Акт V сцена і

Тесть.

Лікар

(Тесть вертається з міста, за ним іде лікар)

ТЕСТЬ

І стегна висидів і очі видивив,

Ждучи на лікаря, коли повернеться.

Нарешті, дідько, від недужих вже іде.

885 Складав він, каже, ногу

Ескулапові,

А Аполлонові плече!

Тепер не знаю вже,

Чи лікаря, чи різьбяра сюди веду.

Та ось він.

(до лікаря)

Рухай раз свій муравлиний крок.

Сцена 2

Тесть.

Лікар

ЛІКАР

(підходить маленькими кроками)

На що він хворий, ти казав?

Скажи, старик!

Попутаний, чи божевільний?

Щоб я знав,

Чи в нього сплячка чи водянка трапилась?

ТЕСТЬ

На те тебе веду, щоб ти сказав мені І лікував його.

ЛІКАР

Це справа не важка!

Здоровий буде, честю запевняю вас.

ТЕСТЬ

Прошу тебе, дбайливо ти його лікуй.

ЛІКАР

Тьму-тьмущу навливаю в нього через день,

Й таким от чином я старанно вилічу його.

ТЕСТЬ

Та ось і він.

Дивімся, що це буде з ним.

Сцена з

Менехм І. Тесть. Лікар

На початку монолог Менехма І, який нарікає на парасіта, що зра­див його. Пізніше розвивається довга сцена, в якій лікар, маючи перед гобою Менехма І, замість Менехма П, до якого його покликали, ставить також свій діагноз - божевілля. Поведінка і особлива мова Менехма І, 1><і:к:ердженого на стільки суперечностей в цей день, ще більше підси-Іюють помилку лікаря.

МЕНЕХМ І

(входить, вертаючись з міста)

Ох, і день я мав сьогодні і поганий і скрутний!

Що хотів зробити потай, парасіт все виявив.

Одіссей мене мій вкинув в ці страхіття і ганьбу.

Стільки він свому цареві горя й лиха натворив!

Щоб такий був я здоровий - відберу йому життя.

Ех, дурний я!

Не йому ж, бо це життя моє, моїм

Хлібом жив за мій рахунок; душу з нього видру я!

А повія, як повія, поступила і сама:

Сукню прошу, щоб віднести жінці, каже, що мені

Вже дала!

Ох, присягаюсь, я сьогодні неборак!

(Тут закінчуться монолог Менехма І і починається найкомічніший діалог)

ТЕСТЬ

(на бік до лікаря)

Чуєш?

ЛІКАР

Чую, нарікає.

ТЕСТЬ

Ти до нього підійди!

ЛІКАР

(до Менехма І)

910. Здрастуй, мій Менехме, друже!

(спостерігаючи, що Мєнехм І,

жестикулюючи рукою, відслонив плече)

Ти чому відкрив плече?

Знаєш, скільки цій хворобі лиха сам цим завдаєш!

МЕНЕХМІ

(розлючений)

Ти повісся!

ТЕСТЬ

(до лікаря на бік)

Чи не бачиш?

ЛІКАР

Досконало бачу все!

В цій хворобі не поможе з чемериці мазь ніяк.

А що ти,

Мєнехме, скажеш?

МЕНЕХМ І

Що ти хочеш?

ЛІКАР

Ти скажи!

915 Чорне п'єш вино, чи біле?

МЕНЕХМІ

Йди до чорта, пропади!

ЛІКАР

Я клянуся він поволі вже шаліє.

(до Менехма І)

Так чому ж

Ти одвіту не даєш нам?

МЕНЕХМІ

(до лікаря)

А чому ти не спитав:

Чорний їм я хліб чи білий, шафрановий, камбалу.

Чи їм птицю я з лускою, рибу з пір'ям?

ТЕСТЬ

(до лікаря)

Ой! Ой! Ой!

Чуєш сам, як він маячить?

Дай напитись щось йому.

Поки цілком божевілля ще не вдарило його.

ЛІКАР

Підожди, ще щось спитаю.

ТЕСТЬ

(сердито і нетерпеливо)

Вб'ють мене твої байки!

ЛІКАР

(спокійно далі до Менехма І)

Ти єкажи, не ціпеніють в тебе очі інколи?

МЕНЕХМ І

Що ти думав, саранча я, гультіпако ти дурний?

ЛІКАР

Ти скажи мені одне ще: в тебе в череві гурчить?

МЕНЕХМ І

Не гурчить, коли я ситий, як голодний - то гурчить.

ЛІКАР

(до тестя)

Відповів тепер він добре, зовсім як не навісний.

(питає далі Менехма І)

Чи ти спиш аж до світанку?

Чи спокійний в тебе сон?

МЕНЕХМІ

(нетерпеливо)

Сплю, якщо боргів позбувся, що комусь я завинив.

Ось вивідач!

Хай Юпітер і боги поб'ють тебе!

ЛІКАР

(до тестя)

Починає вже шаліти: з тих слів видно, бережись!

ТЕСТЬ

Ні, тепер мудрець він

Нестор, як судити по словах.

