X а й р і й
В подібних справах я,
Сострате, дію так.
Якщо якийсь мій друг
Гетеру полюбив, без зайвих слів її
Я вмить краду, підпалюю одвірки, п'ю.
Раніш, ніж узнавати, хто вона, то слід
Добитись успіху; від зволікання, знай,
Любов спалахує, від поспіху — згаса.
Коли ж про вільну дівчину говорить хтось,
Про сватання, тоді — я інший чоловік:
Розпитую про рід, про вдачу, бо вона —
На все життя,— і досвід свій передаю,
Для друга, як до справ я ставлюся таких.
Сострат
Прекрасно!
Та не всім вдоволений ще я.
X а й рі й
Тепер, насамперед, слід вияснити все.
Сострат
Лиш дніти почало, як Піррія-раба Відправив я.
X а й рі й
Куди?
Сострат
Та ж батька навістить,
Або опікуна, однаково...
Ха й рі й
Геракл! Що кажеш ти?
Сострат
Помилку, мабуть, я зробив,
Що справу пильну цю рабові доручив,
Закоханий, однак, нелегко розрізнить
Що корисне, що ні.
Та де це він пропав?
Дивуюсь я давно — я ж дав йому наказ,
Щоб миттю повертав, розвідавши про все.
Вбігає переляканий
П і р р і й.
П іррій
80 3 дороги! Стережись!
Дай місце, бо мене Безумець доганя!
Сострат
Що сталось, хлопче мій?
П і ррі й
Рятуйтесь!
Сострат
Що таке?
П і р рі й
Закидують мене Камінням, груддям. Я пропав!
Сострат
Шалений де?
П і ррі й
85 Можливо, вже відстав.
Сострат
Клянуся Зевсом, так.
П і р р і й
А я не знав.
Сострат
Що мелеш ти?
П і рр і й
Молю тебе,
Тікаймо всі!
Сострат
Куди?
П і ррі й
Найдальш від цих дверей.
Безумець, навіжений, демоном лихим
Попутаний живе у домі тім, куди
90 Ти наказав іти.
Страждання спричинив
Великі він мені, бо, спотикаючись,
Я мало не оббив всіх пальців на ногах.
Він підійшов, розмахуючи чимсь, і знов Кидатиме.
Сострат їй-Богу, з глузду з'їхав він!
Піррій
Сострате, нам кінець!
Сострат
Тихіше говори!
П і ррій
Не можу...
Сострат Говори!
П і р р і й
Передихнути дай,
Бо й слова не скажу.
Так ось. Постукав я У двері.
«Де знайти хазяїна», спитав.
Старуха жалюгідна вийшла на поріг
І з місця, де стояв я тільки що, вона
Вказала на горбок — там груші він збирав
Чи в купи хмиз стягав.
Сострат
Ось гнівний він який!
П і ррі й
Що скажеш ти на це, мій любий?
На його
Вступивши поле, я підходити почав
До нього, а щоб він мене вважати міг
І ввічливим, і чемним, здалеку почав:
«У пильній справі, батьку, я сюди спішу.
Стосується вона тебе». Він зразу в крик:
«Злочинцю, ти чому, скажи мені, сюди,
На мій город, прийшов:»
А потім ухопив
Він грудку і шпурнув в самісіньке лице.
X а й р і й
А дідько б взяв його!
П і ррі й
Не встиг промовить
«Хай Посейдон тебе...»,— як по плечах моїх
Вже кий затанцював.
«Чи може бути в нас
Щось спільного, скажи?
Ось там дорога, геть!» —
Кричить на всю гортань.
Хай рі й
Мабуть, цей селянин Вже зовсім одурів.
П і р р і й
Нарешті, вслід мені
Не менше як п'ятнадцять стадій він пробіг.
Спочатку бігав він кругом горбка, відтак
В гущавину забіг, і в мене запускав
Камінням, груддям, грушами, коли не мав
Нічого більше.
Сострат
(Обурено).
От дикунство! Цей старик —
Злочинець справжній.
П і рр і й
Відійдіть, молю я вас! Сострат Ти боягуз.
П і р рі й
Він звір! Не знаєте його, Він з'їсть нас всіх.