pitannya_na_movoznavstvo_21_-_24

21. Поняття про звуки мови. Акустичні властивості звуків.

З акустичного погляду всі звуки мови поділяються на голосні й приголосні, які розрізняються співвідношенням голосу (тону) і шуму. Сукупність голосних звуків окремої мови називається їх вокалізмом. В українській мові шість голосних [а, о, у, е, и, і]. Сукупність приголосних звуків мови називається консонантизмом. Приголосні звуки супроводжують голосні, тобто перебувають при них. Така роль приголосних відображена в їх назві — при-голосний: звук, що вживається при голосних. Приголосні входять до складу разом з голосними — це одна з їх основних особливостей: поєдну­ ватися із складотворними голосними звуками. Хоч в українській мові дуже багатий консонантизм — 32 приголосні звуки, — проте приголосні без голосних вимовляються важко. Якщо голосні складаються з чистого голосу («звуки голосу»), то приголосні складаються з голосу і шуму або лише шуму. Звуки, що творяться тільки за допомогою голосу (тону), називаються голосними. Звуки, що творяться з участю голосу і шуму або тільки шуму, називаються приго­ лосними. Членороздільні звуки людської мови відрізняються від нечленороздільних звуків особливостями творення і функціонування. Джерелом мовних звуків є коливання голосових з в ’язок у гортані і тертя повітряного струменя об стінки мовних органів. Творення м овних звуків є процесом, осмисленим людською свідомістю. Звуки у своїй структурі мають тони і шуми. Тони виникають унаслідок періо­ дичних коливань повітряного середовища, а шуми — внаслідок неперіодичних коливань. У чистому вигляді як тони, так і шуми зустрічаються рідко. Проте мовні звуки розрізняються залежно від того, що лежить у їх основі — тон чи шум — і відповідно поділяються на голосні і приголосні. До того ж голосні і приголосні розрізняються ще і за артикуляційними характеристиками. При творенні голосних звуків у мовленнєвому апараті немає перешкод, і ому сіру- мінь видихуваного повітря проходить вільно. При творенні приголосних звуків хумному повітрю ДОВОДИТЬСЯ долати перешкоди. Різну участь у творенні ГОЛОСНИХ • приголосних звуків беруть і м’язи для відкривання і закривання рота. При творенні т . досних нижня щелепа більшою або меншою мірою опускається вниз, м’язи Менщ напружуються. При творенні приголосних напруження зосереджене в ділянках ї творення.

22. Природа не дала людині відповідного окремого органа для творення звуків мови — для цього в процесі еволюції пристосувалися органи дихання та органи приймання їжі.

Органи мовлення поділяються на три поверхи: дихальний апарат, гортань та надгортанні порожнини.

Дихальний апарат складається з легень, бронхів і дихального горла (трахеї). Процес дихання здійснюється за допомо­гою м'язів діафрагми та ребер. Коли легені розширюються, відбувається вдих, коли стискуються — видих. Видихуваний струмінь повітря і слугує матеріалом для творення звуків мови.

Гортань становить верхню частину трахеї і містить голосовий апарат: персневидний, щитовидний і черпаловидні хрящі та, що найважливіше, голосові зв'язки. Під час дихання голо­сові зв'язки розслаблені й розсунуті. У процесі мовлення вони напружуються й зближуються, натягуючись, як струни. По­вітряний струмінь, проходячи крізь щілину між голосовими зв'язками, змушує їх дрижати — утворюється нечленорозділь­ний звук, з якого частково ше в гортані і цілком у надгортан­них порожнинах формуються окремі звуки мови.

Надгортанні порожнини (або надставна труба) складаються з глоткової, носової та ротової порожнин. Вони виконують роль резонаторів.

Глоткова порожнина розміщена зразу над гортанню. Тут, зокрема, твориться український звук Незмінна носова порожнина використовується лише для І творення носових звуків м, н.      

Основну роль у формуванні звуків виконує ротова порожнина. Від входу в носову порожнину її відділяє ру­хомий язичок. Зверху вона обмежена піднебінням: зад! ню його частину становить м'яке піднебіння, передню — тверде піднебіння. Воно закінчується верхніми зубами, над якими є ясна. Внизу в ротовій порожнині розташований язик. У ньому розрізняють корінь, спинку й кін-чик. Важливу роль у формуванні звуків відіграють також губи.

