ради бога, відчепись!

Го р гі й

Хтось тебе зустріти хоче.

К н емон

О, нізащо! Не підходь!

Гор гі й

Мабуть, дівчини просити.

К н емон

Ну, а я причому тут?

Го р гі й

Він також тебе з криниці витягав.

Кнемон

Ось цей?

Гор гі й

Еге ж. Йди сюди.

К н емон

Засмаглий, бачу.

Землероб він?

Гор гі й

Ще й який!

⁷⁵⁵ Аж ніяк не чепурун він і не з тих, що цілі дні

Пойем шляються, [а справжній, працьовитий, селянин.

К н е м он

Що ж, по-вашому, хай буде, що задумали — робіть,

А мене залиште в хаті, хай помру на самоті.

Гор гі й

Добре виховав, мій батьку, ти дочку свою ].

К н ем о н

Тепер

⁷⁶⁰ Замість мене ти піклуйся про сестру і доглядай:

Батько шкодити не стане, то ж сестру твою тобі

Я при свідках доручаю, а з майна мого бери

Те, що є твоїм по праву.

Ну, Сострате, підійди.

Взявся ти за діло, знаю, без лукавства, від душі.

⁷⁶⁵ Все робити погодився ради шлюбу, хоч такий

Ніжний ти, та взяв лопату і копав, і труд важкий

Стерпів. Вдачу розкриває, як ніколи, чоловік,

Коли вирішив зрівнятись з бідняІЛїм, хоч сам — багач,

Примхи долі нестійкої він поборе, цей юнак.

⁷⁰ Вдачі чесної своєї ти достойний доказ дав.

Йди і далі тим же шляхом.

Сострат

Так, найкраще це було б.

Хоч хвалитися, здається, непристойно, далебі.

Ось і батько мій підходить.

Го ргі й

Калліпід

— це батько твій?

Сострат

Так,звичайно.

Гор гі й

Ну й багач же він, їй-богу, й недарма:

З ним нікому не зрівнятись в землеробстві.

Калліпід

(Входить).

Барана,

Бачу, з'їли тут без мене, і за ними вже застиг

Слід у полі.

Гор гі й

Він голодний,

Посейдоне, мов той вовк.

Що ж, почнем йому про діло?

Сострат

Ні, спочатку хай поїсть:

Швидше згодиться.

Калліпід

Сострате, як діла?

Поїли вже?

Сострат

Так, для тебе теж лишилось.

То ж проходь.

Калліпід

Аякже, йду.

Го р гі й

Йди за ним, якщо бажаєш розмовляти сам на сам

З батьком. В хаті жде тебе він, чи не так?

Сострат

Він ні на крок

Не виходитиме звідти.

Скоро я позву тебе.

Г о р г і й

виходить. ХОР

АКТ V

Сострат

Не так, як я хотів, не так, як я чекав, Ти ставишся до мене, батьку.

Калліпід

А чому?

Чи з милою тобі я шлюб заборонив? І хочу я його, й кажу: потрібний він.

Сострат

Не схоже щось на те.

Калліпід

їй-богу, як знавець,

Кажу я: ось міцний для сина мого шлюб,

Як вчинків тих його причиною — любов.

Сострат

Якщо беру сестру я того юнака,

Вважаючи його достойним нас, чому ж

Мою сестру тоді не хочеш ти йому Віддати в обмін теж?

Кал ліпід

(Обурено).

Так ось куди ти гнеш?

⁷⁹⁵ Невістка, з нею зять,— обоє без гроша...

Даруй, не хочу я; одної досить з нас.

Сострат

За гроші ти вчепивсь, за цю зрадливу річ.

Коли б ти певним був, що в тебе все життя

Залишаться вони, тоді заховуй їх,

З ніким не поділившись тим, що в тебе є,

Коли ж все, що маєш, батьку, не твоє,

А долі, то тоді будь щедрим, не скупись.

Бо доля може знов відняти в тебе їх,

Віддавши жартома негідному у дар.

Тому, вважаю я, ще поки маєш їх —

Живи великодушно, батьку мій, і всім

Нещасним помагай і щастя посилай,

279Кому лиш зможеш ти із засобів своїх.

Ось це — безсмертний скарб, який немов найдеш.

Якщо колись, бува, помилишся в житті.

Незмірно кращим є відкритий друг тоді

Від золота твого, заритого в землі.

Ка л л і п і д

Ти знаєш же мене,

Сострате, не візьму

Майна всього в могилу: все одно б не зміг.

Воно ж твоє.

Придбати друга хочеш ти?

Ну що ж, попробуй, в добрий час, і кинь мені

Мораль розводити.

Давай, розкидуй, сип,

Ділись усім, цілком з тобою згоден я.

Сострат

Охоче?

Калліпід

Ну, звичайно, не турбуйся тим.

Сострат

Виходить, Горгія покликать можу я?

Горгій

(Виходячи із свого дому).

Розмову вашу всю, з початку до кінця,

Почув я під дверима, виходячи.

Сострат

Ну й що?

Гор гі й

Тебе, Сострате мій, вважаю щирим я

Товаришем, тебе люблю я над усе.

Я кращого чогось не хочу, та й коли б

Схотів, тоді знести, їй-богу, б я не зміг.

Сострат

До чого ти ведеш?

Горгій

Сестру свою тобі

За жінку я даю, а ти мені — свою?

Не вийде це.

Сострат

(Здивовано)

Чому?

Г о р г і й

Не радують мене

⁸³⁰ Багатства, що трудом чужим, а не своїм

Набуті, я ж волію сам здобути їх.

Сострат

Дурниці!

Ти вважаєш, що не гідний ти Руки її?

Горгій

Я гідний, думаю.

Однак Негідником є той, хто все бере собі,

Не маючи нічого.

Ка лліп і д

Благородний ти,

Та розум свій згубив.

Го р гі й

Чому?