Акт IV сцена і

Менехм II. Жінка Менехма І

Комічна і ця сцена, в якій жінка Менехма І зустрічається з Менех-мом II, який іде розшукувати свого раба Мессеніона і обкидає його лай­ками. Менехм II заявляє, що її не знає і вважає її божевільною. Розлю­чена жінка каже прикликати свого батька, щоб він відплативсь за всі ці кривди і зневаги.

МЕНЕХМ II

(повертається з міста, ліворуч глядачів, на руці має сукню)

Я зле зробив:

Мессеніонові я дав

Свій гаманець із грішми: він десь думаю,

Заліз в якусь, напевно, корчму і сидить.

ЖІНКА

(виходить з хати з Декіоном)

Побачу, чи мій чоловік вернеться вмить.

(бере Менехма II за Менехма І)

705 Та це ж і він. О славно! Сукню теж несе.

МЕНЕХМ II

І дивно, де волочиться Мессеніон.

ЖІНКА

(про себе)

Йду й привітаю мужа, як він заслужив.

(звертається раптом до Менехма II)

Негіднику й тобі не соромно іти

Мені на очі враз з убранням цим?

МЕНЕХМ II

Що знов?

710. Чорт сів на тебе, жінко?

ЖІНКА

Ще й безстидник, бач!

Ще сміє слово писнути, промовити?

МЕНЕХМ II

А чим я завинив, щоб мав мовчать?

ЖІНКА

Питаєшся? Безстидний! Ти нікчемнику!

МЕНЕХМ ІІ

Не знаєш, жінко, через що це елліни

715 Гекабу "сукою" прозвали?

ЖІНКА

Ні, ніяк!

МЕНЕХМ II

Вона робила те саме, еіо ти тепер:

Кого побачила, - так зараз лаяла,

І слушно через те й назвали "сукою".

ЖІНКА

(починає голосити)

720. Воліла б я вдовою коротати вік,

Ніж переносити ці витівки твої!

МЕНЕХМ II

А що мені до того, чи ти хочеш жить

Із чоловіком, чи покинути?

Чи тут

Звичай чужинцям всім оповідать байки?

ЖІНКА

(реве далі)

725 Які байки? Кажу, цього я не стерплю!

Волю вдовою жити, ніж терпіть ці вибрики.

МЕНЕХМ ІІ

Про мене!

Ти живи вдовою довго так,

Як довго сам Юпітер царюватиме.

ЖІНКА

(реве далі)

Ти ж відпиравсь раніше, що її не вкрав,

Тепер тримаєш на очах! Без сорому?

МЕНЕХМ II

Ій-богу, жінка!

І зухвала, і лиха!

Казати смієш, що я сукню вкрав?

Яку?

Дала мені це інша жінка відновить!

ЖІНКА

(реве далі)

їй-богу, батька я свого покличу тут

І розкажу йому про вибрики твої.

(до раба)

Дікею, йди, і батька пошукай, хай він

З Тобою Прийде Тут, скажи, вчим річ.

(раб відходить)

Йому вже розкажу всі вибрики твої.

МЕНЕХМ II

(здивовано)

Чи ти здуріла?

Вибрики?

ЖІНКА

І сукні й золото

Крадеш із хати в жінки і несеш усе

Своїй коханці.

Досить ясно я кажу?

МЕНЕХМ II

Будь ласка, жінко, що напитися, скажи,

Щоб міг зухвальства ці твої перенести?

Не знаю, за кого мене вважаєш ти.

Тебе так само знаю, як Порфаона.

ЖІНКА

(вказує на батька, який зближається)

Якщо смієшся з мене, з того, що іде

(показує па батька)

Із мого батька, - вже не будеш.

Подивись!

Його ти знаєш?

МЕНЕХМ II

(оглядається)

Знаю із Калхантом враз

Його я бачив в той же день, раніш тебе.

ЖІНКА

750. Мене не знаєш, кажеш?

Батька теж мого?

МЕНЕХМ. ІІ

Ти приведи ще й діда, те саме скажу.

ЖІНКА

їй-богу, це те все, що завжди робиш ти.

Сцена 2

Тесть. Жінка. Менехм II

Тесть входить від сторони міста, втомлений, підпирається пали­цею. Це добре вдалий тип старика, досвідченого і добродушного, зичливо­го для доньки, віл пізнає її хиби і ганить й непоміркованість. Він е суворим супроти доньки і готов признати рацію зятеві, у протиставленні до того, чого б сподівалася публіка. Коли Менехм її, якого він сплутує з Ме-нехмом І, каже, що його не знає, його доньки, і що ніколи не жив у цій хаті (Менехма І) і почувається, тим більше говорити їм грубощі, бере його за божевільного. Менехм II, щоб поглумитися з них, і, як сам каже, звільнитися він них, вдає божевільного і проганяє їх. Це вдаване божевілля не здається природне, не е необхідне і на сцені, якщо не відігране добре, може замінити комедію у фарсу. Перша частина сцени це монолог старика, в якому він скаржиться на уломності своєї старості і пита­ється, чому викликає його дочка. Це спів — чоловіче соло під аком­панемент музики, як монолог Менехма І в першому і третьому актах і Еротіон у другому.

