Сцена 3

Ця сцена найбільш вдала в цілій комедії. Служниця Еротіоп, якої ім'я не вказане, приносить Менехмові II, якого сплутує з Менехмом І, браслет, щоб заніс його до золотника на переробку. Для Еротіоп замало подарована сукня. Вона хоче ще використати щедрість свого коханця. Служниця хоче наслідувати свою хазяйку і старається одержати він нього в подарунок сережки. Але Менехм II це не Менехм І. Він готовий скорше брати, ніж давати, і він вміло викручується від вимагань дівчини, яка відходить зі спущеним носом.

Служниця. Менехм II

(Служниця тримає в руках браслет своєї пані. Менехм II мов п'яний.

Ще й золото попадає в його руки)

СЛУЖНИЦЯ

Менехме, дуже просить ще Еротіон тебе,

Щоб водночас ти й це заніс золотнику,

(показує браслет)

Браслет цей, хай він переробить на новий.

МЕНЕХМ II

(ввічливо)

І те та інше все, що тільки забагне,

Скажи, що я полагоджу, як забагне.

СЛУЖНИЦЯ

(подає йому браслет)

530 А знаєш цей браслет?

МЕНЕХМ II

Я знаю - золотий.

СЛУЖНИЦЯ

Це той самий, що ти колись, як сам казав

В своєї жінки потайки із шафи вкрав.

МЕНЕХМ II

Цього ніколи не було!

СЛУЖНИЦЯ

Що? Ти забув?

Якщо не тямиш, так віддай браслет.

МЕНЕХМ ІІ

Зажди!

Ах, пам'ятаю,

Це той сам, що я їй дав!

Так, дійсно.

Де ж зап'ястя, що я разом дав?

СЛУЖНИЦЯ

Ніколи ти не дав.

МЕНЕХМ II

Ах, правда! Дав лиш це...

СЛУЖНИЦЯ

Сказати, що все зробиш?

МЕНЕХМ II

Буде зроблено.

540 Браслет і сукню разом віднесуть назад.

СЛУЖНИЦЯ

(леститься)

Менехмику, мій любий, закажи й мені

Краплисті сережки вагою золотих двох.

Тебе зустріну щиро, як прийдеш до нас.

МЕНЕХМ II

Гаразд. Дай золото.

За труд сам заплачу.

СЛУЖНИЦЯ

545 Дай, серце, зі свого, а я тобі віддам.

МЕНЕХМ II

Ні, краще дай своє, я вдвоє поверну.

СЛУЖНИЦЯ

Не маю.

МЕНЕХМ II

Будеш мати, так тоді даси.

СЛУЖНИЦЯ

Так що ж?

МЕНЕХМ II

Скажи, що я подбаю вже про те.

(служниця відходить)

Щоб якнайкраще скоро продали те все.

550. Ввійшла вже?

Так, ввійшла. Закрила двері знов.

МЕНЕХМ II

(сам)

Любов, підмогу, дари шлють мені боги.

Чого ж барюся, поки ще нагода є

І час драпнути з цих розпусних місць?

Спішись, Менехме! Знати дай ногам! Вперед!

555. Зніму вінок цей і вліворуч кину геть:

Погоня буде, скажуть, що пішов сюди.

Піду, як зможу, і раба свого знайду,

Щоб знав, які це блага шлють мені боги.

(відходить вуличкою в бік міста)

Сцена 4

Тепер виходить Іш сцену повий персонаж, про якого говорено багато, але який ще не появлявся. Це жінка Менехма І (також безіменна), якій Пеігікул розповів усе, щоб пімститись Мепехму І за зневагу. Це додає комедії нові елементи зацікавлення і комізму. Сцена дуже коротенька і вона є неначе вступом до важливої наступної сцени.

Матрона і Пенікул виходять з хати Менехма І.

Розлючена жінка Менехма І і Пенікул виходять а дому Менехма І, праворуч глядачів.

ЖІНКА

(голосячи)

І як мені подружжя це стерпіти, ох!

560 Як потайки мій чоловік усе краде,

Виносить з хати до коханки?

ПЕНІКУЛ

Ти мовчи!

Його ти зловиш на гарячім, лиш ходи.

Ніс сукню гаптареві, п'яний у вінку

Ту сукню, що сьогодні в тебе з хати вкрав.

(побачивши залишений вінок, підіймає його,

показує жінці і під'юджує її)

Ось, бач, вінок. Ну, що? Чи може я брехав?

Ось він туди пішов, як хочеш - йди слідом.

(побачив Менехма І, що йде з міста)

Дивись, їй-богу, вже вертається якраз,

Та сукні не несе.

ЖІНКА

Що ж з ним тепер зроблю?

ПЕНІКУЛ Що й завжди. Вилай добре.

(жінка махає безнадійно руками)

Я так думаю.

Вступімся набік.

Ти ж дивися з засідки.

(Матрона і Пенікул ховаються у вуличку за ріг будинку, щоб зловити

Менехма у слушний момент)