19.Інтегративні художньо-педагогічні технології

Інтегрування в сучасній освіті трактується не лише як дієвий засіб структурування змісту і систематизації навчального матеріалу в органічних зв'язках, а і як інноваційна педагогічна технологія.

Під час опанування дидактичного матеріалу за інтегративною технологією учень сприймає не один, а кілька потоків інформації, основою сприйняття є асоціативне запам'ятовування навчальної інформації. Кожний із цих потоків є базою для створення певних асоціацій.

В основі технології лежить так званий компаративний аналіз (від латин comparativus — порівняльний) — порівняльний метод, який набув найбільшого поширення в лінгвістиці. Він застосовується при вивченні споріднених мовних елементів і передбачає виявлення системних і функціональних кореляцій мовленнєвих одиниць. «Компаративна лінгвістика» в широкому аспекті (за В. Нерознаком та В. Барнетом) — це назва дисципліни, що об'єднує всі розділи мовознавства, де основним інструментом дослідження виступає метод порівняння. Розрізняють внутрішньомовний (одномовний) та міжмовний (полімовний, переважно двомовний) компаративний аналіз, а також комплексний (синхронічний) порівняльний Опис у контрастно-зіставних дослідженнях. Будь-які види порівняння дають змогу глибше розкрити ті чи інші ознаки, які лишаються прихованими при їх вивченні в межах однієї мікросистеми.

Теоретичне обґрунтування художньо-інтегративних технологій дало нам змогу умовно поділити їх на три групи за одним провідним інтегратором або декількома визначальними:

• духовно-світоглядний вид інтеграції, що здійснюється на основі спільної для всіх видів мистецтв тематизму, пов'язаного з відображенням у мистецтві різних аспектів життя;

• естетико-мистецтвознавчий вид інтеграції, що здійснюється на основі введення споріднених для різних видів мистецтв понять і категорій — естетичних, художньо-мовних, жанрових тощо;

• комплексний вид інтеграції, Що передбачає одночасне поєднання декількох видів інтеграції, провідних інтеграторів із двох попередніх груп або ще й із додаванням до них інших.

Зазначені види інтеграції реалізуються через систему творчих завдань інтегративного типу, що передбачають активізацію міжсенеорних образних асоціацій учнів у процесі сприйняття та художньо-творчої діяльності. З-поміж них найтиповішими є такі:

• графічно зобразити мелодичний рисунок, передати лініями характер руху мелодії (плавний, стрибкоподібний), напрям руху мелодії (вгору ЧИ вниз), добрати до мелодії відповідні за характером лінія-образи («лінія-пружинка», «лінія-хвиля», «лінія-зиґзаґ», «лінія-пунктир»);

• добрати кольори, відповідні музичним тембрам, образам і настроям;

• відобразити музичні ритми (дво-, три-, чотиридольні) або форми (дво-, тричастинні, варіації, рондо) в орнаментальних композиціях, зокрема аплікаціях;

• намалювати реалістичні композиції (сюжетно-тематичні, пейзажні тощо) — «візуальні розповіді» до програмних музичних творів, театральних вистав;

• відобразити розвиток музики, її форми в безпредметних кольорових композиціях — «візуальних варіаціях», «живописних рондо», в яких змінювати кольорову гаму (яскравість, насиченість, контрастність) відповідно до змін у музиці;

• створити музичні образи — інтонації, ритми, «звукові плями», які б характеризували героїв казки, персонажів сюжетної картини або портрета;

• створити мелодію (чи речитатив) до вірша або фрагмента літературного твору (за інтонаціями-підказками або в заданому жанрі, розмірі);

• відтворити характер танців у безпредметних композиціях;

• намалювати ілюстрації до дитячих казок;

• намалювати фрагменти мультфільму (розкадровка);

• передати за допомогою жестів, танцювальних рухів, пантоміми характери героїв казки, персонажів картини, образів програмної музики;

• «оживити» картину за допомогою пантоміми, міміки, жестів, рухів або розіграти уявний діалог за сюжетом картини (наприклад «натюрморт в особах», «розмова героїв парного портрета»);

• створити «театр костюму» — інсценізація міні-оповідань про традиційний національний одяг, вишивки, прикраси (у супроводі танцювальної музики).

