Сцена 5

Менехм І. Пенікул. Жінка

Менехм І повертається з ринку, де досить забарився і розказує про свою задержку. Дотепер двозначності походили від Менехма II, якого плутали з Менехмом І. Тепер повертається Менехм І, який тратив час на форумі, забуваючи про годину обіду. Він нарікає на це в довгому монологу. Пізніше він зустрічається віч-на-віч з жінкою і Пенікулом. Обидвоє сердиті. Він дуже дивується Пенікулові, який завжди відносився до нього з пошаною і був услужливий, і знає, що його не образив. Він тепер мусить заплатити не тільки за те, що сам накоїв, але й за те, що робив і сказав його брат-близиюк. А це побільшує зацікавлення і комізм ситуації.

Сцена ділиться на дві частини. Перша (р.571-601) - це монолог Ме­нехма І, в якому він описує клопоти, що має через своїх клієнтів, яких він зобов'язаний захищати, також у трибуналі в більш несправедливих травах. Очевидно Плавт забуває, що справа йде в грецькій країні і опи­сує римські звичаї. Ця частина - це спів у різних розмірах, із перевагою бакхеїв на початку і трохеїв під кінець.

МЕНЕХМІ

(монолог)

Завівся в нас звичай нечувано глупий,

І прикрий і підлий; його ж уживають

Всі самі найкращі! А саме такий це:

Клієнтів численних всі мати бажають:

575. Чи чесні, чи підлі - про те не питають;

Більш хочуть маєтків, яким славляться,

Ніж віри клієнтів.

Хто бідний, а чесний, для них - це ледащо,

Багатий нікчемний для них - у пошані!

580. А в кого ні закон, ні добро не в ціні,

Той має дбайливих патронів!

Відперся, як взяв щось, а позови любить

Цей грабіжник,

Лукавий і підлий;

І лихва і обман

Маєток принесли,

А в душі лиш скарги!

585 Хтось до суду їх покличе, то й патрона кличе теж,

Бо нам треба захищати, в чому провинився він:

В суді та на зборах в управі.

Так сьогодні мене безпокоїв клієнт,

Я не міг вже зробить, те, що сам я хотів,

І з ким треба було - так задержав, загаїв.

590 Я перед едилем справи його многі і найгірші

Захищав: умови хитрі, я поставив і крутії.

Менш і більш крутив, ніж треба, щоб лиш справу затягти.

Що? Внести заклад? А він що?

Той, що дав ручителя?

Я не бачив, щоб когось так приловили на гарячім:

595 Хай всі боги його поб'ють!

Він попсував весь день мені.

Й мене, щоб Форум не видав!

Я зіпсував найкращий день.

Казав бенкет приготувать.

Коханка, знаю, жде мене.

Як тільки зміг я вирватись,

Сюди із ринку вже спішу.

600 На мене певно сердиться, Та сукня присмирить її,

601 Що сьогодні вкрав я в жінки й до Еротіон заніс.

СЦЕНА 6

Менехм І. Жінка. Пенікул

ПЕНІКУЛ

(набоці до жінки)

Ну, що скажеш тепер?

За поганця пішла!

ПЕНІКУЛ

Добре чуєш, що він сам говорить.

ЖІНКА

Добре чую.

МЕНЕХМ І

(підходить до дверей Еротіон)

Зайду. Тут мене жде добро!

ПЕНІКУЛ

(вискакує $,&оку, хапає його за руку і задержує ввійти до Еротіон)

Підожди! Тут скоріше жде горе!

ЖІНКА

(нападає з другого боку)

Ти, їй-богу, на проценти вкрав її.

ПЕНІКУЛ

(тріумфуюче)

Ось на тобі!

Потайки такі плюгавства, думав, зможеш ти робить?

МЕНЕХМ

(перестрашений, намагається вдавати невинногоі присмирити жінку)

ЖІНКО, ЩО ЦЄ?

ЖІНКА

Ти мене питаєш?

МЕНЕХМІ

Чи його спитать?

ЖІНКА

Залити ласкавість!

ПЕНІКУЛ

(під'юджує жінкг/)

Далі!

МЕНЕХМ І

Ти на мене сердишся?

І чого?

ЖІНКА

Повинен знати.

ПЕІНКУЛ

(до жінки)

Знає лайдак, а вдає!

МЕНЕХМ І

Що такого?

ЖІНКА

Сукню.

МЕНЕХМІ

Сукню?

ЖІНКА

Хтось цю сукню...

ПЕНІКУЛ

(до Менехма І)

Ти дрижиш?

МЕНЕХМІ

(набік до парасіта, в якого зраду він ще не вірить)

610 Не дрижу я.

ПЕНІКУЛ

(глумливо зниженим голосом до матрони)

Тільки сукня схвилювала так його.

(піднесеним голосом)

їсти не було без мене вам обіду!

