Сцена 4

Куліндер. Еротіон

Ця сцена — цк коротка сцена, в якій Еротіон дає розпорядження своєму кухареві. Було б безпотрібним, але є необхідним вивести на, сцену кухаря.

ЕРОТІОН

Маєш кошик тут і гроші. Тут ще маєш три шаги.

КУЛІНДЕР

220 Маю.

ЕРОТІОН

Йди, купи всього удосталь, щоб було для трьох, дивись!

Щоб не бракло й не лишалось.

КУЛІНДЕР

Що ж за люди будуть тут?

ЕРОТЮН

Я й Менехм із парасітом.

КУЛІНДЕР

Значить десять вас усіх. Парасіт тут за вісьмох сам легко всьому раду дасть.

ЕРОТЮН

Я гостей тобі сказала. Дбай про решту.

КУЛІНДЕР

Все гаразд.

225 Все готове - клич до столу!

ЕРОТЮН

Скоро лиш вертайсь.

КУЛІНДЕР

Я вже.

(Кухар відходить на базар, Еротіоп входить в хату.

Сцена залишається порожня. Наступає перша вгдпочиикова перерва.)

Акт II сцена і

Менехм II, Мессеніон

Матроси корабля несуть багаж. Мессеніон двигає кіш. Всі входять з боку порту, з лівого боку від глядачів. Менехм II вбраний так само як і Менехм І.

В цій сцені появляється Менехм П, який саме зійшов з корабля в су­проводі свого раба Мессеніона і шукає готелю. Сцена досить довга. Тут пізнаємо характер і вдачу другого близнюка і вдачу його раба, який не є базікою і обманцем, як більша частина рабів Тіпавша, але вірний раб, товариш свого хазяїна.

Менехм II

Немає більших розкошів для моряків,

Мессеніоне, як із моря здалека

Побачить землю!

МЕССЕНІОН

Більша, щиро я кажу,

Коли вертаючись, ти бачиш землю рідную.

230. Але скажи, по що прийшли ми в Епідамн?

Щоб, наче море, оплисти всі острови?

МЕНЕХМ II

Щоб брата-близнюка мого тут віднайти.

МЕССЕНІОН

Коли ж прийде кінець цим розшукам?

Ми так вже шостий рік займаємося цим.

235 Іспанію, Массілію, Іллюрію,

Істр, Верхнє Море, навіть Грецію

Далеку, і також італьські береги

Об'їздили і, мабуть, якби голки ти

Шукав, давно б знайшов, якби лише була.

240 Небіжчика шукаємо ми між живих.

Давно б його ми вже знайшли, якби він жив.

МЕНЕХМ ІІ

Того шукаю, хто б мені сказати міг,

Що знає він про те, що брат вже не живе.

Тоді лиш перестану я його шукать!

245 Та поки я живу, не залишу шукань!

Я тільки знаю те, як любий він мені.

МЕССЕНІОН

Даремний труд. Вертаймося у свояси!

Хіба що хочеш спомини свої писать?

МЕНЕХМ II

Ти слухайсь, як даю я їсти й бережись!

250 Не хникай! Не твоя в тім голова!

МЕССЕНІОН

Еге ж.

Це слово вчить мене, що я рабом.

Більш коротко цього не можна би сказать.

А все ж не можу здержатись, тому скажу.

Менехме, знаєш, як дивлюся на капшук,

255 То бачу, що по-літньому ми запаслись.

І думаю: їй-богу, як не вернемось,

Й шукати будеш брата без гроша - в біду Ти впадеш!

В Епідамні тут такий народ: Розпусники найбільші, самі п'яниці.

260 Живе чимало тут пройдисвітів, плутяг –

Обманців, й кажуть, що немає вже таких

Ніде повій спокусливих, як тутечки.

І через це те місто зветься Епі-дам-н,

Бо хто тут не прийшов, то тільки "дам" і "дам"

МЕНЕХМ II

(занепокоєно)

265 Я буду берегтись, а ти дай гаманець!

МЕССЕНІОН

Нащо?

МЕНЕХМ II

Бо вже боюсь. Ти щось таке плетеш...

МЕССЕНІОН

МЕНЕХМ ІІ

Щоб в Епідамні ти не "дам", "дам", "дам".

Мессеніоне, ти любитель всіх жінок,

Я. ж чоловік гнівливий, дуже запальний,

3 грошем при собі я уникну двох речей:

Щоб ти щось не накоїв, я - не сердився.

(Мессеніон ображений подає гаманець)

На, й бережи! Приємність зробиш цим мені.