ТЕСТЬ

Наскільки літа дозволяють і діло

Важливе, я йду, поспішно скоріше.

755 Але не приховую, що це мені легко,

Бо жвавість пропала, а старість зламала,

І тіло стяжіло, і сили не стало.

Ох, старість - не радість, поганий товар це!

Як прийде, приносить найтяжчі турботи!

760 Щоб все тут сказати, була б довга мова!

Мене це турбує

І серце; тремтить,

Що сталось, що нагло дочка мене кличе,

Щоб зараз негайно до неї явитись?

А що там такого, вона не сказала,

Чого мене кличе.

Догадуюсь може, яке буде діло:

Вона посварилась з своїм чоловіком.

Жінки всі привикли, щоб, бач, їм служити.

На придане горді і навіть зухвалі!

Але і чоловіки не всі без вини теж.

Одначе є межі, що вільно для жінки.

Дочка теж ніколи і батька не кличе,

Якщо не буває якоїсь там сварки.

Та що там дізнаюсь.

Вона ж перед домом

Сама й чоловіка я бачу сумного.

Догадувавсь вірно!

Промовлю я.

ЖІНКА

Підійду я.

Здрастуй, любий батеньку!

ТЕСТЬ

Здрастуй!

А чи в добрий час ти тут мене прикликала?

Ти сумна?

Чому?

Чого ж бо він стоїть розгніваний?

Я не знаю через що ви між собою сваритесь?

Хто, скажіть, з вас провинився, але дуже коротко.

ЖІНКА

Я не винна у нічому, батьку, перше це скажу,

Жити тут однак не можу, бо не взмозі це стерпіть!

Забери мене звідсіль геть!

ТЕСТЬ

Що це?

З І«ене.

ЖІНКА

ТЕСТЬ

Батьку, глумиться

Хто ж бо?

ЖІНКА

Чоловік мій, за якого дав мене.

ТЕСТЬ

Ось і сварка!

Скільки раз вже я тобі наказував:

Бережіться ви до мене з скаргами приходити!

ЖІНКА

Як тут берегтися, батьку?

ТЕСТЬ

Ти мене питаєшся?

ЖІНКА

(ображена тим яавнажетіям)

Ти не хочеш ...

ТЕСТЬ

Сто разів вже говорив я: добра будь!

Не дивися, що він робить, ні куди йде, що несе.

ЖІНКА

790 Він розпусницю в сусідстві любить.

ТЕСТЬ

Мудрий!

Молодець!

Через те зроблю, що більше віл її любитиме.

Він там п'є!

ЖІНКА

(плаче)

ТЕСТЬ

То він для тебе стане, може, менше пить?

Чи це тут, чи це де-небудь?

Це до лиха вже ганьба!

Ти так само постарайся, щоб гостей він не просив

795 На бенкет і щоб чужого він нікого не приймав.

Хочеш, щоб тобі служив він, наче раб, - роботу дай!

Посади між служницями, вовну з ними дай чесать!

ЖІНКА

(сердито)

Батьку, не собі, а мужу адвоката взяла!

Бо ж його ти захищаєш!

ТЕСТЬ

А якщо завинить він,

800 То сильніше ще за тебе я каратиму його.

Як ти в золоті та вбрана, маєш і запас й служниць, -

Це його заслуга в тому, краще ж, жінко, розум май!

ЖІНКА

Він краде мої клейноди, сукні викрадає з скринь,

Потайки виносить з хати й повії все дає.

ТЕСТЬ

Як це так, - то зле він робить, а як ні, зле ти сама,

Як невинного паплюжиш.

ЖІНКА

Батьку, сукню має він

І браслет, що дав коханці.

Я дізналась, він приніс.

ТЕСТЬ

Я від нього все дізнаюсь, підійди сам, промовляю.

(до Менехма II, який весь час стоїть збоку,виглядаючи

Мессеніона, і мовчить)

Ти скажи мені, Менехме, через що ви сваритесь?

Ти хмурний, вона сердита, і від тебе здалеку.

МЕНЕХМ II

Хто б не був ти, й як не звався, діду, на Юпітера,

Я клянусь, свідчусь богами...

ТЕСТЬ

(перебиває його)

Ти про що?

Чому?

На що?

МЕНЕХМ II

Я цій жінці зла не вдіяв, що посуджує мене,

Ніби вкрав я в неї сукню

(показує сукню)

і заніс...

ЖІНКА

(перебиває його)

Та бреше він!

МЕНЕХМ II

Де вона живе - ніколи не була моя нога.

Як неправда - хай я стану найнещаснішим з людей!

ТЕСТЬ

Маєш розум, присягнувши, що ніколи тут не був?

В ці хороми не заходив, де живеш, безумнику!

МЕНЕХМ II

820 Ти так твердиш, що живу тут, діду, у хоромах цих?

ТЕСТЬ

Може ні?

МЕНЕХМ II

Та ні, їй-богу!