Органи мовлення бувають активні і пасивні. До активних органів належать легені, голосові зв'язки, язик, ниж- ня щелепа, язичок і губи; до пасивних — зуби, ясна, тверде  піднебіння. Саме завдяки одночасній злагодженій роботі opганів мовлення й можливе творення звуків людської мови.    Робота мовних органів, спрямо­ вана на утворення будь-якого звука мови, називається артикуляцією. В артикуляції звука розрізняються три фази різно тривалості: 1) приступ, або екскурсія, — підготовка до вимов лення звука; 2) витримка — промовляння звука; 3) відступ, або рекурсія, — повернення органів мовлення на вихідну по­ зицію. Причому якість звука залежить не тільки від центральні ної фази — витримки, а й від двох інших фаз.   

Артикуляція (від лат. articulatio від лат. articulare — вимовляти членороздільно) — робота органів мови, спрямована на продукування звуків (Розенталь Д.Е Словник лінгвістичних термінів).

Вся сукупність навиків артикуляції звуків, засвоєних людиною з дитинства разом із опануванням мови, створює т. з. артикуляційну базу, властиву кожному мовному колективу.

Артикуляція здійснюється мовними зонами кори й підкіркових утворень головного мозку. При вимові певного звуку реалізується слуховий і кінестетичний контроль. Недорозвиненняфонематичного слуху істотно ускладнює утворення правильної артикуляції.

Артикуляційна база мовлення — сукупність артикуляційних навичок, потрібних для правильного вимовляння звуків тієї чи іншої мови. Артикуляцією (від лат. articulatio «вимовляння») — робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука. Артикуляційна база виробляється внаслідок тривалого тренування у вимовлянні звуків певної мови, завдяки чому нервові волокна, що йдуть від нейронів мозку (а їх ц ньому понад 10 млрд.), густо пронизують саме ті м'язи органів мовлення, які беруть найактивнішу участь вартикуляції цих звуків. Таким чином, у тих, для кого українська мова є рідною, м'язи мовних органів пронизані нервовими волокнами по-іншому, ніж у тих, хто змалку говорить, наприклад, грузинською, російською чи англійською мовою. Перенесення артикуляційної бази однієї мови на вимову звуків іншої мови спричиняє так званий акцент.

23. Класифікація голосних звуків в українські мові

1.За місцем творення

2.За способом творення

3.За участю губ

Голосні передньго ряду

Голосні заднього ряду

Голосні високого піднесення

Голосні середнього  піднесення

Голосні низького піднесення

Лабіалізованіголосні

Не Лабіалізованіголосні

[ і] [и] [е]

[а] [о] [у]

[і] [у] [и]

[е] [о]

[а]

[о][у]

[е] [и] [а] [і]

 

 

 24.Класифікація приголосних звуків

 

І.За участю голосу й шуму			ІІ.За місцем творення
Шумні поділяються на дзвінкі і глухі.	Сонорні               [ш] [н] [р] [л] [й] [в]	Губні[б] [п] [в ] [ш] [ф]		Язикові	Глоткові[г]
			Передньязикові  [д] [т] [н] [р] [л] [й] [с] [ц] [дз] [ш] [ч]  [ш] [дж]   Середньо язикові  [й]   Задньоязикові [г] [к] [х]

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. За способом творення							VІ.За м’якістю
Зімкнені[Б]	Фрикативні[З] [ж] [ш] [в] [ф] [г] [х] [й]	Зімкнено- прохідні[ ш ][н] [р] [л]		Африкати[Дз] [дж] [с] [ц]	М’які[Й][ д] [т] [л] [н]			Пом’якшені[З] [с] [ц] [дз] [ф]		Напівпом’якшені[ Б] [п] [в] [дж] [ш] [ф] [к] [н] [ж] [ч] [ш]
			Шиплячі [ж ] [ч][ш] [дж]   Свистячі [с] [ц][дз]