Сукою недавно жінку він скажемо називав.

МЕНЕХМІ

(здивовано)

Я назвав?

ТЕСТЬ

Ти, божевільний.

МЕНЕХМ ІІ

ТЕСТЬ

Якраз ти, що мені....

935 Погрозив, що четвірнею розтолочиш в прах мене!

МЕНЕХМІ

(в люті)

936-39 Хто ж підтвердить, що це бачив, хто ж докаже це мені

ТЕСТЬ

Я кажу, що це я бачив.

Я тобі це докажу.

МЕНЕХМІ

Знаю, що вінок священний, ти з Юпітера стягнув.?

Знаю, що за це в холодну вкинули колись тебе.

Знаю, як тебе звільнили, то різками висікли.

Знаю, батька ти зарізав, рідну матір сам продав.

Як на умного, чи досить на обиди відповів?

ТЕСТЬ

(до лікаря)

Лікарю, молю, благаю, ти, що можеш, то зроби!

Чи ж не бачиш? Він шаліє!

ЛІКАР

(до тестя)

Ти найкраще так зроби:

Занеси його до мене.

ТЕСТЬ

Думаєш?

ЛІКАР

Авже ж, що так.

Там його я по-своєму вилічу.

ТЕСТЬ

Хай буде й так.

ЛІКАР

(до Менехма І, погрожуючи йому)

Будеш пити чемерицю так десь коло двадцять днів.

МЕНЕХМІ

На гаку тебе колоти буду через тридцять днів!

ЛІКАР

(до тестя)

Йди, поклич людей, його

(показує на МенехмаІ)

щоб занесли.

ТЕСТЬ

скільки взять?

ЛІКАР

Згідно з станом божевілля щонайменше чотирьох.

ТЕСТЬ

Зараз будуть.

Будь при ньому

(При Менехмі І).

ЛІКАР

(боїться сам залишатись з божевільним і шукає приводу, щоб відійти)

Ні, додому вже іду.

Приготовити, що треба, а рабам ти накажи,

Хай несуть його до мене.

ТЕСТЬ

Добре.

ЛІКАР

Йду.

ТЕСТЬ

Бувай здоров!

(відходить в напрямі міста)

МЕНЕХМ І

(сам)

Тесть пішов, пішов і лікар.

Я один, Юпітере!

Що це сталось, що мене всі за безумця прийняли?

Але ж я ніколи зроду ані днини не хворів.

960 Адже ж я не божевільний: я не б'юся, не сварюсь.

Я здоров, здорові інші, бачу їх і говорю.

Може це вони шаліють, а вмовляють, що це я?

Що ж зроблю?

Додому хочу - жінка дозволу не дас

(показує на дім Еротіон)

Тут мене ніхто не впустить, вже пішло все шкеребер

(по хвилі задуму)

965. Залишусь тут, а вночі вже, впустять, думаю, мене.

(Менехм І відходить, але, мабуть, не віддаляється зі сцени)

СЦЕНА 4

Мессеніон. Менехм І. Тесть.

Гайдуки Появляється Мессеніон, якого ми втратили з очей у 2-му акті. Він виконав наказ свого пана і приходить шукати його. Не бачить Менехма І, який стоїть біля своєї хати. Отже, ціла ця сцена це монолог, співане соло в супроводі музики. Мессеніон вихвалює доброго раба, який завжди вірний і послушний своєму панові, і сподівається в нагороду волі: отже, це тип дуже рідкий, що контрастує зі звичайними типами рабів у ко­медіях Плаета, обманцями і втікачами.

МЕССЕНІОН

(надходить з міста по свого пана, як це вони домовились)

Ось доброго приклад раба, що про діло

Хазяїна дбає, пильнує, гадає;

Хоч пан десь відсутній, він панської справи

Пильнує, як пан сам, а може і краще.

970 Бо спина, не пелька, литки, а не пузо,

Важніші для того, хто скромний в вимогах,

Хай знає, яку то заплату від пана

Дістали ледачі, ліниві, нечесні:

Різка й кайдани.

І жорна, і муки, і голод, і холод

975 Така заплата лінощів.

Цього я лиха страх боюсь!

Я волію бути добрим, ніж лихим рабом.

Стерплю слова скоріше я, бича я не люблю.

84

З муки волію з'їсти щось, аніж муку робить.

Наказів пана слухаю: я чесний, смирний раб.

З цього мені користь.

Інші хай, як їм вигідно, я ж так буду, як навчився:

Завжди буду в страху, і уникну вини,

Щоб для пана я був повсякчас до услуг,

Ті бувають корисні хазяїнам своїм.

В кого страху нема, той боїться тоді,

Коли чимсь провинивсь й на різки заслужив.

Не боюся ніяк, незабаром мій пан

За заслуги заплатить мої.

З розрахунком тим служу:

Спина щоб була ціла.

Як речі та рабів я в корчмі помістив, як пан казав,

Назад вертаюсь.

Стукну в двері, щоб він знав,

що я прийшов.

З пагубної я печери виведу його на світ,

Та боюсь, чи не запізно.

Чи вже закінчився "бій"?