ТЕСТЬ

Це ж неправда, я клянусь!

Може лиш цієї ночі вибравсь.

(до дочки, беручи її набік)

Дочко, підійди!

Що ти скажеш?

Він пішов геть?

ЖІНКА

Та куди?

Чому?

Скажи!

ТЕСТЬ

Я не знаю вже, їй-богу.

ЖІНКА

Він глузує, бачиш сам.

ТЕСТЬ

825. Залити, Менехме, жарти!

Ти за діло це візьмись!

МЕНЕХМ ІІ

(з досади)

Що тобі до мене?

Хто ти?

Звідки?

Й чим я винуват?

Чи тобі, чи їй, що вічно докучає так мені?

ЖІНКА

(до батька, перелякана видом чоловіка)

Бач, як очі зеленіють!

Зелень б'є йому з чола,

829-30 3 висків і як в нього очі іскряться вогнем, дивись!

МЕНЕХМ II

(з рішучою поставою до себе)

Це для мене дуже добре!

Раз зробили навісним,

Божевільного вдавати буду, щоб відстрашить їх!

ЖІНКА

(з перестрахом)

Бач, вуста як він стискає!

Батьку, що мені робить?

ТЕСТЬ

Відступись сюди, дитино!

Будь від нього здалеку.

МЕНЕХМ II

(патетичним топом, вдаючи шаленого)

Евгою, Бромію, Вакху!

В ліс на лови звеш мене?

Чую, відійти ж не можу з цих околиць я ніяк.

Тут мене скажена сука з права стереже вона,

3-заду став старий цапище, що не раз в своїм житті

Вбив не одного з невинних віроломним свідченням!

ТЕСТЬ

(замахуеться палицею)

н-іо

Йди, бо як тобі...

МЕНЕХМ II

Оракул Аполлонів так велів,

Щоб горючим смолоскипом, я їй очі випалив.

ЖІНКА

(ховається за батька)

Батьку, я пропала!

Грозить очі випекти мені!

МЕНЕХМ II

(на бік)

Кажуть, що я божевільний - божеволіють самі!

ТЕСТЬ

(на бік)

Дочко!

ЖІНКА

Що там?

ТЕСТЬ

(на бік)

Що ж робити?

Може викликать рабів?

Йду, покличу, хай беруть і в хаті зв'яжуть шнурами,

Поки він тут не накоїв більше лиха.

МЕНЕХМ II

(про себе)

Я попавсь.

Як не втну якоїсь штуки, втягнуть в хату ще мене!

(голосно)

Кажеш їй на. цій пащеді не щадити кулаків?

Аж з моїх очей відійде геть кудись до ста чортів!

850. Так зроблю я,

Аполлоне!

(підступає до жінки)

ТЕСТЬ

(до дочки)

Дочко, бистро утікай,

Щоб не вбив!

ЖІНКА

Уже втікаю.

Батьку, ти його пильнуй.

Звідси хай не йде нікуди!

Що нещасна чую я!

(голосячи, матрона вбігає в хату)

МЕНЕХМ II

Непогано ту прогнав я, а тепер бородача

Хама Тітана-дримальця, що від

Кікна народивсь.

855. Це ж наказ твій, щоб суглоби, члени всі й кістки його,

Цим його ж ціпком розтрощив.

ТЕСТЬ

Горе буде тут тобі!

Не торкайся, аці близько ти до мене не підходь!

МЕНЕХМ ІІ

(звертається до Атшої-ш, якого накази ніби чує)

В цього діда на кусочки кості й м'язи посічу!

ТЕСТЬ

(про себе перелякано)

860 Треба берегтись цього і треба пильнувать себе!

Я боюсь його, він грозить, щоб мені щось не зробив!

МЕНЕХМ ІІ

Аполлоне, сто наказів!

Кажеш коней запрягти,

Ддеих, («об'їжджених, і самому зараз сісти на ридван,

Й лева дряхлого. старого, смердуна і без зубів

Кажеш вбити.

Я на возі.

Поводи в руках і бич.

Мчіться коні!

Хай в повітрі розійдеться стук копит!

ТЕСТЬ

(немов вірить, що бачить візника і коней)

Ти нам грозиш четвірнею?

Ї

МЕНЕХМ II

Ось і знову Аполлон!

Кажеш на того напасти, що стоїть там і убить?

(хоче ніби напасти на старого, але волить не ризискувати)

Але хто це за волосся із ридвана рве мене?

Перемінює накази й Аполлона рішення?

ТЕСТЬ

Боги! Хвороба ця і гостра і важка.

Недавно був здоров і вже безумствує?

Раптово так хвороба надійшла важка.

Піду, покличу лікаря, якнайскоріш.

(виходить у напрямі міста)

МЕНЕХМ II

(схоплюється і звертається до публіки)

Чи вже мені з очей забралися ті, що

Мене здорового до шалу змушують?

Чому ж не йду на корабель, поки здоров?

(звертається до глядачів)

480 Вас всіх прошу, як тут повернеться старик,

Ви не кажіть, яким шляхом я звідси втік. ¹.

(втікає в вуличку)