(до жінки)

Наступай!

МЕНЕХМІ

(до Пенікула потихо)

Не замовкнеш?

ПЕНІКУЛ

Ні, їй-богу.

(до жінки голосно)

Киває, не говорить!

МЕНЕХМ І

Ні, їй'І'огу, не моргаю, ні не киваю тобі.

ПЕНІКУЛ

(до жінки)

То нахаба! Бачиш явно! Він це заперечує.

На Юпітера й богів всіх, присягаю! Досить вже?

МЕНЕХМ І

Не кивав я.

ПЕНІКУЛ ^:

(іронічно)

В це вже вірить!

Повернись тепер туди!

МЕНЕХМ І

(вдає, що не розуміє)

Та куди?

ПЕНІКУЛ

(злослива)

До гаптаря і сукню жінці принеси!

МЕНЕХМ І

Що за сукню?

(далі вдає, що нічого не розуміє)

ПЕНІКУЛ

(під'юджує жінку)

Я мовчу, як про себе вона не дба.

ЖІНКА

Ох, я Жінка безталанна!

МЕНЕХМ І

Безталанна?

Так, чому?

620. Чи з рабів хтось провинився чи з служниць або зі слуг

Не послухав?

Ти скажи лиш. Покараю.

ЖІНКА

Дурість це!

МЕНЕХМ І

Надто сердишся цього я не люблю вже...

ЖІНКА

Глупості!

МЕНЕХМІ

Певне сердишся на когось із домашніх?

ЖІНКА

Глупості!

МЕНЕХМІ

Чи на мене тільки люта?

ЖІНКА

Це уже не глупості!

МЕНЕХМ І

625 Але ж я не провинився!

ЖІНКА

Знов торочиш глупості!

МЕНЕХМ І

(звертається то до жінки, то до парасіта,

але ніде не знаходить співчуття)

Ти скажи, чого сердита?

ПЕНІКУЛ

(до жінки)

Бач, як леститься, лизун!

МЕНЕХМ І

(до парасіта)

Перестань, бо говорю я не до тебе.

(хоче обняти жінку)

ЖІНКА

Ні

(виривається)

Руки геть!

ПЕНІКУЛ

(до Менехма)

Так і маєш!

Поспішай же з'їсти без мене обід!

(показує на дім Еротіоп)

Потім стань в вінку під домом

(показує на дім Еротіоп)

Й підхмелившись з мене смійсь!

МЕНЕХМІ

Я, їй-богу, не обідав і сьогодні тут не був.

ПЕНІКУЛ

Кажеш ні?

МЕНЕХМІ

їй-богу, правда!

ПЕНІКУЛ

Ось нахаба понад всіх!

(показує хату Еротіон)

Чи ж тебе тут перед домом я не бачив у вінку

З квітів?

Не казав до мене, що я десь утратив глузд?

Ти не відпиравсь він мене?

Не казав, що ти чужий?

МЕНЕХМ І

Але ж ні, як ми розстались, аж тепер додому йду.

ПЕНІКУЛ

Знаю я тебе!

Ти думав, що помстить не зможу я.

Розповів я все це жінці.

МЕНЕХМ І

Що сказав ти?

ПЕНІКУЛ

Вже забув.

Защтайся жінки.

(показує на матрону)

МЕНЕХМ І

Жінко, що тобі він розповів?

Що?

Мовчиш?

Чому не кажеш?

ЖІНКА

(сердито)

Наче б ти не знав цьогої

640 І мене питаєш.

МЕНЕХМ І

Знав би, не питав би.

ПЕНІКУЛ

Шалапут!

Як вдає!

Не приховаєш!

Добре знає все вона!

Розповів я все докладно.

МЕНЕХМІ

Що такого?

ЖІНКА

Як не встиг

Й неохота добровільно признаватись, слухай сам!

Знатимеш, чому я люта, і що він мені сказав.

645 Сукню з дому в мене вкрали.

МЕНЕХМ І

Сукню вкрали! Ах, мені ?!

ПЕНІКУЛ

(до жінки)

Бачиш, як підходить, шельма!

Вкрали не тобі, йому!

ЖІНКА

Бо якби тобі украли, то вона б не збереглась!

МЕНЕХМ І

(до Пепікула)

Геть від мене!

(до жінки)

Що ти кажеш?

ЖІНКА

З хати сукня згинула!

МЕНЕХЕМІ

(вдає здивованого)

Хто б міг вкрасти?

ЖІНКА

Добре знає, тільки той, хто вкрав її.

МЕНЕХМ І

(здивовано).

Хто ж це?

ЖІНКА

(іронічно)

Та якийсь Менехм там.

МЕНЕХМІ

Ось ганебний проступок!

Хто ж Менехм той?

ЖІНКА

Ти.

!ЯіІ-.'