Орієнтири застосування інтегративних художньо-педагогічних технологій покажемо на матеріалі підручника «Мистецтво» для 3-го класу (ознайомлення з цими прикладами дасть змогу вчителеві за умов творчого підходу здійснити перенос знань в аналогічні педагогічні ситуації під час навчання в інших класах).

14,18.,19 .Хоровое пение – самый массовый вид музыкального воспитания учащихся. В процессе хоровых занятий развивается и воспитывается певческий голос, вырабатываются певческие умения и навыки. Вокально–хоровые навыки являются средством передачи образа, содержание произведения.

Хоровое пение - сложное искусство, которое требует известной автоматизации певческих приемов. Необходимым условием выработки певческих навыков является упражнение, то есть целенаправленная повторность с целью совершенствование этих навыков.

Вокально–хоровые навыки вырабатываются в процессе отбора наиболее целесообразных для каждого определенного случая приемов исполнения. Первоначально проводится работа над сохранением естественного положения головы, рук, корпуса во время пения, глубокий вдох без поднимания плеч, экономный выдох, свободное открывание рта, одновременное начало пения, произношение текста, протяженность звучания. В дальнейшем вырабатываем нижнереберно – диафрагматическое дыхание, работаем над правильностью звука, расширением диапазона, красотой тембра, подвижностью голоса, разнообразной нюансировкой.

В процессе вокально–хоровых упражнений важным моментом является правильное соотношение между работой над отдельным навыком или приемом и соединением этих навыков в единый комплекс выразительных средств художественного исполнения. Правильный подбор упражнений помогает выработать и закрепить каждый элемент отдельности, а так же все умения и навыки в совокупности.

Специальные упражнения и попевки подбираются соответственно уровню певческого развития учащихся и усложняются постепенно в процессе обучения.

• Первым условием системы вокально – хоровых упражнений является воспитание сознательного отношения учащихся к учебным задачам которые ставятся в процессе упражнения.

• Вторым условием системы упражнения является постепенное и последовательное усложнение учебных задач.

В процессе упражнений путь от простого к более сложному, от понятного доступного – к более трудному. Новое упражнение должно быть связано с предыдущим, опираться на него и двигаться дальше.

• Третьим условием системы упражнения является учет особенностей самого процесса образования навыков. Новая песня, новое упражнение, новая задача при повторение известного материала, новый методический прием в закрепление навыков, эмоциональность руководителя – все это содействует поддержанию интереса в процессе работы.

• Четвертое условие – разнообразие заданий, переключение внимание учащихся в процессе упражнений с одного задания на другое, охват целого комплекса заданий.

• Пятое условие: регулярная и последовательная работа.

Весь музыкальный материал, используемый в качестве упражнений можно разделить на два вида:

1. Специальные упражнения: строятся в соответствии с уровнем музыкального развития детей и степени их овладения вокально–хоровыми навыками. Система их помогает сознательно фиксировать внимание на той или иной конкретной задаче.

2. Упражнения на разучиваемом репертуаре, который помогает преодолеть конкретные трудности в той или иной песне.

Такие упражнения, построенные на отдельных отрывках из разучиваемой песни, способствуют освоению и закреплению отдельных сложных её элементов, помогают осваивать песенный материал.

14.Выработка вокально-хоровых навыков в процессе упражнений основывается на следующих методических принципах:

А) Воспитание у детей слухового контроля, оценки качества и правильности выполнения каждого вокально-технического задания в хоре;

Б Осмысление содержания, задач и результатов учебного процесса; понимание правил и способов выполнения упражнения;

В) Личный показ и объяснения педагога в процессе упражнений;

Г) Связь вокальных упражнений в хоре с музыкальной грамотой;

Д) Поддержание у детей интереса , активности и эмоционального тонуса в процессе упражнений при помощи разнообразия упражнений и методических приёмов;

Е) Сочетание в процессе вокально-хоровых упражнений коллективного пения всем хором с опросом учащихся по группам и с индивидуальным опросом отдельных учеников;

Ж) Пение без сопровождения, способствующее успешному воспитанию у учащихся вокального слуха, чистоты интонации.