МЕНЕХМІ

Невже ж?

ЖІНКА

Ти!

МЕНЕХМ

Але хто це доведе?

ЖІНКА

Я.

ПЕНІКУЛ

І я так само.

Сукню ти Еротіон заніс.

МЕНЕХМІ

Я заніс?

ЖІНКА

Ти, повторюю.

ПЕНІКУЛ

(глумливо)

Може принести сову?

Щоб тобі "ти! ти!" кричала?

Бо в нас сили вже нема.

МЕНЕХМІ

655 На Юпітера й богів всіх, присягаю, досить вже!

Я не дав.

ПЕНІКУЛ

(в'їдливо)

Ми, на Геракла, правду кажемо усі.

МЕНЕХМІ

Я ж не дарував їй сукні, тільки позичав на час.

ЖІНКА

Я ж твого плаща й хламіди поза хату не даю.

Будь-кому свої убори жінка може позичать.

660 Чоловік же - чоловічі.

(Менехм мовчить. Жінка сердито)

Сукню зараз принеси!

МЕНЕХМ І

Принесу тобі.

ЖІНКА

(сердито)

Я певна, зробиш на добро собі.

Бо до хати не приступиш, сукні як не принесеш!

Йду додому.

ПЕНІКУЛ

(до жінки)

А мені що за послугу даси?

ЖІНКА

Як вкрадуть щось в тебе з хати, я тобі прислужуся.

(входить до хати)

ПЕНІКУЛ

(розлючений)

665. Так - ніколи: в мене в хаті пустка, втратить нічого!

Муж і жінка хай пропадуть! ...

Я на Форум поспішу.

(погрожуючи, відходить на ринок)

Бо з сім'ї цієї, бачу, зовсім я вже вилетів.

МЕНЕХМІ

(сам)

Жінка думає, що кривду робить вигнанням мені!

Наче б я не мав притулку десь для себе кращого!

Як тобі не милий - гарно!

Милий для Еротіон!

Викидать мене не буде, вкине, думаю, скоріш.

Йду й попрошу, щоб віддала сукуню, що колись їй дав.

Іншу, кращу відкуплю їй

(стукає до дверей),

Гей, чи є тут десь дверник?

Відчиняйте і покличте ви

Еротіон надвір!

СЦЕНА 6

Іі цій сцені Менехм І розплачується за забави свого брата-Інюка, тому що його проганяє також Еротіон. Чоловік-гультяй, що (тати то до подружки, то до жінки, опинився між дверми однієї І'ої. Мораль показується часто в комедіях Плавта. Еротіон, почув-Іиклик, виходить поза браму на сцену.

Еротіон. Менехм І

ЕРОТІОН

(виходить)

Хто йене шукає?

МЕНЕХМІ

Ворог - більш собі, аніж тобі!

ЕРОТІОН

Мій, Менехме, чом ти став тут?

Йди до хати!

МЕНЕХМІ

Підожди. Знаєш, я за чим прийшов тут?

ЕРОТІОН

Знаю.

Хочеш розкошів!

МЕНЕХМІ

Так, та знаєш... дай ту сукню, що недавно дав тобі.

Ти віддай, прошу, бо жінка, вже дізналася про все.

680 А тобі, яку захочеш, що дорожчу я куплю.

ЕРОТІОН

(здивовано)

Я ж дала тобі недавно, щоб заніс до гаптаря,

І браслет золотникові, щоб його там відновив.

МЕНЕХМІ

(здивовано)

Ти дала браслет і сукню?

Та ж такого не було!

Як я дав тобі цю сукню, сам на Форум відійшов.

685 Повернувсь й тебе тут бачу...

ЕРОТІОН

(сердито)

Бачу ясно намір твій:

Що довірила - ти вкрасти хочеш, ось до чого йдеш!

МЕНЕХМІ

Я прошу не для обману, я ж уже тобі сказав.

Жінка вже про все дізналась.

ЕРОТІОН

(перебиває і кричить)

Сукні не просила я!

Сам приніс ти добровільно і мені подарував!

690 А тепер знов відбираєш.

Гарно! Маєш, забери!

І носи, чи ти, чи жінка, чи десь в скриню покладіть.

Від сьогодні ти не ступиш вже за мій поріг!

Дарма!

Я до тебе з щирим серцем, а ти з мене глумишся.

Вже без грошей ти не будеш більш за ніс мене водить.

695 Пошукай собі десь іншу, щоб її обдурювать.

МЕНЕХМ

І Але й розревілась баба!

(підбігає до дверей)

Гей, чи чуєш, підожди!

Геть пішла, замкнула хату, я найвикиненіший!

Вже ні вдома, ні в коханки віри більш не ймуть мені.

700. Йду й пораджуся у друзів, що мені тепер робить.

(Йде в напрямі міста - на Форум, праворуч глядачів).